Велика боротьба між Христом і Його ангелами та сатаною і його ангелами

Розділ 23. Вicmкa першого ангела

Я бачила, що відносно проголошення часу в 1843 році була воля Божа. Його намір полягав у тому, щоб збудити народ і привести його до випробувального моменту, коли йому належить зробити свій вибір. Служителі були впевнені і переконані в правильності позиції, зайнятої щодо пророчих періодів; залишивши свою гордість, свою платню та свої церкви, вони йшли з місця на місце, проголошуючи цю вістку. Однак оскільки небесна вістка знайшла відгук у серцях тільки деяких, хто називав себе служителями Христа, ця робота була покладена на багатьох інших, котрі не були проповідниками. Одні залишали свої поля, щоб сповіщати вістку, у той час як інші були покликані від своїх крамниць і торгівлі. Навіть деякі професійні працівники були змушені залишити своє заняття задля участі в непопулярній праці проголошення вістки першого ангела. Служителі відмовлялися від своїх сектантських поглядів і почуттів, об'єднуючись у проголошенні Приходу Ісуса. Куди б не проникала вістка, усюди вона хвилювала народ. Грішники каялися, плакали й молилися про прощення; ті, чиє життя було позначене нечесністю, прагнули відшкодувати завдані збитки. ВБ58 112.1

Батьки відчували глибоке занепокоєння долею власних дітей. Люди, котрі прийняли вістку, працювали над своїми ненаверненими друзями й родичами. У той час як їхні душі схилялися під тягарем урочистої вістки, вони застерігали їх та умовляли приготуватися до Приходу Сина Людського. Однак деякі були настільки запеклими, що не приймали вагомих доказів тих, хто намагався донести до їхньої свідомості щирі застереження. Така очищувальна робота відвертала людей від усього світського, викликаючи небачене досі посвячення. Тисячі людей приймали істини, які проповідував Уїльям Міллер, і Божі служителі підіймалися в дусі й силі Іллі для проголошення вістки. Глашатаї цієї урочистої вістки подібно до Івана, Предтечі Ісуса, відчували, що змушені покласти сокиру до коріння дерев та закликати народ приносити гідні плоди покаяння. Їхнє свідчення мало на меті пробудити церкви і справити на них сильний вплив, виявляючи справжній характер цих церков. Коли вони піднесли свій голос в урочистому застереженні втікати від майбутнього гніву, багато хто з людей у церквах прийняв цю цілющу вістку, побачив своє відступництво і з гіркими сльозами каяття, з великим душевним болем упокорилися перед Богом. Коли Божий Дух спочив на них, вони приєдналися до проголошення вістки: “Побійтеся Бога й віддайте Йому славу, бо прийшла година Його суду!” ВБ58 113.1

Проповідь про точний час викликала сильний опір з боку всіх класів людей, від служителів за кафедрою до найбільш зухвалих, запеклих грішників. “Про той же день і годину не знає ніхто”, — можна було чути від лицемірних проповідників та зухвалих насмішників. Ані одні, ані інші не хотіли навчатися й виправлятися на підставі текстів, які вказували на рік, коли, як вірили провісники, завершаться пророчі періоди, та на ознаки, котрі сповіщали, що Прихід Христа близько, при дверях. Багато хто з пастирів отари, які говорили про свою любов до Ісуса, заявляли, що вони не проти проповіді про Прихід Христа, а заперечують тільки проти визначення часу. Боже всевидюче око читало їхні серця. Їх не тішила думка про близькість Приходу Ісуса. Вони знали, що їхнє нехристиянське життя не витримає випробування, бо вони не бажали прямувати прокладеним шляхом покори. Ці псевдопастирі заважали Божій роботі. Істина, проголошена з переконливою силою, пробудила народ, і, подібно до в'язничного сторожа, вони запитували: “Що потрібно мені робити, аби спастися?” Але псевдопастирі стали між Істиною й народом, проповідуючи приємне, щоб відвести їх від Істини. Вони об'єдналися із сатаною та його ангелами, вигукуючи: “Мир, мир!”, у той час як миру не було. Я бачила, що Божі ангели відзначали все це і одяг непосвячених пастирів був залитий кров'ю душ. Люди, які любили безтурботність і задовольнялися своєю віддаленістю від Бога, не бажали залишити свою тілесну недбалість. ВБ58 113.2

Багато хто зі служителів самі не забажали сприйняти цю спасенну вістку, а також перешкоджали тим, хто міг би її прийняти. Кров душ перебуває на них. Проповідники й народ об'єдналися, аби протистояти цій небесній вістці. Вони переслідували Уїльяма Міллера і тих, хто об'єднався з ним у роботі. Поширювалися фальшиві чутки, щоб завадити його впливові. У різний час після того, як він ясно проголосив Божественне застереження, доносячи до сердець слухачів проникливі істини, проти нього запалав сильний гнів, і коли він залишав місця зібрань, деякі підстерігали його, щоб позбавити життя. Однак ангелам Божим було доручено охороняти його життя, і вони відводили його від розлюченого натовпу в безпечне місце. Робота цього проповідника ще не була завершена. ВБ58 114.1

