Пророки і царі

Розділ 20. Haaмaн

(На підставі 2Цар.5)

“Нааман, начальник війська сирійського царя, був великою людиною у свого пана, вельмиповажний, бо через нього Господь дав перемогу Сирії. Був він мужем хоробрим, але прокаженим”. ПЦ 164.1

Сирійський цар Бен-Гадад завдав поразки ізраїльському війську під час трагічної битви, в якій загинув Ахав. З того часу на кордонах Ізраїлю постійно відбувалися воєнні сутички з сирійцями. Під час одного з таких походів була взята в полон маленька дівчинка, яка в країні своєї неволі “служила жінці Наамана”. Бувши рабинею, далеко від свого дому ця дитина, однак, була одним із Божих свідків. Сама того не усвідомлюючи, вона виконувала завдання, задля якого Бог обрав Ізраїль Своїм народом. Прислуговуючи в язичницькому домі, дівчинка глибоко співчувала своєму господареві в його хворобі; пам'ятаючи здійснені Єлисеєм чудеса зцілення, вона сказала своїй пані: “О, коли б мій пан побував у того пророка, що в Самарії, то він вилікував би його від прокази його!” Вона знала, що Єлисей володів небесною силою і вірила, що Нааман міг отримати зцілення цією силою. ПЦ 164.2

Поведінка дівчинки — невільниці в язичеському домі — є могутнім свідченням на користь отриманого в ранньому дитинстві виховання у батьківському домі. Батькам і матерям виявлено найвищу довіру з піклування та виховання своїх дітей. Батьки закладають основи звичок і характеру дітей. Від їхнього особистого прикладу і виховання багато в чому залежить майбутнє дітей. ПЦ 164.3

Благословенні батьки, життя яких є справжнім відображенням Божественного життя, так що обітниці й Заповіді Божі пробуджують у дітях вдячність і шанобливість; щасливі батьки, ніжність, справедливість і довготерпіння яких свідчать дитині про любов, справедливість і довготерпіння Бога. Виховуючи в дитині любов, довіру і слухняність по відношенню до себе, вони навчають її любити, довіряти і коритися Небесному Отцеві. Батьки, котрі передають дитині такий дар, забезпечують її скарбом, ціннішим за багатства усього світу, неминущими, як сама вічність, цінностями. ПЦ 165.1

Ми не знаємо, до якого служіння будуть покликані наші діти. Вони можуть провести своє життя в колі сім'ї, виконувати звичайну працю або ж, як учителі Євангелія, вирушать в язичницькі краї. Та чим би люди не займалися, усі вони по Окликані бути Божими місіонерами, служителями благодаті для світу. Вони мають отримати таке виховання, яке допоможе їм іти за Христом у самовідданому служінні. ПЦ 165.2

Батьки цієї єврейської дівчинки, виховуючи її в пізнанні Бога, не знали її майбутньої долі. Але вони вірно виконали свій обов'язок, а тому в домі сирійського воєначальника їхня дитина свідчила про Бога, Якого навчилася шанувати. ПЦ 165.3

Нааман послухався слів служниці і, отримавши дозвіл від царя, вирушив у пошуках зцілення, узявши із собою “десять талантів срібла та шість тисяч шеклів золота, і десять перемін одежі”. Він також мав листа від сирійського царя до царя ізраїльського, де зазначалося: “Ось... послав я до тебе свого слугу Наамана, щоб ти вилікував його від прокази”. Прочитавши такого листа, цар ізраїльський “роздер свої шати й сказав: ‘Хіба я Бог, щоб убивати й оживляти? Як же це він посилає до мене, щоб я вилікував людину від прокази його? Подивіться, він певно шукає проти мене зачіпки’”. ПЦ 165.4

Почувши про це, Єлисей послав до царя сказати: “Чого ти роздер на собі шати? Нехай він прийде до мене, і дізнається, що є пророк у Ізраїлі”. ПЦ 165.5

“І прибув Нааман зі своїми кіньми та колісницею й зупинився коло дверей Єлисеєвого дому”. Через слугу Єлисей звелів йому: “Іди, і окупись сім разу Йордані, і тіло твоє знову стане чистим”. ПЦ 165.6

