Відображаючи Христа

20 березня. Йоан добре засвоїв науку Ісуса

“Бо Син Людський прийшов не губити душі людські, а спасати!” (Лука 9:56). ВХ 85.1

Якось Христос послав до самарянського села кількох учнів із проханням приготувати для Нього та Його послідовників поживу для підтримки фізичних сил. Але коли Спаситель наблизився до селища, його мешканці зрозуміли, що Він Один з тих, що подорожують до Єрусалима. Це збудило стару ворожнечу самарян, і вони не запросили Його підкріпитися, не виявили гостинності, котру, зазвичай, виявляли звичайним подорожнім. Ісус ніколи і нікому не нав'язував Своєї присутності, і, звичайно, самаряни втратили запропоноване благословення божественного Гостя. ВХ 85.2

Нас може дивувати таке нешанобливе ставлення до Владики неба, однак як часто ми, люди, які називаємо себе послідовниками Христа, винні в подібній зневазі. Чи запрошуємо ми Ісуса перебувати в наших серцях і оселях? Він, сповнений любові, благодаті, благословення, готовий злити ці дари на нас, але, подібно до самарян, ми часто не відчуваємо потреби в них. ВХ 85.3

Учні знали, що Христос бажав благословити самарян Своєю присутністю; тому, побачивши холодність, заздрість і неповагу, виявлені до їхнього Учителя, вони сповнилися подивом і обуренням. Особливо розгнівалися Яків та Йоан. Подібне ставлення до Того, Кого вони так шанували, видавалося їм настільки великим злочином, що його неможливо було залишити без негайного покарання. У своїй гарячковості вони вигукнули: “Господи, хочеш, щоб ми звеліли, щоб вогонь зійшов з неба і спалив їх, так як і Ілля вчинив” (Лука 9:54)... ВХ 85.4

Почувши це, Ісус докорив Своїм учням: “Не знаєте, якого ви духа! Бо Син Людський прийшов не губити душі людські, а спасати” (Лука 9:55-56). Йоан і його товариші вчилися в школі, де учителем був Сам Христос. Хто чесно зауважував недоліки свого характеру і ревно прагнув виправити їх, той мав для цього все необхідне. Йоан намагався засвоїти кожний урок і постійно прагнув привести своє життя в гармонію з божественним Взірцем. ВХ 85.5

Йоан високо цінував уроки Ісуса щодо необхідності лагідності, покори і любові. Це були обов'язкові умови зростання в благодаті у справі служіння Богові. Ці уроки сьогодні так само стосуються кожного з нас зокрема та Церкви в цілому, як вони стосувалися перших учнів Христа (Освячене життя, c. [57-59]). ВХ 85.6