Християнська родина

Розділ 50. Належна пошана до батьків

Борг дитини перед батьками. Діти повинні усвідомлювати, що вони в боргу перед своїми батьками, котрі піклувалися про них у ранньому дитинстві та доглядали за ними під час хвороби. Вони мають знати, що їхні батьки вельми турбуються про них. Сумлінні, побожні батьки особливо зацікавлені в тому, щоб їхні діти обрали правильний шлях. Як важко буває в них на серці, коли вони бачать помилки своїх дітей! Якби діти, через котрих батьки зазнають сердечних мук, могли усвідомити наслідки своєї поведінки, вони, без сумніву, полагіднішали б. Якби вони могли побачити сльози своєї матері та почути її молитви до Бога за них, її тихі сердечні зітхання, їхні серця були б зворушені й вони негайно визнали б свої помилки і просили прощення¹. ХР 235.1

Діти, ставши дорослими, високо цінуватимуть батьків, котрі віддано працювали і не дозволяли їм плекати гріховні почуття або потурати недобрим нахилам². ХР 235.2

Заповідь, обов'язкова для всіх. “Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі!” (Вих.20:12) — це перша заповідь з обітницею. Її зобов'язані виконувати діти і молодь, люди середнього й похилого віку. Не існує такого періоду в житті, коли діти були б вільні від обов'язку шанувати батьків. Цей серйозний обов'язок покладений на кожного сина та доньку і є однією з умов продовження їхнього життя на землі, яку Господь дасть вірним. Ця заповідь є темою, що заслуговує на серйозну увагу, питанням великої ваги. Виконання обітниці можливе за умови послуху. Якщо ви слухняні, то довго житимете на землі, яку Господь, Бог ваш, дає вам. Якщо ж ви неслухняні, то скоротите своє життя на цій землі³. ХР 235.3

Батьки мають право на любов і повагу так, як ніхто інший. Сам Бог, Котрий поклав на них відповідальність за душі, довірені їхній опіці, постановив, щоб у ранні роки життя дітей батьки замінили для них Бога. Тому той, хто не визнає законних прав батьків, відкидає і Божу владу. П'ята заповідь вимагає від дітей не лише пошани, покірності та послуху батькам, а й вияву любові, ніжності, полегшення їхніх турбот, збереження доброго батьківського імені, допомоги та втіхи у старості⁴. ХР 235.4

Бог не може виявляти добро і ласку до тих, які поводяться всупереч найпростішому обов'язку, визначеному в Його Слові, — обов'язку дітей перед своїми батьками... Якщо вони зневажають і ганьблять земних батьків, то вони не поважатимуть і не любитимуть Творця⁵. ХР 236.1

Якщо діти мають невіруючих батьків і їхні повеління суперечать вимогам Христа, в такому разі, хоча це може призвести до ускладнень, вони повинні слухатися Бога, вірячи в те, що Господь потурбується про можливі наслідки⁶. ХР 236.2

Чимало людей порушують п'яту заповідь. У цей останній час діти часто виявляють непослух і неповагу; це особлива ознака близького кінця, свідчення того, що сатана домігся майже повного контролю над свідомістю молоді. У багатьох вік не викликає жодної поваги⁷. ХР 236.3

Чимало дітей, запевняючи, нібито знають істину, не виявляють належної поваги і прихильності до своїх батьків. Вони не відчувають любові до батька й матері, не шанують їх, забуваючи рахуватися з їхніми бажаннями й завдаючи клопоту. Багато так званих християн зовсім не розуміють, як потрібно шанувати “свого батька та матір свою”, а через це мало або й взагалі не усвідомлюють значення слів: “...Щоб довгі були твої дні на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі”⁸. ХР 236.4

У наш бунтівний час діти, які не отримали належного виховання і не усвідомлюють, що таке дисципліна, мають недостатнє уявлення про те, в чому полягає їхній обов'язок щодо батьків. Часто трапляється, що чим більше батьки роблять для них добра, тим вони більш невдячні і менш шанобливі. Діти, котрих пестили і котрим догоджали, постійно очікують цього ж; коли ж їхні сподівання не справджуються, вони розчаровуються і засмучуються. Така вдача виявлятиметься впродовж усього їхнього життя; вони будуть безпорадними, шукаючи підтримки в інших і розраховуючи на те, що ті виявлять до них прихильність і поступляться їм. Зустрівшись з протидією, навіть у дорослому віці, вони вважатимуть це за образу. Таким чином, ці люди не живуть, а животіють, ледве несучи свій життєвий тягар, часто нарікаючи і дратуючись, оскільки все складається не так, як їм було б до вподоби⁹. ХР 236.5

На небесах немає місця для невдячних дітей. Я бачила, що сатана засліпив розум молоді, аби вона не розуміла істин Божого Слова. Чутливість молоді настільки притуплена, що вона не звертає уваги на повеління святого апостола: “Діти, слухайтесь батьків своїх у Господі, бо то справедливо”. “Шануй батька свого і матір...” — це перша заповідь з обітницею, — “щоб було тобі добре і щоб ти був довголітнім на землі”. “Діти, будьте слухняні в усьому батькам, бо це Господеві приємне!” (Ефес.6:3; Колос.3:20). ХР 237.1

Діти, які ганьблять батьків, виявляють непокору, нехтують їхніми порадами та повчаннями, не зможуть успадкувати Нову Землю. На очищеній Новій Землі не знайдеться місця для невдячних, непокірних і неслухняних синів і дочок. Не навчившись послуху й покори тут, вони вже ніколи цьому не навчаться; спокій викуплених не може затьмарюватися впертими, свавільними і непокірними дітьми. Той, хто порушує Заповідь, не зможе успадкувати Царства Небесного¹⁰. ХР 237.2

Виявляйте любов. Я бачила дітей, які, здається, не виявляють до своїх батьків жодної прихильності, ніжності й любові, яких ті заслуговують і за які були б вельми вдячними. Але вони щедро виливають свою любов і ласку на інших осіб, яким надають перевагу. Чи це Богові до вподоби? Ні, й ще раз ні! Віддайте своїй сім'ї все світло вашої любові та ласки. Ваші батько й мати цінуватимуть ці незначні вияви уваги до них. Ваші зусилля, спрямовані на те, щоб полегшити їхній життєвий тягар і стриматися від дратівливих і невдячних слів, свідчать про те, що ви не є нерозважними дітьми і належним чином оцінюєте піклування й любов, виявлені до вас у той час, коли ви були безпорадними немовлятами й дітьми¹¹. ХР 237.3

Діти, необхідно, щоб ваші матері любили вас, бо інакше будете нещасними. І хіба це не справедливо, щоб діти любили своїх батьків і виявляли цю любов ласкавим поглядом, приємними словами, сповненим радості й щирості спілкуванням, допомагаючи батькові в його справах, а матері — вдома?¹² ХР 237.4

Діла, зроблені для Ісуса. Якщо ви справді навернені і є дітьми Ісуса, то шануватимете своїх батьків. Ви не лише будете робити те, що вони вам скажуть, а й шукатимете будь-якої нагоди, аби допомогти їм. Діючи так, ви виконуєте справу для Ісуса. Він сприймає усі ці справи, зроблені уважно й дбайливо, як зроблені для Нього. Це — найважливіший вид місіонерської діяльності; і той, хто вірний у виконанні незначних щоденних обов'язків, набуватиме цінного досвіду¹³. ХР 237.5