Християнська родина

Розділ 2. Підвалини для заснування сімейного вогнища

Найпривабливіше місце у світі. Поряд зі серйозною відповідальністю, яку несуть батьки за збереження майбутнього щастя й захист інтересів своїх дітей, вони ще зобов'язані зробити сімейне вогнище якнайпривабливішим. Це має набагато важливіші наслідки, ніж придбання майна або грошей. У сім'ї не повинно бракувати сонця. Почуття, пов'язані з сім'єю, мають зберігатися і жити в серцях дітей, щоб вони завжди згадували про дім свого дитинства як про місце, де, як і на небесах, панують мир, злагода і щастя. Тоді, ставши дорослими, вони, в свою чергу, намагатимуться бути втіхою і благословенням для своїх батьків¹. ХР 17.1

Домівка повинна стати для дітей найпривабливішим місцем у світі, в якому найбільшою принадою є присутність матері. Діти — чутливі, люблячі створіння. Їх легко потішити, але й легко засмутити. Лагідно навчаючи дітей за допомогою слів і вчинків, у яких виявляється любов, матері можуть привернути серця дітей до себе². ХР 17.2

Чистота, охайність, порядок. Чистота, охайність і порядок — невід'ємні умови для успішного господарювання. Проте, якщо мати вважає ці обов'язки найголовнішими в житті і повністю віддається їм, нехтуючи при цьому фізичним розвитком, розумовим і моральним вихованням своїх дітей, то вона прикро помиляється³. ХР 17.3

Християни мають пам'ятати: якщо навіть вони небагаті, це не дає їм підстави бути брудними й неохайними, нехтувати чистотою у домі. Тим, хто не усвідомлює важливого значення чистоти, необхідно надавати допомогу. Їх слід навчити, що люди, які представляють великого, святого Бога, повинні берегти свої душі чистими й непорочними. Це стосується також їхнього одягу й усього, що є в домі, аби ангели-служителі могли бачити доказ того, що Істина звершує переміну в житті, очищаючи душу та роблячи смаки витонченими. Ті, що прийнявши Істину, не перемінились в своїй мові та поведінці, в одязі й домашньому оточенні, живуть не для Христа, а для самих себе. Вони не стали новим, чистим і святим творінням у Христі Ісусі... ХР 17.4

Уникаючи непотрібних прикрас і усього показного, ми в жодному разі не повинні ставитися неуважно або байдуже до свого зовнішнього вигляду. Усе, що стосується нашої зовнішності й житла, має бути охайним і привабливим. Молодим необхідно пояснювати, що їхній зовнішній вигляд мусить бути вищим від усякої критики, бо цим вони виявляють пошану до Бога та істини⁴. ХР 18.1

Нехтування чистотою призводить до хвороб. Хвороба не виникає без причини. Грізні епідемії спалахували в містах і селах, котрим, здавалося, ніщо не загрожувало, сіючи в них смерть та руйнуючи здоров'я. У багатьох випадках саме оселі людей, котрі стали жертвами цих епідемій, були осередками інфекції, що виділяла в повітря смертельну отруту; і нею дихали мешканці цього дому та їхні сусіди. Вражає, наскільки великим є незнання людей про те, до яких згубних для здоров'я наслідків призводить недбалість й нехтування чистотою⁵. ХР 18.2

Для існування щасливої сім'ї необхідний порядок. Бог не любить безладдя і недбалості; Йому неприємно бачити відсутність в людині старанності. Ці недоліки є насправді серйозним злом, що може призвести до охолодження почуттів між подружжям, якщо чоловік полюбляє порядок, прагне бачити дисциплінованих дітей та добре налагоджене домашнє господарство. Якщо дружина і мати не підтримує порядку в оселі, не дбає про збереження своєї гідності і не є господинею, вона не зможе створити в сім'ї злагоду й щастя. Тому кожний, у кого відсутні ці риси, повинен негайно почати працювати над собою, виховуючи ті якості, яких йому так бракує⁶. ХР 18.3

Поєднуйте пильність зі старанністю. Якщо ми повністю присвячуємо себе Господеві, тоді прості щоденні обов'язки сімейного життя набуватимуть свого правдивого значення і ми виконуватимемо їх згідно з волею Божою. Очікуючи приходу Сина Людського, ми маємо бути пильними, а також старанними, поєднуючи працю з чеканням. Це сприятиме врівноваженості християнського характеру, роблячи його досконалим і гармонійним. Не слід думати, що ми повинні нехтувати всіма іншими обов'язками, заглиблюючись лише у роздуми, дослідження і молитви. Водночас не треба провадити життя лише в метушні, поспіху та в роботі, на шкоду своєму особистому благочестю. Необхідно чекати, пильнувати й працювати. “У ревності не лінуйтеся; палайте духом; служіть Господеві” (Римл.12:11)⁷. ХР 18.4

Використовуйте засоби, що полегшують працю. В багатьох родинах дружина і мати не має часу, щоб почитати, отримати необхідну інформацію, поспілкуватися з чоловіком і спостерігати за розвитком своїх дітей. Вона не знаходить ні часу, ні місця для дорогого Спасителя, Котрий бажає стати її близьким, щирим Другом. Поступово вона перетворюється на звичайну хатню служницю, віддаючи всі свої сили, час та інтереси для дослідження того, що є скороминущим. Надто пізно вона помічає, що стала майже чужою у власному домі. Дорогоцінні можливості, свого часу надані їй для того, щоб справляти вплив на дорогих їй людей і сприяти їхньому духовному зростанню, залишилися невикористаними і зникли назавжди. Нехай господині християнських домівок приймуть рішення керуватися у своєму житті мудрим планом. Нехай ваша головна мета полягає в тому, аби зробити свою домівку місцем, де приємно перебувати. Подбайте про те, щоб використовувати засоби, які полегшать працю і збережуть здоров'я⁸. ХР 19.1

Навіть найскромніша праця є справою Божою. Будь-яка необхідна робота, — миття посуду, накривати на стіл, догляд за хворими, чи приготування їжі або прання, — має моральний зміст... Хтось мусить займатися й простою працею, і той, хто виконує цю роботу, повинен зрозуміти, що вона є необхідною і почесною і що своєю, хоча й скромною місією, він виконує таку саму роботу Божу, як і Гавриїл, коли був посланий до пророків. Кожен має працювати на своєму місці та у відповідній йому галузі. Жінка, котра виконує у своєму домі прості щоденні обов'язки, може і повинна виявляти вірність, послух і любов з щирістю, притаманною ангелам у їхньому служінні. Послух волі Божій робить почесною будь-яку працю⁹. ХР 19.2