Пророки і царі

Розділ 27. Ахаз

Зі вступом Ахаза на престол Ісая та його однодумці опинилися в таких жахливих обставинах, яких до цього ще не було в юдейському царстві. Чимало з тих, котрі раніше не піддавалися згубному впливу язичницьких обрядів, тепер погодилися брати участь у поклонінні їхнім богам. Ізраїльські князі показали себе не гідними виявленої до них довіри; постали фальшиві пророки, чиї пророкування вводили в оману; навіть деякі священики керувались у служінні користолюбством. І, разом з тим, проводирі відступництва продовжували дотримуватися давніх форм богопоклоніння, вважаючи себе народом Божим. ПЦ 214.1

Пророк Михей, який працював у цей тривожний час, проголошував: грішники на Сіоні претендують, що “на Господа вони опираються”, та богохульно вихваляються: “Хіба не Господь серед нас? Зло не прийде на нас”, однак насправді “вони кров'ю будують Сіон, і кривдою — Єрусалим”.¹ Ісая також виступав проти цього зла, суворо докоряючи народ: “Послухайте слова Господнього, содомські князі, зверніть увагу на Закон Бога нашого, народе гоморський! Навіщо Мені безліч ваших жертов? — говорить Господь... — Як приходите, щоб з'явитися перед обличчям Моїм, то хто від вас вимагає, щоб ви топтали двори Мої?”.² ПЦ 214.2

Святе Письмо підкреслює: “Жертва нечестивих — огида, і особливо тоді, коли приносять її зі злим наміром”.³ Очі Небесного Бога “занадто чисті”, щоб “дивитися на зло і насильство”.⁴ Він відвертається від беззаконника не тому, що не бажає простити його; Бог не може звільнити грішника від гріха, коли той відмовляється від багатих дарів Його благодаті. “Господня рука не стала коротшою, щоб рятувати, і Його вухо не стало глухим, щоб не чути, Ні! Це ваші переступи вас від Бога відлучили, і ваші гріхи обличчя Його від вас закрили, щоб вас не чути”.⁵ ПЦ 214.3

Соломон писав: “Горе тобі, краю, коли твій цар — хлопчина”.⁶ Так було з Юдейською країною. Внаслідок гріховного життя його правителі стали наче діти. Ісая звертав увагу народу на нестабільність його становища серед інших народів і наголошував, що причиною цього є поширене серед верхніх прошарків суспільства беззаконня. “Ось Владика, — говорить він, — Господь Саваот забере з Єрусалиму і з Юдеї підпору й підтримку, усяку підпору від хліба, і усяку підпору від води, лицаря та воїна, суддю та пророка, ворожбита й старця, п'ятдесятника та знатного, дорадника і в мистецтві премудрого, заклинателя й чародія; за правителів дам їм юнаків і діти пануватимуть над ними!.. Бо рухнув Єрусалим і впала Юдея, бо їхній язик та вчинки — проти Господа”. ПЦ 215.1

“Твої провідники, — продовжує пророк, — на манівці тебе зводять, руйнують дорогу, якою ти прямуєш!”.⁷ За часів царювання Ахаза усе це виконалося буквально, бо про нього написано: “Ходив він дорогами Ізраїлевих царів, і навіть робив литих бовванів Ваала. Він кадив у долині Бен-Гіннома”⁸ “і навіть сина свого перевів через вогонь, підтримуючи гидоту тих народів, що Господь прогнав перед Ізраїлевими синами”.⁹ ПЦ 215.2

Той час і справді був вельми небезпечний для вибраного народу. Минуло лише кілька коротких років, і десять племен Ізраїльського царства були розпорошені серед язичників. Не краща перспектива відкривалася і перед юдейським царством. Добрий вплив швидко втрачав свою силу, а лихий посилювався. Спостерігаючи це, пророк Михей був змушений вигукнути: “Побожні зникли із землі, і нема поміж людьми справедливого. Найліпший із них неначе жернина, найправедніший — немов пліт з колючок”.¹⁰ “Якби Господь Саваот не залишив нам невеликого останку, — продовжує Ісая, — ми стали б як Содом, були б схожі на Гомору”...¹¹ ПЦ 215.3

Заради тих, котрі залишилися вірними, а також завдяки Своїй безмежній любові до заблудлих, Бог у всі віки виявляв довготерпіння до непокірних, благаючи їх залишити гріховний шлях і навернутися до Нього. “Заповідь на заповідь... правило на правило... трохи тут, трохи там”,¹² — ось так через вибраних Ним мужів Він навчав беззаконників доріг праведності. ПЦ 216.1