Нааман сподівався побачити якийсь особливий чудодійний прояв небесної сили. “Я був певний, — сказав вельможа, — що він сам до мене вийде, стане переді мною, і прикличе ім'я Господа, Бога свого; покладе руку на хворе місце, і вилікує проказу”. Повеління обмитися в Йордані уразило його гордість; ображений і розчарований, він вигукнув: “‘Хіба ж дамаські ріки Авана та Парпа не ліпші, аніж усі Ізраїльські води? Хіба ж не можна було б викупатись в них, і стати чистим?’ І, обернувшись, пішов у гніві геть”. ПЦ 166.1

Гордий дух Наамана збунтувався проти припису Єлисея. Згадані сирійським воєначальником річки були оточені прекрасними гаями; великі юрби народу збиралися на берегах цих приємних потоків, аби поклонятися там своїм ідолам. ПЦ 166.2

Нааман не вважав би приниженням зануритися у води якоїсь із цих річок. Проте він міг зцілитися лише після точного виконання припису пророка. Тільки добровільний послух може принести бажаний результат. ПЦ 166.3

Слуги Наамана умовляли його послухатися Єлисея. “Коли б тобі пророк наказав зробити щось важке, — переконували вони, — хіба ж ти не зробив би? Але ж він тобі сказав лише: Викупайся — і будеш чистий”. У той час, коли Нааман боровся зі своєю гордістю, його віра була піддана великому випробуванню. Та віра перемогла, і гордий сирієць, приборкавши свою пиху, в покорі схилився перед волею Єгови. Сім разів занурився він у води Йордану “за словом Божого чоловіка”. Його віра була винагороджена, — “тіло його знову стало, як тіло малого хлопця, — і став він чистий!” ПЦ 166.4

Із вдячністю “повернувся до Божого чоловіка з усім своїм почтом” і засвідчив: “Тепер я зрозумів, що на всій землі нема Бога, а тільки в Ізраїлі!” ПЦ 166.5

За звичаєм того часу Нааман просив Єлисея прийняти від нього коштовного подарунка. Але пророк відмовився. Йому не личило брати плату за послане милостивим Богом благословення. “Як живий Господь, — сказав він, — я не візьму”. Сирієць “наполегливо просив його взяти, але той відмовився”. ПЦ 166.6

І сказав Нааман: “Коли не хочеш, то нехай буде дозволено твоєму слузі взяти землі, скільки можуть понести два мули, бо твій слуга вже не приноситиме цілопалення і жертви іншим богам, а тільки Господеві! Тільки одне нехай простить Господь твоєму слузі: коли мій пан піде до Ріммонового храму, щоб там поклонятися, і опиратиметься на мою руку, то і я маю схилитися в Ріммоновім храмі. Коли він припадатиме в Ріммоновім домі до землі, то нехай простить Господь твоєму слузі цю річ!” ПЦ 167.1

“Єлисей сказав йому: ‘Іди з миром’. І той відійшов від нього і пройшов значну відстань”. ПЦ 167.2

Гехазі, слуга Єлисея, протягом усіх років служби в пророка мав можливість навчитися притаманного його панові самозречення. Він мав привілей стати благородним прапороносцем Господнього війська. Найкращі дари Неба довгий час перебували поруч, однак він знехтував ними. Натомість був сповнений низького бажання володіти земним багатством. Тепер таємні прагнення пожадливої душі спонукали його поступитися нездоланній спокусі. ПЦ 167.3

“Ось, — міркував він, — мій пан пощадив цього сиріянина Наамана й не прийняв нічого, що він привіз... побіжу за ним і візьму що-небудь від нього!” Нікому нічого не сказавши, “побіг Гехазі за Нааманом”. ПЦ 167.4

“Побачив Нааман, що він біжить, зіскочив із колісниці йому назустріч і питає: ‘Чи все гаразд?’ Той відповів: ‘Гаразд!’. Гехазі навмисно сказав неправду. ‘Пан мій, — продовжував він, — послав мене тобі сказати: Саме тепер прийшли до мене з Єфремових гір двоє юнаків, пророчих учнів. Тож дай для них талант срібла та дві переміни одежі’”. Нааман охоче задовольнив прохання. Він дав Гехазі два таланти срібла замість одного та “дві переміни одежі” і наказав своїм слугам віднести усе це назад. ПЦ 167.5

