Велика боротьба між Христом і Його ангелами та сатаною і його ангелами

Розділ 4. Перший прихід Христа

Після цього я була перенесена в той час, коли Ісус мав прийняти на Себе людську природу, принизитися до рівня людини і зазнати спокус сатани. ВБ58 18.1

Його народження було позбавлене світської пишноти. Він народився в стайні, колискою Йому служили ясла, і все ж народженню Спасителя було надано більше честі, ніж будь-кому з людських синів. Ангели з Небес сповістили пастухам про Прихід Ісуса, світло і слава Божі супроводжували їхні свідчення. Небесне військо торкнулося своїх арф і прославило Бога. Воно урочисто оголосило про прихід Божого Сина в грішний світ з метою виконати справу викуплення та Своєю смертю принести людині мир, щастя й вічне життя. Бог ушанував Прихід Свого Сина, і ангели вклонилися Йому. ВБ58 18.2

Божі ангели витали над місцем, де здійснювалося хрещення Ісуса, Святий Дух зійшов у вигляді голуба й освітив Його. Коли вражений народ стояв, спрямувавши на Нього свій погляд, із небес пролунав голос Отця, проголошуючи: “Це є Син Мій Улюблений, Якого Я вподобав”. ВБ58 18.3

Іван не був упевнений, що це Спаситель прийшов хреститися від нього в Йордані. Але Бог обіцяв дати йому знак, за яким він зможе впізнати Божого Агнця. Цей знак був даний, коли небесний Голуб спочив на Ісусі і слава Божа осяяла Його. Іван простягнув свою руку, указуючи на Ісуса, і гучним голосом промовив: “Ось Агнець Божий, що на Себе бере гріх світу!” ВБ58 19.1

Іван оголосив своїм учням, що Ісус — обіцяний Месія, Спаситель світу. У міру того як його справа підходила до кінця, він навчав своїх учнів дивитися на Ісуса й іти за Ним як за великим Учителем. Життя Івана було позбавлене задоволень. Воно було наповнене смутку й самозречення. Він сповістив Перший прихід Христа, але йому не було дозволено стати свідком Його чудес і тішитися виявленою Ним силою. Іван знав: коли Ісус утвердиться як Учитель, сам він має померти. Його голос було рідко чути, хіба що в пустелі. Його життя було самотнім. Він не тягнувся до родини свого батька, щоб насолоджуватися її товариством, натомість залишив рідних задля виконання своєї місії. Безліч людей, залишаючи метушні міста й села, прямували до пустелі, аби почути слова чудового незвичайного пророка. Іван заніс сокиру над коренем дерева. Він засуджував гріх, не лякаючись наслідків, і готував шлях для Божого Агнця. ВБ58 19.2

Цар Ірод був зворушений, слухаючи сильні цілеспрямовані свідчення Івана. З глибоким інтересом він довідався, що йому слід робити, аби стати його учнем. Іванові було відомо, що Ірод збирався одружитися на жінці свого брата, хоч її чоловік був ще живий, тому він чесно сказав Іродові, що це було незаконно. Ірод не бажав іти на жодну жертву. Він одружився з жінкою свого брата і, перебуваючи під її впливом, схопив та ув'язнив Івана. Проте Ірод мав намір звільнити його. Перебуваючи в ув'язненні, Іван чув від своїх учнів про могутні діла Ісуса. Сам він не мав можливості слухати Його слова благодаті. Та учні переказували їх Іванові і потішали його тим, що чули самі. Незабаром за намовою жінки Ірода Іван був обезглавлений. Я бачила, що найменший учень, котрий пішов за Ісусом, став свідком Його чудес і чув слова потіхи з Його уст, був більшим за Івана Хрестителя. Тобто, вони були більш звеличені, удостоєні більшої честі і мали більше радості в житті. ВБ58 19.3

Іван прийшов у дусі й силі Іллі, аби проголосити Перший прихід Ісуса. Моя увага була звернена на останні дні, і я бачила, що Іван представляв тих, котрі вийдуть у дусі й силі Іллі сповістити про день гніву і Другий прихід Христа. ВБ58 20.1

Після хрещення в Йордані Ісус був поведений Духом до пустелі для спокушення від диявола. Святий Дух приготував Його до цього особливого часу найсильніших спокус. Сорок днів Він був спокушуваний дияволом і нічого не їв у ці дні. Усе, що оточувало Ісуса, було непривабливим, від чого людська природа засмутилася б. Він перебував із дикими звірами й дияволом у пустинному, безлюдному місці. Я бачила, що Син Божий виглядав блідим та виснаженим від посту і страждання. Але Його шлях був визначений, і Він мав виконати роботу, заради якої прийшов. ВБ58 20.2

Сатана скористався стражданнями Божого Сина і приготувався докучати Йому багатьма спокусами, сподіваючись отримати перемогу над Ним, оскільки Він умалив Себе, ставши людиною. Сатана підійшов з такою спокусою: “Якщо Ти Син Божий, скажи цьому каменеві, щоб став хлібом!” Він спокушав Ісуса зійти до нього і, виявивши Свою Божественну владу, дати йому доказ Свого месіанства. Ісус спокійно відповів дияволові: “Написано, що не самим хлібом житиме людина, але кожним Божим словом”. ВБ58 20.3

