Християнська родина
Частина 15. Чесноти, що є окрасою сімейного життя
Розділ 69. Ввічливість і доброта
Ввічливість вбереже від життєвих негод. Принцип, що міститься в напучуванні: “Будьте одне до одного ласкаві, милостиві” (Ефес.4:32), становить підвалину сімейного щастя. Християнська ввічливість повинна панувати у кожному домі. Вона недорого коштує, проте має силу пом'якшувати людську натуру, котра без неї зробилась би суворою і грубою. Виховання постійної ввічливості й люб'язності, прагнення поводитися з іншими людьми так, як нам хотілося б, щоб вони поводилися з нами, збережуть від багатьох життєвих негод1. ХР 338.1
Ввічливість розпочинається в сім'ї. Якщо бажаємо, щоб наші діти були добрими, ввічливими, люблячими, то ми самі повинні стати для них прикладом2. ХР 338.2
Батьки, будьте ввічливими один до одного навіть у малому. Взаємна доброта — закон сім'ї. Не дозволяйте собі грубих, різких слів3. ХР 338.3
Усі можуть мати приємний вигляд обличчя, ласкавий голос, ввічливі манери — якості, що володіють великою силою. Дітей приваблює веселий, життєрадісний настрій батьків. Виявляйте до них доброту і люб'язність, а вони зі свого боку виявлятимуть той самий дух щодо вас і одне до одного4. ХР 338.4
Ваша люб'язність і самоопанування матимуть більший вплив на характер дітей, ніж тільки слова5. ХР 338.5
Взаємна доброта робить домівку раєм. Батьки, що говорять своїм дітям ласкаві слова і хвалять їх, коли ті намагаються бути добрими, здатні заохотити їх, зробити щасливими; вони створюють атмосферу чарівності, яка може розсіяти пітьму і принести сонячне світло. ХР 338.6
Взаємна доброта і розуміння зроблять домівку раєм, де охоче перебувають святі ангели; але діти залишать дім, у якому чути лише неприємні слова, панують роздратування і незгода. Відсутність доброти і гнів зачиняють двері дому для Ісуса6. ХР 338.7
Люб'язність, що виявляється у щоденному житті, ніжні почуття, які повинні панувати між членами сім'ї, не залежать від зовнішніх обставин7. ХР 339.1
Спокійний голос, делікатне поводження, щира любов і ніжність, які виявляються у кожному вчинку, в поєднанні з працьовитістю, охайністю і ощадливістю зроблять навіть убогу хатину найщасливішою домівкою. На такий дім Творець дивиться схвально8. ХР 339.2
Є чимало таких, яким слід було б менше дбати про навколишній світ, а більше — про членів власної сім'ї. Нехай буде менше показного етикету і ввічливості щодо чужих людей і гостей, а більше люб'язності, що породжує щира любов і симпатія до дорогих нам людей в наших сім'ях9. ХР 339.3
Визначення справжньої люб'язності. Існує велика потреба у справжній вихованості у сім'ях — це могутній доказ на користь істини. Вульгарна мова і поведінка будь-якої людини свідчить про порочне серце. Істина небесного походження ніколи не призводить до деградації того, хто прийняв її, не робить його грубим або різким. Істина справляє заспокійливий, очищаючий вплив. Прийнята в серце, вона робить молодь шанобливою і ввічливою. Християнську вихованість можна придбати лише під впливом Святого Духа. Вона не має нічого спільного з манірністю, показною вишуканістю з поклонами і фальшивими посмішками. Така вихованість властива людям цього світу, але вони позбавлені справжньої християнської ввічливості. Справжню вишуканість, ввічливість можна придбати лише через застосування на практиці Христового Євангелія. Справжня ввічливість, справжня шанобливість — це доброта, виявлена до всіх людей: високого і низького походження, багатих і бідних10. ХР 339.4
Суть правдивої ввічливості — повага і люб'язність до інших. Велику цінність має виховання, яке формує почуття симпатії і любов до всіх людей. Так звана культура, що не прищеплює юнацтву шанобливого ставлення до батьків, не вчить цінувати їхні чудові якості, вибачати недоліки і задовольняти їхні потреби; яка не робить юнаків і дівчат уважними, ніжними, великодушними і корисними для інших людей — молодих і старих, а передусім нещасних і знедолених; яка не вчить бути люб'язними до всіх, є “культурою” лише на словах11. ХР 339.5
Християнську люб'язність можна порівняти зі золотою застібкою, що з'єднує членів сім'ї узами любові, щодня роблячи цей союз усе тіснішим і міцнішим12. ХР 340.1
