Пророки і царі

Розділ 22. “Ніневія, велике місто”.

За днів розділення Ізраїлю Ніневія, столиця Ассирійського царства, була одним із найбільших міст стародавнього світу. Заснована на родючих берегах Тигра відразу після розпорошення народів під час будівництва Вавилонської вежі, Ніневія процвітала впродовж століть, аж доки не перетворилася на “надзвичайно велике місто: на три дні ходьби”.¹ ПЦ 178.1

У період свого матеріального процвітання Ніневія була осередком злочину і беззаконня. Богонатхненне перо характеризує її як “місто кровожерне... повне неправди й насилля”. Користуючись мовою образів, пророк Наум порівнює Ніневію із жорстоким хижим левом: “Бо над ким, — запитує він, — не переходила постійно твоя злоба?”.² ПЦ 178.2

Хоча Ніневія перетворилася на нечестиве місто, вона, втім, не повністю віддалася злу. Той, Хто “бачить усіх синів людських”,³ і “усе дорогоцінне бачить око Його”⁴ помітив, що в цьому місті було чимало людей, котрі прагнули чогось кращого, благороднішого, і якби мали можливість пізнати живого Бога, вони залишили б свої беззаконні справи і служили Йому. У Своїй мудрості Бог вочевидь відкрився їм, аби, по можливості, привести до покаяння. ПЦ 178.3

Для виконання цієї справи Він обрав пророка Йону, Аміттаєвого сина. До нього й було слово Господнє: “Встань, іди в Ніневію, велике місто, і проповідуй проти нього, бо їхнє зло піднялось до Мене”.⁵ ПЦ 178.4

Коли пророк почав розмірковувати про труднощі й уявні перешкоди, які можуть виникнути під час виконання завдання, він піддався спокусі засумніватися в мудрості Божого заклику. З людської точки зору видавалося, що проголошення такої вістки у цьому гордому місті не принесе жодної користі. Йона забув, що Бог, Якому він служив, — Премудрий і Всесильний. Скориставшись цими ваганнями і сумнівом, сатана позбавив його мужності. Пророка охопив такий великий страх, що він “встав, аби утекти до Таршішу”. Прийшовши до Яфи і побачивши там готовий до відплиття корабель, він “заплатив за переправу, ввійшов у нього, щоб відплисти разом з іншими”. ПЦ 179.1

Разом з дорученням на Йону покладалася величезна відповідальність, однак Той, Хто посилав пророка, був достатньо могутнім, щоб підтримати Свого слугу, забезпечуючи йому успіх. Якби пророк беззастережно послухався Бога, він уникнув би багатьох гірких переживань та отримав би рясні благословення. