Християнська родина

Розділ 70. Життєрадісність

Справжній християнин буде життєрадісним. Не дозволяйте, щоб труднощі та повсякденні клопоти затьмарювали ваш розум і робили вас похмурими. Якщо ви це допустите, завжди знайдеться щось таке, що буде вас дратувати і докучати. Життя є таким, яким ми його робимо; і завжди знаходимо те, чого шукаємо. Якщо ми вбачаємо в житті лише печалі й тривоги, якщо схильні перебільшувати незначні труднощі, то зустрінемо безліч проблем, про які будемо постійно думати й говорити. Але якщо дивимось на світлий бік життя, знайдемо для себе достатньо такого, що зробить нас радісними й щасливими. Якщо посміхаємося до інших, ці посмішки повернуться до нас; якщо говоримо ласкаві, добрі слова, то такі ж слова будуть говорити й нам. Коли християни похмурі й пригнічені, ніби зовсім позбавлені друзів, в оточуючих людей виникає хибне уявлення про нашу релігію. Дехто дотримується думки, ніби життєрадісність несумісна з гідністю християнського характеру, але це помилка. Небеса — це повнота радості; і якщо наша душа наповнюється небесною радістю і знаходить вираження у словах і вчинках, то це приємніше для небесного Отця, ніж бачити нас похмурими і сумними. ХР 346.1

Обов'язок кожного — підтримувати в собі життєрадісний дух замість того, щоб поринати в роздуми про сумне і неприємне. Багато хто не лише робить себе таким чином нещасним, а й приносить власне здоров'я й щастя в жертву хворобливій уяві. У своєму оточенні такі люди завжди бачать щось, з чим не погоджуються, і постійно ходять з похмурим виглядом, який красномовніше від слів свідчить про їхнє незадоволення. Емоційна пригніченість шкодить здоров'ю, утруднюючи процес травлення, порушуючи живлення організму. Смуток і переживання не можуть усунути жодної проблеми, зате завдають великої шкоди, тоді як життєрадісність і надія, освіт- люючи шлях іншим, є “життям для тих, хто їх знайде, і здоров'ям для їхнього тіла” (Прип.3:8)¹. ХР 346.2

Сестра Уайт завжди була бадьорою^*. Чи ви коли-небудь бачили мене похмурою, сумною, незадоволеною? Моя віра не дозволяє це. Лише хибне уявлення про справжній ідеал християнського характеру і християнське служіння призводить до таких висновків. Відсутність правдивої релігії породжує сум, пригніченість і печаль. Ревні християни намагаються наслідувати Ісуса, тому що бути християнином — означає уподібнюватися до Христа. Насправді, дуже важливо мати правильне уявлення про життя Христа, Його звички, аби Божі принципи могли виявитися в нас, якщо, звичайно, бажаємо бути подібними до Христа. ХР 347.1

Половинчасте служіння, любов до світу, самолюбство, потяг до беззмістовних розваг властиві полохливому, боязкому слузі, котрий слідує за Христом на відстані. Щире, охоче служіння Ісусові породжує радісну, світлу релігію. Той, хто йде поруч з Христом, не буде похмурим. У Христі — світло, мир, радість навіки. Нашою найбільшою потребою є Христос, а не світський дух і егоїзм². ХР 347.2

Ходіть, як діти світла. Немає Божої волі на те, щоб ми були як похмурими і роздратованими, так і безтурботними й легковажними. Підступний план сатани полягає в тому, щоб штовхати людей з однієї крайності в іншу. Бог бажає, щоб ми, діти світла, виховували в собі бадьорий, життєрадісний дух і віддавали хвалу Тому, Хто “покликав нас із темряви до Свого дивного світла” (1Петр.2:9)³. ХР 347.3

Завойовуйте любов дітей. Батьки, посміхайтеся; посміхайтеся і ви, вчителі! Якщо у вас на серці сумно, не показуйте цього своїм виглядом. Нехай світло, що виходить з люблячого, вдячного серця, сяє на вашому обличчі. Звільніться від своєї поважності, зрозумійте дитячі потреби і завойовуйте їхню любов. Ви повинні зробити це, якщо бажаєте закарбувати релігійну істину в дитячих серцях⁴. ХР 347.4

Дбайте про приємний вираз обличчя. Батьки, будьте погідними і ніколи — грубими й недобрими; будьте вдячними, слухняними й покірними своєму небесному Отцеві. Коли вас щось дратує, це не привід, щоб втрачати рівновагу. Любов, що завойовує серця, подібна до глибоких вод. Діти — ягнята Божої отари. Приводьте своїх малюків до Христа! Якщо батьки бажають виховати дітей люб'язними, вони ніколи не повинні розмовляти з ними сварливим тоном. Привчайте себе зберігати приємний вираз обличчя і намагайтесь, аби ваш голос був якомога ласкавішим і мелодійнішим. Поруч з вашими дітьми постійно перебувають Божі ангели, і ваш різкий тон й нотки роздратування в голосі неприємні для їхнього слуху⁵. ХР 348.1

Матір повинна бути життєрадісною, спокійною, щасливою. Кожне її зусилля в цьому напрямі буде щедро винагороджене як фізичним здоров'ям дітей, так і їхніми добрими, моральними характерами. Життєрадісний дух зробить сім'ю щасливою і значною мірою поліпшить здоров'я матері⁶. ХР 348.2

Проганяйте темряву й полегшуйте свої завдання. Дивіться на життя в рожевому світлі, розженіть темряву, якщо вона оповила душу. Виховуйте в собі співчуття до інших. Нехай радість, доброта і любов наповнюють ваш дім. Це збільшить потяг до релігії, а обов'язки — як малі, так і великі, — виконуватимуться з легким серцем⁷. ХР 348.3

Життєрадісність без легковажності — християнська чеснота. Ми можемо володіти справжньою християнською гідністю і водночас бути радісними і приємними в поведінці. Життєрадісність без легковажності — одна з християнських чеснот⁸. ХР 348.4