Зробіть золоте правило законом сім'ї. Найцінніші правила для родинного і суспільного життя містяться в Біблії. Це не лише найкращий і найчистіший еталон моралі, а й найцінніший кодекс ввічливості. У Нагірній проповіді нашого Спасителя містяться безцінні настанови для людей молодих і похилого віку. Цю проповідь частіше читайте в сімейному колі, а її дорогоцінне вчення запроваджуйте у своє щоденне життя. Золоте правило: “То ж усе, чого ви бажаєте, щоб чинили вам люди, так само чиніть і ви їм” (Матв.7:12), як і повеління апостола: “...в пошані один одного випереджуйте” (Римл.12:10), — повинні стати законом сім'ї. Плекаючи дух Христа, виявляйте ввічливість і доброзичливість у сім'ї навіть у малому. Постійно прагніть зробити всіх, з ким спілкуєтесь, щасливими, забуваючи про себе і виявляючи доброту та увагу до інших. Саме такий плід зростає на християнському дереві13. ХР 340.2
Золоте правило — це принцип справжньої ввічливості, що у всій повноті втілена в житті та характері Ісуса. О, якими променями ніжності й краси сяяло повсякденне життя нашого Спасителя! Якою солодкою була вже сама присутність Христа! Цей самий дух виявлятимуть і Його діти. Божественна атмосфера оточуватиме тих, хто пробуває з Христом. Білі шати чистоти духмянітимуть пахощами Господнього саду. Їхні обличчя відбиватимуть світло, яке виходить від Нього, освітлюючи шлях для втомлених ніг14. ХР 340.3
Найкращий трактат з етикету. Найкращий трактат з етикету, будь-коли написаний, — це дорогоцінне повчання Спасителя, а також вислів апостола Павла, зроблений під натхненням Святого Духа. Нехай ці слова навічно закарбуються в пам'яті кожної людини — молодої чи похилого віку: ХР 340.4
“Любіть один одного,
Як Я полюбив вас”;
“Любов довготерпить,
Любов милосердствує,
Не заздрить;
ХР 340.5
Любов не величається,
Не надимається,
Не поводиться нечемно,
Не шукає тільки свого,
Не рветься до гніву,
Не думає лихого.
Не радіє з неправди,
Але тішиться правдою;
Усе зносить, вірить в усе;
На усе сподівається,
Усе терпить.
Ніколи любов не перестає”15.
ХР 341.1
Біблія навчає нас бути ввічливими; у ній наводиться багато прикладів безкорисливого духа, ніжної люб'язності, привабливих рис інтелекту, характерних для справжньої ввічливості. Ці якості відображають характер Христа. Кожний прояв справжньої ніжності й ввічливості у світі, навіть серед тих, котрі не визнають Його імені, походить від Нього. Христос бажає, щоб ці риси у всій досконалості виявлялися в Його дітях. Його мета полягає в тому, щоб люди, дивлячись на нас, бачили красу Христа16. Християнство виховує людину. Христос був ввічливим навіть зі своїми гонителями, і цей дух виявлятимуть Його послідовники. Подивіться на апостола Павла, коли він стояв перед володарями світу. Його промова перед Агриппою — приклад справжньої шанобливості і водночас переконуючої красномовності. Євангеліє заохочує не до формальної ввічливості, характерної для світу, а до любязності, що походить від справжньої доброти серця17. ХР 341.2
Ми закликаємо не до світської ввічливості, а до тієї, яку кожний візьме зі собою в блаженні оселі18. ХР 341.3
Справжня ввічливість породжена любов'ю. Навіть найстараннішого виконання правил зовнішньої поведінки недостатньо для того, щоб позбутися дратівливості, різкості в судженнях і непристойності мови. Справжня вихованість виявляється лише там, де людському “я” не відводиться найпочеснішого місця. Нехай у серці панує любов. Мотиви дій справжнього християнина випливають саме з глибокої любові, яку він відчуває до свого Господа. Любов до Христа є тим коренем, з якого виростає безкорисливе ставлення до братів19. ХР 341.4
З усього, чого прагнуть люди, що вони плекають й виховують, ніщо не ціниться так високо в очах Бога, як чисте серце, дух вдячності і душевний мир. ХР 342.1
Якщо ви відчуваєте в серці божественну гармонію істини і любові, вона виявлятиме себе в словах і вчинках... У серці повинна розвинутись справжня доброзичливість. Любов наділяє того, в кому пробуває, люб'язністю, стриманістю і приємними манерами. Любов надає обличчю одухотвореності, пом'якшує голос; вона очищує і підносить людину, приводить її в гармонію з Богом, бо це риси небесного походження20. ХР 342.2
Справжньої ввічливості неможливо навчитися через одне лише виконання правил етикету. Норм доброї поведінки потрібно дотримуватися постійно; там, де не треба йти на компроміс із принципом, повага до інших приведе до узгодження з прийнятими звичаями. Разом з тим справжня ввічливість не вимагає жертвувати принципами задля умовності. Вона не ділить людей на касти, а вчить поважати не тільки себе, а й людську гідність в інших людях, рахуватися з кожним членом великого братства людей21. ХР 342.3
