Християнська родина

Розділ 49. Мамині помічники

Діти — повноправні члени сім'ї. Як батьки, так і діти мають важливі обов'язки в домі. Навчайте дітей, що вони — повноправні члени родини. Їх годують, одягають, люблять і доглядають; а вони у відповідь на численні вияви милості можуть виконувати деякі домашні обов'язки і приносити щастя в свою сім'ю¹. ХР 227.1

Нехай кожна матір навчає дітей, що вони як члени родинного кола також повинні нести за нього відповідальність. Кожний член сім'ї мусить вірно виконувати свої сімейні обов'язки, подібно до того як члени Церкви виконують певні обов'язки в Церкві². ХР 227.2

Нехай діти знають, що, виконуючи невеликі доручення вдома, вони допомагають батькові й матері. Дайте їм якусь роботу і заохочуйте їх, кажучи, що після її виконання вони матимуть час на розваги. Дітям притаманна непосидючість, тому їх доцільно привчати поділяти з батьками турботи сімейного життя... Ніколи не дозволяйте, щоб вони самі обирали собі заняття. Постійно наглядайте за тим, що роблять ваші діти³. ХР 227.3

Батьки і діти мають свої обов'язки. Батьки зобов'язані годувати, одягати і виховувати своїх дітей, а діти — старанно й охоче допомагати батькам. Коли діти не усвідомлюють свого обов'язку працювати, не поділяють з батьками тягар турбот, поцікавтеся, чи вони будуть задоволені, якщо батьки також вважатимуть себе вільними від обов'язку забезпечувати їх усім необхідним. Відмовляючись від покладених на них обов'язків — приносити користь своїм батькам, полегшувати їхню працю, виконувати часто-густо неприємну і важку роботу, діти втрачають змогу осягнути найцінніше виховання, яке зробить їх у майбутньому корисними для суспільства⁴. ХР 227.4

Бог бажає, щоб діти всіх віруючих батьків з раннього дитинства були навчені поділяти тягар, який повинні нести батьки, піклуючись про них. Для їхніх кімнат, куточків відводиться час- тина дому; їм надаються права й привілеї посідати певне місце у сімейному колі. Бог вимагає від батьків, щоб діти були нагодовані й одягнені, проте обов'язки мають бути спільними. Зі свого боку діти зобов'язані поважати й шанувати батьків⁵. ХР 227.5

Не будьте рабами своїх дітей, жертвуючи задля них усім; не дозволяйте дітям зростати безтурботно й безжурно, перекладаючи життєвий тягар на старших⁶. ХР 228.1

Неробство — наслідок недоречної доброти. Від перших років життя привчайте дітей до корисної роботи, щоб вони обслуговували себе і допомагали іншим. У наш час багато дочок можуть без докорів сумління спостерігати, як їхні матері трудяться, готують їжу, перуть або прасують білизну. Вони ж у цей час сидять у вітальні з книжкою, плетуть, вишивають або прикрашають свій одяг. Їхні серця бездушні, як камінь. ХР 228.2

Звідки береться це зло? Кого насправді потрібно найбільше звинувачувати в ньому? Бідолашних, ошуканих батьків. У своїй сліпій любові вони ставлять під загрозу майбутній добробут своїх дітей, дозволяючи їм ледарювати або займатися незначними справами, що не потребують особливих розумових і фізичних зусиль; а пізніше вони виправдовують неробство своїх дочок кволістю. А що зробило їх такими? У багатьох випадках — неправильне ставлення батьків. Посильна праця в домі лише зміцнила б їхній розум і тіло. Але діти позбавлені цієї нагоди внаслідок хибних уявлень і врешті-решт у них формується байдужість до праці⁷. ХР 228.3

Якщо ваші діти не звикли до праці, то швидко будуть втомлюватися. Вони скаржитимуться на біль у боці, плечах і змучених кінцівках. Вам також загрожуватиме небезпека: через співчуття до них самим взятись за виконання роботи замість того, аби дозволити дітям трохи попрацювати. Нехай навантаження, покладене на дітей, спочатку буде легким, а потім з кожним днем його доцільно потроху збільшувати, поки вони будуть здатними виконати певний обсяг роботи⁸. ХР 228.4