Так було і під час царювання Ахаза. Бог неодноразово звертався до заблудлого Ізраїлю, закликаючи відновити свою вірність Єгові. Палкими були заклики пророків; коли вони стояли перед народом, ревно благаючи їх розкаятися і перемінитися, їхні слова приносили гідний плід для Божої слави. ПЦ 216.2

Через Михея Господь звернувся до ізраїльтян з чудовим закликом: “Послухайте, що говорить Господь: Устань, судися перед горами, і хай узгір'я почують твій голос! Послухайте, гори, Господнього суду, і прийміть до уваги ви, основи землі, бо в Господа розправа із народом своїм, з Ізраїлем судиться Він!” ПЦ 216.3

“Народе ти Мій, що тобі Я зробив і чим скривдив тебе? Свідчи проти Мене! Я з краю єгипетського вивів тебе, і викупив тебе з дому неволі; перед тобою послав Я Мойсея, Аарона та Маріям. ПЦ 216.4

Народе Мій! Згадай-но, що Балак, цар моавський, задумував, і що йому відповів Валаам, син Беорів; від Шіттіму аж до Гілгалу пізнайте праведні діла Господа”.¹³ ПЦ 216.5

Бог, Якому ми служимо, — Бог довготерпеливий, “не закінчилось Його милосердя”.¹⁴ Упродовж усього часу випробування Його Дух благає людей прийняти дар життя. “Як живий Я, говорить Господь Бог, — не бажаю смерті грішника, а щоб він відвернувся від своєї поведінки і жив! Відверніться, відверніться від ваших злих доріг! Для чого вам умирати, доме Ізраїля?”.¹⁵ Особливий намір сатани полягає в тому, щоб допровадити людину до гріха, а потім залишити її безпорадною, розчарованою, без надії на прощення. Але Бог запрошує: “Хіба що він шукатиме захисту в Мене, схоче укласти мир зі Мною?! Нехай же укладе мир зі Мною!”.¹⁶ У Христі пропонується як шлях спасіння, так і належна допомога. ПЦ 216.6

За днів відступництва Юди та Ізраїлю чимало людей запитували: “З чим мені перед Господом з'явитись, схилитись перед Богом Вишнім? Чи піти до Нього з цілопаленнями, з річними телятами? Чи Господу до вподоби тисячі баранів, десятки тисяч потоків оливи?” Відповідь звучала ясно і зрозуміло: “Було тобі сказано, о людино, що є добре, і чого вимагає від тебе Господь: чинити правосуддя, любити вчинки милосердя й покірно ходити перед твоїм Богом”.¹⁷ ПЦ 216.7

Наголошуючи на практичному благочесті, пророк лише повторював дану Ізраїлеві кілька століть тому пораду. Перед входом Ізраїльтян до Обітованого краю Господь проголосив через Мойсея: “А тепер, Ізраїлю, чого від тебе вимагає Господь, Бог твій?.. Щоб ти боявся Господа, Бога твого, ходив усіма Його дорогами, любив Його і служив Господеві, Богу твоєму, усім серцем своїм і всією душею своєю, дотримуючись заповідей Господа та Його постанов, що я заповідаю тобі сьогодні, — тобі ж самому на добро”.¹⁸ ПЦ 217.1

У всі віки слуги Єгови повторювали ці поради тим, кому загрожувала небезпека вдатися до формалізму і забути про милість. Коли під час земного служіння Христа до Нього підійшов учитель Закону і запитав: “Учителю, котра Заповідь найбільша в Законі?” — Ісус відповів: “‘Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією думкою’. Це найбільша і найперша Заповідь. А друга подібна до неї: ‘Люби свого ближнього, як самого себе’. На цих двох Заповідях тримається у весь Закон і Пророки”.¹⁹ ПЦ 217.2

Ми повинні приймати ці прості зрозумілі слова пророків і Самого Христа як голос Божий до кожної душі. Не можна втрачати можливостей чинити діла милосердя, виявляти дбайливу завбачливість та християнську люб'язність до обтяжених і пригнічених. Якщо ж ми не спроможні чимось допомогти, тоді можемо говорити слова втіхи й надії тим, котрі не знають Бога і до яких найлегше наблизитися через співчуття і любов. ПЦ 217.3

