Відображаючи Христа

2 серпня. Ісус — друг кожної людини

“Ось Я йду виконати волю Твою, Боже” (Євр.10:9). ВХ 242.1

Гідність Христа як божественного Вчителя значно перевищувала гідність священиків і правителів. Вона не відзначалась світською пишнотою, але мала божественний характер. Христос уникав усього показного і пояснював, що будь-яке соціальне розшарування внаслідок багатства або становища не має жодного значення. Він залишив Своє високе положення, щоб допомогти людям стати Божими синами; земні звання не мали для Нього жодної вартості. Він міг задіяти десятки тисяч ангелів, якби цього вимагала справа викуплення людства. ВХ 242.2

Христос пройшов повз будинки багачів і царські палати, повз прославлених сподвижників науки й оселився у маловідомому, усіма зневаженому Назареті. Його життя від початку і до кінця було зразком простоти й покори. Бідність була освячена Його життям у бідності. Він не займав такого становища, яке б позбавило простих людей можливості прийти і слухати Його вчення. ВХ 242.3

Жодний Учитель не удостоював людей такої високої шани, як Ісус Христос. Він був відомий як друг митників і грішників. Для Нього не існувало вибраних класів; Він засівав світ істиною. Він проголошував Свою вістку на площах і в синагогах. Він полегшував як фізичні, так і духовні страждання. При всіх водах Ісус сіяв насіння правди. Він бажав бачити всіх людей духовно і фізично здоровими. Ісус був Другом кожній людині. Хіба Він не обіцяв принести життя і світло всім, хто приймав Його? Хіба Він не обіцяв їм переваги бути дітьми Божими? Він повністю присвятив Себе справі спасіння душ. ВХ 242.4

Коли Він здійснював добро, кожний учинок був віддачею частинки Його життя. Таке життя могло підтримуватися лише завдяки повній залежності від Бога і спілкуванню з Ним. Під покровом Всевишнього і тінню Всемогутнього люди на якийсь час виправляються, певний період вони залишаються в такому стані, й результат виявляється у благородних справах; однак пізніше їхня віра слабшає, спілкування з Богом переривається і життя затьмарюється. Але життя Ісуса було життям постійної довіри, воно підтримувалося безперервним спілкуванням. Його служіння для Неба і Землі було досконалим. Як Людина Він звертався в молитвах до Божого престолу, доки Його людське єство не заряджалося небесним струмом, що з'єднував людське з божественним. Приймаючи життя від Бога, Він передавав життя людям (Ознаки часу, 7 червня 1905 р.). ВХ 242.5