Християнська родина

Розділ 47. Христос підбадьорює матерів

Ісус благословляв дітей. За днів Христа матері приводили до Нього своїх дітей, щоб Він поклав на них Свої руки і благословив. Цим вони показували, що вірять в Ісуса і тривожаться за теперішній та майбутній добробут малюків, доручених їхній опіці. Учні не бачили потреби турбувати Вчителя лише задля того, аби приділити увагу дітям, і відсилали матерів геть. Ісус докоряв учням і звелів натовпу дати дорогу цим вірним матерям та їхнім малим дітям. Христос сказав: “Пустіть дітей і не забороняйте їм приходити до Мене, бо таких є Царство Боже” (Марк 10:14). ХР 219.1

Матері ще йшли запорошеною дорогою, наближаючись до Спасителя, а Він уже бачив їхні непрохані сльози і тремтячі вуста, які тихо молилися за дітей. Він почув слова докору від учнів і одразу ж скасував їхню заборону. Його велике серце, сповнене любові, було відкрите для дітей. Одного за одним Він брав їх на руки і благословляв; при цьому один малюк міцно заснув, прихилившись до Його грудей. Ісус звернувся до матерів зі словами підбадьорення, вказуючи їм на їхню справу. І якою ж втіхою це було для них! Пізніше, повертаючись подумки до цієї пам'ятної події, з якою радістю вони згадували доброту і милість Ісуса! Його сповнені милосердя слова знімали тягар з їхніх сердець і надихали новою надією й мужністю. Вони вже не відчували втоми. ХР 219.2

Цей урок здатний надихати матерів усіх віків зробити усе можливе для добра власних дітей; вони можуть привести їх до Ісуса. Навіть немовлята на руках матері — дорогоцінні в Його очах. І коли матір прагне надати допомогу, усвідомлюючи при цьому, що вона є безсилою, коли її серце прагне дарувати благодать, якою вона не володіє, вона потрапляє зі своїми дітьми у милостиві обійми Христа. Він приймає і благословляє дітей, дає мир, надію і щастя матері та її дітям. Цією дорогоцінною перевагою Ісус наділяє усіх матерів¹. ХР 219.3

Ісус закликає матерів. Христос, Велич небес, сказав: “Пустіть дітей і не забороняйте їм приходити до Мене, бо таких є Царство Боже” (Марк 10:14). Ісус не посилав дітей до рабинів або до фарисеїв, тому що знав — ці люди навчатимуть дітей відкинути свого найкращого Друга. Добре чинили ті матері, котрі привели діток до Ісуса... Нехай же і сьогодні матері приводять своїх дітей до Христа. Нехай служителі Євангелія беруть маленьких дітей на руки та в ім'я Ісуса благословляють їх. Нехай слова найніжнішої любові будуть сказані цим малюкам, тому що й Ісус брав на руки “ягнят отари” і благословляв їх². ХР 220.1

Нехай матері зі своїми труднощами ідуть до Ісуса. Вони знайдуть повноту благодаті, яка допоможе їм керувати дітьми. Для кожної матері, котра бажає покласти свій тягар до ніг Спасителя, двері відчинені... Він все ще запрошує матерів приводити до Нього малюків, щоб отримати благословення. Навіть немовля на руках у матері може перебувати в тіні Всемогутнього завдяки вірі матері, котра молиться. Йоан Хреститель сповнився Духа Святого від народження. Якщо ми живемо в єднанні з Богом, то також можемо сподіватися, що Божий Дух працюватиме над нашими дітьми від їхніх ранніх років³. ХР 220.2

Серця дітей сприйнятливі до добра. Христос ототожнював Себе зі смиренними, бідними, пригніченими. Він брав на руки малих дітей і міг довірливо спілкуватися з ними. Його велике любляче серце могло зрозуміти їхні переживання і потреби, Він радів їхньому щастю. Його дух, змучений безладдям і марнотою багатолюдного міста, втомлений від спілкування з хитрими, підступними людьми, знаходив відпочинок і мир у товаристві невинних дітей. Його присутність ніколи не відштовхувала їх. Велич Небес воліла відповідати на їхні питання, робити свої важливі уроки настільки простими, аби вони були доступні дитячому розумінню. Він сіяв у їхніх юних умах, що розвиваються, насіння істини, яке могло прорости і принести багатий врожай у зрілому віці⁴. ХР 220.3

Він знав, що ці діти прислухаються до Його поради і приймуть Його як свого Відкупителя, тоді як ті, що володіли світською мудрістю і кам'яним серцем, менш схильні йти за Ним, щоб посісти місце у Царстві Божому. Малюки, котрі прийшли до Христа і прийняли Його поради і благословення, зберегли Його образ, а Його благодатні слова, що знайшли відбиток у їхніх сприйнятливих серцях, залишилися там назавжди. Цей вчинок Христа повинен стати для нас наукою про те, що серця молодих, сприйнятливі до християнського вчення, можуть, завдяки нашому впливові, стати доброчесними й побожними, надійно зберігати отримані враження⁵. ХР 220.4

“Пустіть дітей і не забороняйте їм приходити до Мене, бо таких є Царство Боже” — ці дорогоцінні слова повинні зберігати в своїх серцях не лише матері, а й батьки. Ці слова надихають батьків приводити до Нього дітей, прохаючи в ім'я Христа, щоб Отець благословив усю родину. Звертайте свою увагу не тільки на найулюбленіших людей, а й на неспокійних, вередливих дітей, котрі потребують турботливого виховання й ласкавого керівництва⁶. ХР 221.1