Наблизившись до Єлисеєвого дому, Гехазі відпустив слуг, а срібло й одяг сховав. Потім “він прийшов і став перед паном своїм”. Щоб уникнути осуду, він удруге сказав неправду. На запитання пророка: “Звідки ти?” — Гехазі відповів: — “Нікуди не виходив твій слуга”. ПЦ 167.6

Наступне суворе викриття свідчило, що Єлисеєві усе було відомо. “Хіба мій дух не був при тому, — запитав він, — коли той чоловік зійшов зі своєї колісниці назустріч тобі? Оце ти взяв гроші: може, візьмеш огороди, оливкові сади, виноградники, овець, волів, слуг і слугинь? ПЦ 167.7

Тож Нааманова проказа нехай пристане до тебе й до твоїх потомків навіки!” Винуватого спіткало покарання. Він вийшов від Єлисея “прокажений, побілівши як сніг”. ПЦ 168.1

Яке ж серйозне повчання можна почерпнути з досвіду того, кому одного разу були даровані найвищі і найсвятіші привілеї. Учинок Гехазі виявився своєрідним каменем спотикання на шляху Наамана, в душі якого засяяло чудове світло і котрий був схильний служити живому Богові. Обман, до якого вдався Гехазі, не міг бути виправданий. До дня своєї смерті він залишався прокаженим, проклятим Богом і залишеним людьми. ПЦ 168.2

“Фальшивий свідок не уникне кари; а хто дихає брехнею, не буде врятований”.¹ Люди можуть вважати, що приховали свої лихі вчинки від людських очей, однак Бога ошукати неможливо. “Все оголене й відкрите перед очима Його, — Йому дамо звіт!”.² Гехазі сподівався ошукати Єлисея, але Бог відкрив Своєму пророкові кожне слово Гехазі до Наамана, а також усе, що відбулося під час їхньої зустрічі. ПЦ 168.3

Істина походить від Бога, а неправда в усіх її численних проявах — від сатани, тому кожний, хто так чи інакше збочує з прямого шляху правди, опиниться у владі лукавого. Ті, котрі навчилися від Христа, не братимуть участі “в неплідних ділах темряви”.³ Як у своїй мові, так і у житті, вони будуть простими, чесними і правдивими, оскільки готуються до спілкування зі святими, “в устах яких не знайдено лукавства”.⁴ ПЦ 168.4

Через багато століть після повернення зціленого і наверненого Наамана на свою батьківщину Спаситель згадав його чудову віру і поставив за приклад усім, хто претендує на служіння Богові. ПЦ 168.5

“Багато було прокажених за Єлисея пророка в Ізраїлі, але жоден із них не очистився, крім Наамана сиріянина”.⁵ Бог пройшов повз багатьох прокажених в Ізраїлі, тому що їхнє невір'я зачинило перед ними двері благодаті. Язичеський вельможа, котрий жив відповідно до своїх уявлень щодо істини, усвідомлюючи потребу в допомозі, виявився у Божих очах достойнішим Його благословення за інших страдників в Ізраїлі, котрі знехтували даними їм Богом привілеями. Бог працює для тих, хто цінує Його милості й відповідає на послане з Неба світло. ПЦ 168.6

Нині в кожній країні є щирі люди, над якими сяє небесне світло. Якщо вони залишатимуться вірними відповідно до того, що вважають своїм обов'язком, то отримуватимуть все більше світла, поки, подібно до Наамана в давнину, не визнають: “на всій землі немає Бога”, крім живого Бога-Творця. ПЦ 169.1

До кожної щирої душі, яка “ходить у темряві, в кого немає світла”, звернений заклик: “Хай надіється на Господнє ім'я, і хай на Бога свого покладається!” “І відвіку ніхто ніколи не чув, ніяке око не бачило іншого Бога, крім Тебе, Який стільки зробив тим, котрі надію на Нього покладають! Ти йдеш назустріч тим, котрі чинять правду і пам'ятають Твої дороги”.⁶ ПЦ 169.2