У неробстві приховується небезпека. Мені було показано, що багато гріхів здійснюється через лінощі. Люди, котрі активно працюють фізично або розумово, не мають часу на те, щоб звертати увагу на кожну спокусу, яку пропонує ворог, але бездіяльні руки та бездіяльний розум готові опинитися в полоні сатани. Розум, котрий не має належного заняття, зосереджується на речах, яким бракує пристойності. Батьки повинні навчити дітей, що неробство — це гріх⁹. ХР 228.5

Ніщо інше не призводить до більшого зла, ніж звільнення дітей від усяких обов'язків і дозвіл провадити порожнє, безцільне життя, нічого не роблячи або займаючись тим, що до вподоби. Діти мають схильність до активної діяльності, та коли не займатимуться добрим і корисним, їх неодмінно заполонить погане. Звичайно, діти потребують відпочинку. Проте їх слід привчати до праці, зокрема фізичної, а також до читання і занять. Стежте за тим, щоб заняття дітей відповідали їхньому вікові і вони набували знань, читаючи корисні, цікаві книги¹⁰. ХР 229.1

Найбільш надійний захист — корисне заняття. Найкращим захистом для юнаків і дівчат є корисні заняття. Якщо б їх привчили до працелюбності, щоб усі їхні години були зайняті корисною діяльністю, в них не було б часу скаржитися на свою долю чи поринати в марні мрії. Меншою була б загроза набути негативні нахили чи опинитися в лихому товаристві¹¹. ХР 229.2

Якщо батьки настільки захоплені іншими справами, що не можуть знайти для своїх дітей корисного заняття, тоді про це подбає сатана¹². ХР 229.3

Привчайте дітей нести свої життєві тягарі. Батьки повинні усвідомити: найважливіший урок, якому слід навчити дітей, — це їхня участь у виконанні домашніх обов'язків. Нехай діти тверезо дивляться на життя і зрозуміють, що зобов'язані стати корисними в світі. У сім'ї, під керівництвом мудрої матері юнаки і дівчата отримають свої перші настанови щодо того, як нести життєвий тягар¹³. ХР 229.4

Виховання дитини на добро або зло розпочинається від перших років життя... Підростаючи, старші діти допомагають опікуватися молодшими членами сім'ї. Нехай мати не виснажує себе роботою, яку можуть і повинні виконувати її діти¹⁴. ХР 229.5

Допомога у виконанні обов'язків. Праця приносить задоволення. Батьки, допоможіть своїм дітям здійснювати Божу волю, котра полягає у сумлінному виконанні обов'язків, покладених на дітей як на членів сім'ї. Це допоможе їм набути найціннішого досвіду і навчить не зосереджувати свої думки на собі, задовольняючи тільки власні бажання і приносячи лише собі втіху. Терпляче навчайте їх виконувати свою частину обов'язків у сімейному колі, аби зробити плідними їхні зусилля, спрямовані на допомогу батькові й матері, братам і сестрам. Таким чином, усвідомлення того, що вони є корисними, принесе дітям задоволення¹⁵. ХР 229.6

Виховуйте дітей так, щоб вони стали помічниками в домі. За природою діти діяльні і схильні знаходити собі заняття. Цю активність контролюйте і спрямовуйте в потрібне русло. Ще в ранньому дитинстві дітей можна навчити дотримуватись нескладних щоденних обов'язків; кожній дитині доручіть свою справу, за виконання якої вона нестиме відповідальність перед батьками або опікунами. Таким чином діти привчаться до свого обов'язку вже з молодих років, а виконання невеликих завдань приноситиме задоволення і щастя, яке можна осягнути лише доброчесним життям. Вони звикнуть до праці, отримуватимуть від неї задоволення, розуміючи, що життя має важливішу мету, ніж тільки розваги... ХР 230.1