Найбільш посвячені люди радісно приймали вістку. Вони знали, що вона від Бога і була передана слушного часу. Ангели з глибокою зацікавленістю спостерігали за наслідками проголошення небесної вістки, і коли церкви відвернулися від неї й відкинули її, вони із сумом радилися з Ісусом. Він відвернув Своє лице від цих церков і наказав Своїм ангелам ретельно оберігати дорогоцінні душі, які не відкинули свідчення, оскільки для них мала засяяти ще одна вістка. ВБ58 115.1

Я бачила: якби ті, хто сповідував християнство, полюбили з'явлення свого Спасителя, якби всі їхні почуття належали Йому і вони розуміли, що ніщо у світі не може зрівнятися з Ним, то з радістю вітали б перше повідомлення про Його Прихід. Однак неприязнь, яку вони виявили, почувши про Прихід свого Господа, була незаперечним доказом того, що вони не люблять Його. Сатана і його ангели раділи й кинули в обличчя Христу та Його ангелів докір, що народ, який визнає Його, має так мало любові до Ісуса і не бажає Його Другого приходу. ВБ58 115.2

Я бачила Божий народ у радісному очікуванні свого Господа. Але Бог вирішив випробувати їх. Його рука приховала помилку в обчисленні пророчих періодів. Ті, хто очікував свого Господа, не побачили її, і найбільш учені мужі, які протистояли обчисленню часу, також не змогли її зауважити. За Божим задумом Його народ мав пережити розчарування. Час минув, і віруючі, котрі з радісними надіями чекали свого Спасителя, засмутилися й зажурилися, тоді як ті, хто не полюбив з'явлення Ісуса, але прийняли вістку через страх, були задоволені, що Він не прийшов очікуваної пори. Їхнє визнання не торкнулося серця і не очистило життя. Призначений час був добре розрахований, щоб виявити такі серця. Вони були серед перших, хто відступив і висміював засмучених і розчарованих, котрі справді полюбили з'явлення свого Спасителя. Я побачила Божу мудрість у тому, що Він випробував Свій народ і піддав його перевірці, аби виявити тих, які відступлять і відвернуться під час випробування. ВБ58 115.3

Ісус та весь небесний сонм зі співчуттям і любов'ю дивилися на віруючих, які радісно очікували й бажали побачити Того, Кого любила їхня душа. Ангели витали над ними, щоби підтримати їх у час випробування. Ті, хто знехтував небесною вісткою і не прийняв її, були залишені в темряві; Божий гнів запалав на них, бо вони не захотіли прийняти послане з небес світло. А вірні, хоч і розчаровані, котрі не могли зрозуміти, чому не прийшов їхній Господь, не були залишені в темряві. Вони знову звернулися до Біблії, щоб досліджувати пророчі періоди. Господня рука відкрила числа, і помилка була пояснена. Вони побачили: пророчі періоди простягнулися до 1844 року, а наведений ними доказ, що пророчі періоди закінчилися в 1843 році, говорив на користь того, що вони закінчуються в 1844 році. Світло Божого Слова освітило їхнє становище, і вони виявили час зволікання — “це видіння... хоч би й забарилось, ти його жди: воно бо збудеться напевно, не спізниться”. У своїй любові до скорого Приходу Ісуса вони не зауважили зволікання видіння, розрахованого на те, щоб виявити щирість очікування. І знову вони обчислили дату. Проте я бачила, що багато хто з них все ж не могли відійти від свого болісного розчарування та знайти ті завзяття й силу, якими вирізнялася їхня віра в 1843 році. ВБ58 116.1

Сатана і його ангели торжествували над ними, а ті, хто не бажав прийняти вістку, поздоровляли себе з тим, що виявили такі далекоглядність і мудрість, не прийнявши помилки, як вони це називали. Такі люди не усвідомлювали, що відкидали Божу пораду, співпрацюючи із сатаною та його ангелами, аби непокоїти Божий народ, котрий живе згідно з небесною вісткою. ВБ58 116.2

Божі діти, які вірили в цю вістку, були пригноблювані у церквах. Деякий час членів церков стримував страх, тому вони не виявляли справжніх почуттів свого серця, проте з часом їхні дійсні почуття виявилися. Вони бажали примусити замовкнути свідчення, проголошувати яке віруючі вважали своїм обов'язком, а саме: пророчі періоди сягають 1844 року. Віруючі чітко пояснювали свою помилку і представили причини, чому чекають Господа в 1844 році. Противники не могли навести жодних аргументів проти викладених вагомих причин. Гнів церков запалав проти Божих дітей. Недруги вирішили не слухати жодних доказів, заглушити їхнє свідчення в церквах, щоб і інші не могли його почути. Тих, хто наважився не приховувати від інших даного їм Богом світла, виключали з церков; однак Ісус був з ними, і вони раділи у світлі Його лиця. Вони були приготовлені до прийняття вістки другого ангела. ВБ58 117.1

Див. Даниїла 8:14; Авакума 2:1—4; Малахії 3 і 4 розд.; Матвія 24:36; Об'явлення 14:6 ВБ58 117.2