Щедрі численні обітниці дані тим, хто не втрачає можливостей приносити радість і благословення іншим. “Коли даватимеш голодному хліб свій, і знедолену душу наситиш, тоді засяє світло твоє у темряві, а твоя темрява стане як полудень. Господь завжди буде тебе провадити, і в посуху душу твою нагодує, зробить міцними кості твої. Ти станеш, немов напоєний сад, і мов джерело, води якого не висихають!”.²⁰ ПЦ 217.4

Ідолопоклонницьке беззаконне життя Ахаза, всупереч серйозним застереженням пророків, могло мати лише один результат; “І був Господній гнів на Юдею та на Єрусалим, і Він віддав їх на ганьбу, на спустошення і на посміховище”.²¹ Царство неухильно наближалося до занепаду; і невдовзі вторгнення ворожих військ стало загрожувати його існуванню. “Тоді прийшов Рецін, сирійський цар, та Пеках, син Ремалії — Ізраїльський цар, пішли війною на Єрусалим. І облягли Ахаза”.²² ПЦ 218.1

Якби Ахаз і старійшини народу залишались вірними слугами Всевишнього, вони не злякалися б такого неприродного союзу. Але через їхнє постійне беззаконня мужність залишила їх. Сповнене невимовного жаху перед караючими судами зневаженого Бога “серце царя й народу затремтіло, як тремтять лісові дерева від вітру”. У цей критичний час Господь звелів Ісаї піти до переляканого царя і сказати: “Вважай і будь спокійний! Не бійся, а серце твоє нехай не тривожиться... Через те, що Сирія, Єфрем та син Ремаліїн задумали проти тебе лихе, кажучи: Ходімо на Юдею налякаємо її, здобудемо для себе, і настановимо царя над нею... так говорить Господь Бог: Цього не станеться й так не буде!” Пророк провістив, що Ізраїльському царству і Сирії незабаром прийде кінець. “Якщо ж ви не повірите, — закінчив своє передвіщеним пророк, — то не встоїте”.²³ ПЦ 218.2

Як добре повелося б Юдейському царству, якби Ахаз розпізнав у цих словах вістку з неба! Однак він вирішив зробити своєю опорою слабу людську плоть, тому звернувся по допомогу до язичників. У відчаї він послав до Тіглатпілесара, Ассирійського царя, сказати: “Я твій слуга і син твій! Прийди і спаси мене з рук сирійського та Ізраїльського царів, котрі повстали проти мене”.²² Прохання супроводжувалося дарунками з царської та храмової скарбниць. ПЦ 218.3

Ахаз отримав бажану допомогу, а з нею і тимчасове полегшення, але якою дорогою ціною для Юдеї! Запропонована данина лише розпалила жадібність Ассирії, і незабаром цей віроломний народ почав погрожувати Юдеї агресією та грабунком. Тепер Ахаза та його нещасних підданих мучив страх перед можливістю опинитися в руках жорстоких ассирійців. ПЦ 218.4

“Так Господь принизив Юду” через запеклість у беззаконні. Під час цього покарання Ахаз не тільки не розкаявся, а й далі чинив беззаконня “перед Господом... Він приносив жертви дамаським богам, що його побили, бо думав: боги сирійських царів допомагають їм, а тому принесу і я їм жертву, то вони будуть допомагати і мені”.²⁴ ПЦ 219.1

Наприкінці свого правління цей цар-відступник наважився навіть замкнути двері храму. Служіння в храмі припинилося. Перед жертовником вже не горіли світильники. Більше не приносилися жертви за гріхи народу. Солодкі пахощі також не підносилися в часи ранкової та вечірньої жертов. Залишивши двори Божого дому та міцно замкнувши його двері, мешканці нечестивого міста зухвало споруджували жертовники язичеським божествам на всіх вулицях Єрусалима. Здавалося, що язичництво отримало остаточну перемогу і сили темряви тріумфували. ПЦ 219.2

Однак у Юдеї все ж залишилися вірні Єгові люди, які рішуче відмовлялися стати ідолопоклонниками. Саме на них з надією дивилися Ісая, Михей та їхні соратники, спостерігаючи розруху під час останніх років царювання Ахаза. Правдива Святиня була замкнена, але вірним дітям Божим була дана обітниця: “З нами Бог!.. Господа Саваота — Його свято шануйте; Його ви маєте боятися, перед Ним маєте тремтіти! І буде Він вам за Святиню”.²⁵ ПЦ 219.3