Праця — це благо для дітей; віддаючи більшу частину свого часу корисній справі, вони стануть щасливішими; після вдалого виконання завдання з більшим запалом братимуть участь у своїх невинних розвагах. Праця зміцнює м'язи і розум. Матері можуть зробити зі своїх дітей дуже цінних маленьких помічників. Навчаючи дітей бути корисними, вони самі набуватимуть знання про природу людини і про те, як слід поводитися з недосвідченими юними створіннями, як через спілкування з ними залишатися молодими і гарячими серцем. Подібно до того як діти дивляться на батьків з довір'ям і любов'ю, так і вони можуть дивитися на дорогого Спасителя, шукаючи в Нього допомоги і керівництва. Належно виховані діти, підростаючи, вчаться любити працю, котра полегшує життєві тягарі їхніх друзів¹⁶. ХР 230.2

Праця сприяє формуванню зрілого розуму. Виконуючи доручені завдання, діти зміцнюють пам'ять і виховують зрілий розум, а також постійність характеру і здатність швидко вправлятися з роботою. День, окреслений певним колом дрібних обов'язків, потребує вміння мислити, робити розрахунки і планувати свої дії... Коли діти підростуть, від них можна буде вимагати більшого. Праця не повинна бути виснажливою і такою тривалою, аби знесилювати і викликати огиду до неї. Обирайте працю розважливо, сприяючи найповнішому розвиткові характеру, фізичних і розумових сил дитини¹⁷. ХР 230.3

Праця об'єднує з небесними трудівниками. Коли б діти були навчені дивитися на коло своїх скромних, щоденних обов'язків як на справу, доручену їм Господом, як на школу, в якій вони мають приготуватися вірно виконувати корисне служіння, наскільки приємнішою і почеснішою видавалась би їм робота! Виконання кожного обов'язку так, як для Господа, робить привабливою навіть найпростішу роботу і об'єднує земних працівників зі святими істотами, котрі виконують волю Божу на небесах¹⁸. ХР 231.1

Небо постійно зайняте діяльністю. Там немає нероб. “Отець Мій працює аж досі, — сказав Христос, — працюю і Я” (Йоан 5:17). Не думайте, що, здобувши кінцеву перемогу та отримавши оселі, приготовлені для нас, ми будемо приречені на неробство і блаженну бездіяльність¹⁹. ХР 231.2

Праця зміцнює сімейні узи. У домашньому вихованні принцип співпраці є неоціненним... Старші за віком діти — помічники батьків — беруть участь в їхніх планах і поділяють їхні обов'язки. ХР 231.3

Нехай батьки й матері знайдуть час для навчання своїх дітей; нехай покажуть, що цінують їхню допомогу, дорожать довір'ям і люблять їхнє товариство, а діти — не забаряться з відповіддю. Це не лише полегшить працю батьків і дасть дітям неоціненне практичне виховання, а й зміцнить сімейні узи та саму основу характеру²⁰. ХР 231.4

Праця сприяє формуванню розумової, моральної й фізичної досконалості. Діти і молодь повинні отримувати задоволення, поділяючи турботи батьків і матерів, виявляючи безкорисливу зацікавленість в сім'ї. Охоче виконуючи покладені на них домашні обов'язки, вони отримують підготовку, що зробить їх придатними посісти в майбутньому відповідальне становище і бути корисними для суспільства. Діти повинні неухильно розвиватися з року в рік, поступово і впевнено переходячи від дитячої недосвідченості до зрілості, притаманної дорослій людині. Вірно виконуючи прості домашні обов'язки, юнаки і дівчата закладають підвалини розумової, моральної та духовної досконалості²¹. ХР 231.5

Праця приносить здоров'я тілу і душевний спокій. Охоче виконуючи обов'язки родинного життя і допомагаючи батькові й матері нести життєвий тягар, діти користуються любов'ю і схваленням Бога. Нагородою для них буде фізичне здоров'я і душевний мир. Їм буде приємно усвідомлювати, що їхні батьки зможуть таким чином брати участь в корисних заходах і мати відпочинок, що зміцнює здоров'я й продовжує життя. Залишивши батьківську домівку, діти, навчені виконувати свої обов'язки, стануть корисними членами суспільства. Вони отримали виховання, яке набагато перевищує виховання в школі, коли ані розум, ані тіло не володіють достатньою силою, щоб витримати навантаження²². ХР 231.6

