Християнська родина

Розділ 3. Зразкова сім'я в Едемі

Першу оселю для людей приготував Бог. Едемську оселю для наших прабатьків приготував Сам Бог. Коли Він забезпечив її усім, чого тільки може забажати людина, то сказав: “Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою...” (Бут.1:26). ХР 21.1

Господь був задоволений цим Своїм останнім і найблагороднішим творінням і бажав, щоб людина була досконалим мешканцем досконалого світу. Бог не мав наміру зробити людину самотньою. Він сказав: “Недобре бути чоловікові самому, створю йому поміч, подібну до нього” (Бут.2:18)¹. ХР 21.2

Сам Бог дав Адамові супутницю життя. Він подбав про помічницю, яка була би “подібною до нього”, тобто відповідала б йому; щоб вона могла стати йому подругою, з якою його з'єднувала б взаємна любов і співчуття. Єва була створена з ребра, взятого в Адама; це означає, що вона не могла панувати над ним як голова, однак і не повинна була займати найнижчого положення біля його ніг; вона знаходилася поруч з ним, як рівна йому, щоб він любив і захищав її. Як частина свого чоловіка, кістка від костей його і тіло від тіла його, вона стала його другим “я”, перебуваючи з ним у тісному зв'язку та даруючи йому ніжні почуття, притаманні таким відносинам. “Бо ніхто ніколи не ненавидів тіла свого, а годує і гріє його” (Ефес.5:29). “Тому залишить чоловік батька свого і матір і пристане до жінки своєї, і обоє вони будуть одним тілом” (Бут.2:24)². ХР 21.3

Творцем шлюбу є Бог. Бог благословив перший шлюб. Тому ця постанова бере початок від Творця Всесвіту. Шлюб є почесним актом; це один з перших Божих дарів людині та одна з тих двох постанов, які після гріхопадіння Адам виніс із собою за ворота раю. Коли люди, перебуваючи у шлюбі, визнають божественні принципи та підкоряються їм, тоді шлюб стає благословенням; він стоїть на сторожі моральної чистоти та щастя людського роду, задовольняє соціальні потреби людини, облагороджує та удосконалює її у всіх відношеннях³. ХР 21.4

Той, Хто дав Адамові Єву як помічницю, здійснив Своє перше чудо на весільному бенкеті. У святковому залі, де, зібравшись разом, раділи друзі й рідні, Христос розпочав Своє служіння людям. Таким чином санкціонував шлюб, визнаючи, що цю постанову запровадив Він Сам. ХР 22.1

Христос вшанував шлюбні відносини, зробивши їх символом єдності між Собою та Своїми викупленими. Він Сам — Наречений; а наречена — Церква, про яку Він говорить як про Свою вибрану: “Уся ти прекрасна, моя ти улюблена, і плями нема на тобі!” (П.Пісень 4:7, англ. пер.)⁴. ХР 22.2

Усяка потреба була вдоволена. Адам мав усе, чого тільки могло жадати його серце. Усяка його потреба була задоволена. В прекрасному Едемі не було ні гріха, ні ознак, які свідчили про занепад. Ангели Божі мали вільне повне спілкування зі святим подружжям. Чудові птахи співали радісні пісні, вихваляючи свого Творця. Мирні тварини в своїй щасливій невинності гралися біля Адама і Єви, слухаючись їхнього слова. Адам був досконалим мужем, найблагороднішим творінням Творця⁵. ХР 22.3

Ніщо не затьмарювало їхнього спілкування з Творцем. Вони знали Бога як добродійного Отця, і в усіх діях їхня воля узгоджувалася з волею Божою. Своїм характером Адам відображав характер Божий. Слава Божа виявлялася в кожному творінні природи⁶. ХР 22.4

Праця призначена для щастя людини. Бог любить все прекрасне, і очевидний доказ цього ми бачимо в ділах Його рук. Він посадив чудовий Едемський сад для наших прабатьків. Величні дерева різних видів росли на землі для користі та окраси. Прекрасні квіти різноманітних відтінків і кольорів наповнювали повітря пахощами... Намір Божий полягав у тому, щоб людина знаходила щастя, опікуючись творінням Божим і щоб її потреби в їжі задовольняли плоди з дерев саду⁷. ХР 22.5

Адамові було доручено доглядати сад. Творець розумів, що без роботи Адам не може бути щасливим. Він насолоджувався красою саду, але цього було недостатньо. Він повинен був працювати, щоб розвивати так чудово створені органи свого тіла. Якщо б щастя полягало у бездіяльності, то людина у стані святої невинності залишалась би без жодних занять. Однак Той, Котрий створив людину, знав, що служить для її щастя; тому відразу після сотворіння чоловіка призначив йому роботу. Обітниця майбутньої слави, а також постанова про те, що людина повинна тяжко працювати задля щоденного хліба, були дані з того самого престолу⁸. ХР 22.6

Християнська родина шанує Бога. Батьки й матері, котрі перше місце в своїх сім'ях віддають Богові, котрі навчають своїх дітей, що страх Господній — початок мудрості, прославляють Бога перед ангелами і людьми, представляючи світові добре зорганізовану, дисципліновану сім'ю, яка любить Бога і слухняна Йому, а не повстає проти Нього. У таких домівках Христос не чужинець; там знають Боже ім'я, вшановують і прославляють Його. Ангели радіють сім'ї, в якій Бог є верховним Правителем, де дітей вчать шанувати релігію, Біблію і свого Творця. Такі сім'ї можуть покладатися на обітницю: “Хто шанує Мене, тих Я вшаную” (1Сам.2:30). Батько виходить з такого дому для виконання щоденних обов'язків, з пом'якшеним та впокореним духом спілкування з Богом⁹. ХР 23.1

Тільки присутність Христа може зробити людей щасливими. Звичайну воду життя Христос здатний перетворити на небесне вино. Тоді домівка стає блаженним Едемом, а сім'я — прекрасним символом небесної сім'ї¹⁰. ХР 23.2