Сатана прагнув утягнути Ісуса в суперечку щодо того, чи є Він Сином Божим. Диявол намагався скористатися з Його виснаженого стану і страждань, зухвало заявляючи, що він сильніший за Ісуса. Однак проголошених із небес слів: “Ти Син Мій Улюблений, Якого Я вподобав!” — було достатньо, аби підкріпляти Ісуса в усіх Його стражданнях. Я бачила, що Його місія не мала нічого спільного з тим, аби переконувати сатану у Своїй силі і в тому, що Він є Спасителем світу. Сатана мав достатні докази Його високого становища й влади. Його небажання підкоритися владі Ісуса скинуло його з Небес. ВБ58 21.1

Аби показати свою силу, диявол переніс Ісуса до Єрусалима, поставив на наріжник храму і знову спокушав Його, говорячи: якщо він Син Божий, то повинен довести це, кинувшись донизу із запаморочливої висоти, на яку він поставив Його. Сатана підійшов з богонатхненими словами: “Бо написано: ‘Своїм ангелам звелить, щоб оберігали Тебе, і на руках піднесуть Тебе, щоб Ти не вдарив об камінь ногу Свою’. Ісус сказав йому у відповідь: ‘Написано також: Не спокушуватимеш Господа Бога свого’”. Сатана бажав примусити Ісуса знехтувати милістю Отця, піддавши Своє життя ризику, перш ніж виконати Свою місію. Він сподівався, що План спасіння зазнає невдачі; але я бачила, що цей План мав надто глибоку основу, щоб сатана міг зашкодити йому. ВБ58 21.2

Я бачила, що Христос був прикладом для всіх християн, які зазнають спокус або права котрих оспорюються. Їм слід усе переносити з терпінням. Вони не повинні думати, неначе мають право прикликати Бога виявити Його силу, щоб вони могли отримати перемогу над своїми ворогами, хіба тільки мається на увазі особлива ціль, коли Бог буде прославлений і звеличений цим. Я бачила: якби Ісус кинувся з наріжника храму, це не прославило б Його Отця, оскільки ніхто не був би свідком такого вчинку, крім сатани і Божих ангелів. Така дія була б спокутуванням Господа, щоб Він виявив силу перед Своїм найзапеклішим ворогом. Це було б поблажливістю до того, кого Ісус прийшов перемогти. ВБ58 21.3

“І диявол, повівши Його на високу гору, показав Йому на мить усі царства світу, і сказав Йому диявол: Я дам Тобі всю оцю владу та їхню славу, бо мені це передано, і я, кому тільки хочу, тому й даю її; отож, коли Ти поклонишся переді мною, то все це буде Твоїм! І сказав йому Ісус у відповідь: Іди геть від Мене, сатано! Написано: Господеві Богові своєму поклонятимешся і Йому одному служитимеш!” ВБ58 22.1

Сатана показав Ісусові царства світу. Вони були представлені у найпривабливішому світлі. Він запропонував їх Ісусові, якщо Він там поклониться йому. Диявол сказав Ісусові, що тоді залишить свої претензії на володіння Землею. Сатана знав, що його влада буде обмежена і нарешті забрана, якщо План спасіння здійсниться. Він знав: якщо Ісус помре задля викуплення людини, його владі прийде кінець і він буде знищений. Тому диявол замислив план, як при можливості запобігти завершенню розпочатої Сином Божим великої роботи. Якщо План викуплення людини зазнає невдачі, він збереже царство, на яке зазіхав. Він тішив себе думкою, що у випадку успіху царюватиме на противагу Небесному Богові. ВБ58 22.2

Сатана радів, коли Ісус покинув Небеса, залишивши там Свої владу і славу. Він думав, що тепер Божий Син перебуває в його владі. Йому так легко вдалося спокусити святу пару в Едемі, що він сподівався за допомогою сатанинських хитрості й сили перемогти навіть Сина Божого, таким чином урятувавши своє життя і царство. Якби він міг спокусити Ісуса відступити від волі Отця, то досягнув би своєї мети. Ісус наказав сатані відійти від Нього. Він мав поклонятися тільки своєму Отцю. Належало надійти порі, коли власним життям Ісус викупить усе, чим володіє сатана, і після визначеного часу все на Небесах і Землі буде підвладне Йому. Сатана претендував на земні царства як на свою власність і дав зрозуміти Ісусові, що Він може уникнути всіх страждань. Йому немає необхідності помирати, аби здобути царства цього світу. Він міг би володіти всіма царствами Землі і славою панування над ними, якби поклонився дияволові. Проте Ісус був непохитний. Він обрав життя страждання й жахливу смерть, аби передбаченим Отцем шляхом стати законним спадкоємцем земних царств та отримати їх у вічне володіння. Сатана також буде відданий у Його руки, щоби бути знищеним смертю і ніколи більше не докучати Ісусові та святим у славі. ВБ58 22.3

Див. Повторення Закону 6:16; 8:3; 2Царів 17:35, 36; Псалом 91:11, 12; Луки 2—4 розд. ВБ58 23.1