У деяких випадках було б краще, якби діти були менш зайняті в школі, а більше вчилися виконувати домашні обов'язки. Передусім їх слід навчити піклуватися про інших і допомагати їм. Багато з того, чого діти можуть навчитися з книги, має менш суттєве значення, ніж практичні уроки та дисципліна²³. ХР 232.1

Праця гарантує спокійний сон. Матері повинні приводити своїх дочок на кухню і терпляче навчати їх. Така праця благотворно впливає на організм, м'язи зробляться пружними і міцними, а думки — більш чистими і піднесеними. Діти можуть втомитися, добре попрацювавши, зате яким приємним буде відпочинок! Сон — цей природний, приємний засіб відновлення сил — наповнить новою енергією втомлене тіло і приготує його до обов'язків наступного дня. Не говоріть дітям, ніби не має значення, працюють вони чи ні. Навпаки, запевняйте їх, що їхня праця необхідна; час — дорогий і ви залежите від їхньої допомоги²⁴. ХР 232.2

Хто дозволяє дітям зростати у неробстві, чинить гріх. Нехай вони вправляють члени свого тіла і м'язи, навіть якщо це принесе їм утому. Якщо вони не перепрацьовуються, то як утома може зашкодити їм більше, ніж вам? Між утомою і виснаженням існує різниця. Дітям потрібно частіше, ніж дорослим, змінювати вид діяльності й відпочивати, але вони можуть звикати до праці з раннього дитинства. Усвідомлення того, що вони є корисними, зробить їх щасливими. Після здорової праці сон буде солодким, і вони відновлять свої сили, аби працювати наступного дня²⁵. ХР 232.3

Не говоріть: “Діти мені заважають”. Деякі матері говорять: “Мої діти тільки заважають, коли намагаються мені допомогти”. Так було і з моїми дітьми, та чи гадаєте ви, що я давала їм знати про це? Хваліть своїх дітей. Навчайте їх, як велить Святе Письмо, — “заповідь за заповіддю, правило за правилом” (Ісая 28:10). Це краще, аніж читати романи, влаштовувати прийоми й дотримуватись світських звичаїв²⁶. ХР 232.4

Дивіться на Того, Хто є для нас Взірцем. Деякий час Велич небес, Цар слави був лише Немовлям у Віфлеємі, як і кожна людська дитина, перебував на руках матері. У дитинстві Він міг бути лише слухняною Дитиною, виконуючи обов'язки відповідно до Своїх дитячих можливостей. Усе це можуть робити наші діти; їх слід так навчати і виховувати, щоб вони могли наслідувати Ісуса. Христос поводився так, щоб бути благословенням для сім'ї, в якій жив, тому що корився Своїм земним батькам і таким чином виконував місіонерську роботу в Своєму родинному колі. Написано: “Дитя зростало та зміцнювалось духом, сповнюючись мудрістю, і благодать Божа була на Нім”. “Ісус же зростав у премудрості і віком, в любові у Бога та людей” (Лука 1:80; 2:52)²⁷. ХР 233.1

Дорогоцінна перевага вчителів і батьків полягає в тому, щоб навчити дітей поділяти радість Христового життя, наслідуючи Його приклад. Ранні роки Спасителя були роками корисної праці. Він допомагав Своїй матері в сім'ї, виконуючи її доручення. Свої домашні обов'язки та роботу за теслярським верстатом Ісус виконував з тією ж відданістю, з якою здійснював Своє громадське служіння²⁸. ХР 233.2

У земному житті Христос залишився прикладом для всієї людської родини. Він був слухняним і корисним у сім'ї; навчився ремеслу теслі й власноручно працював у малій майстерні в Назареті... Внаслідок праці в дитинстві та юності, Його розум і тіло розвивалися. Він не витрачав Свої фізичні сили нерозважливо, але так, щоб зберегти здоров'я і досконало виконувати кожну справу²⁹. ХР 233.3