Любов у поглядах, словах і діях. Понад усе батьки повинні створювати для своїх дітей атмосферу радості, ввічливості й любові. Домівка, в якій пробуває любов, де вона виявляється у поглядах, словах і діях, — це саме те місце, де люблять перебувати ангели. Батьки, нехай світло любові, радості й упокорення наповнить ваші серця і цей чудовий вплив поширюватиметься на всю домівку. Виявляйте доброту, будьте вибачливі й заохочуйте до цього своїх дітей, виховуючи в них всі ті чесноти, які є окрасою сімейного життя. Така атмосфера буде для дітей чимось на зразок повітря і сонячного світла для рослинного світу, сприяючи здоровому розуму й тілу22. ХР 342.4
Лагідність у поводженні, підбадьорюючі слова і вчинки, зумовлені любов'ю, об'єднають серця дітей і батьків ніжними узами любові; усе це зробить домівку привабливішою, ніж найвишуканіші прикраси, куплені ціною золота23. ХР 342.5
Поєднання різних темпераментів. За Божим планом, люди різних темпераментів можуть об'єднуватися разом. Кожний член сім'ї повинен свято шанувати почуття і права інших. Важливе значення мають взаємна повага і розуміння; тоді упередженість стане не такою помітною, а грубі риси характеру згладяться. Таким чином досягається згода, а поєднання різних темпераментів може стати корисним для кожного24. ХР 342.6
Ніщо не замінить ввічливості. Якщо ви вважаєте себе послідовниками Христа і водночас залишаєтесь грубими, недобрими, неввічливими у словах і манерах, то ви не навчилися від Ісуса. Буйна, владна, прискіплива до помилок людина не є послідовником Ісуса, тому що бути християнином означає уподібнитися до Христа. Поведінка деяких так званих християн настільки позбавлена доброти та ввічливості, що про неї можна почути лише несхвальні відгуки. Їхня щирість не викликає сумніву, чесність — безперечна, проте щирість і чесність не можуть замінити доброти і ввічливості. Християнин повинен бути не лише правдивим, а й співчутливим і ввічливим25. ХР 343.1
Недбалість, з якою ми ставимось до ввічливості й ніжної братської турботи, нехтування добрими, підбадьорюючими словами в сімейному колі, відсутність їх у стосунках між батьками та дітьми, формують характер, який немає нічого спільного з характером Христа. Але коли ми вірні і в малому, тоді це мале стає великим; у щоденне життя вносяться приємні пахощі, які підносяться до Бога як святий фіміам26. ХР 343.2
Люди потребують уваги. Чимало людей відчувають потребу в дружньому співчутті... Ми повинні забувати про себе і шукати можливості віддячити хоча б у невеликому за добро, виявлене іншими до нас, намагаючись втішати страждаючих, полегшувати їхні печалі та тягарі вчинками доброти і хоч маленькими виявами любові. Ці люб'язні, сповнені уваги вчинки, починаючись у родині, поширюються за її межі і є складовими частинами щасливого життя. І, навпаки, нехтування цими дрібницями робить життя сумним і гірким27. ХР 343.3
Через соціальні зв'язки налагоджується контакт зі світом. Саме через соціальні зв'язки християнство спілкується зі зовнішнім світом. Від кожного, хто зазнав любові Христа і прийняв у серце божественне світло, Бог вимагає освітлювати темну стежку тих, котрі не знають кращого шляху28. ХР 343.4
Ми можемо виявляти свою увагу до інших в тисячах дрібниць дружніми словами і ласкавими поглядами, які неодмінно повернуться до нас. Недбалим ставленням до інших неуважні християни свідчать про те, що вони не перебувають у єднанні з Христом. Неможливо бути з Христом і водночас залишатися недобрим до інших, зневажаючи їхні права29. ХР 343.5
Усі ми повинні стати свідками для Ісуса. Суспільні зв'язки, освячені благодаттю Христа, використовуйте для навернення душ до Спасителя. Нехай світ побачить, що ми не егоїсти, поглинуті лише власними інтересами; навпаки, ми бажаємо поділитися з іншими своїми благословеннями й перевагами. Нехай світ побачить, що наша релігія не робить нас черствими і вибагливими. Якщо ви стверджуєте, що знайшли Христа, служіть на благо людям, як це робив Він. Стережіться, щоб у оточуючих не склалося хибне уявлення про християн як про похмурих, нещасливих людей30. ХР 344.1
Ввічлива і люб'язна людина в сім'ї виявлятиме той самий дух і поза нею. Якщо ми навчилися вибачливості, терпінню, лагідності та стійкості в сім'ї, то станемо світлом і для світу32. ХР 344.2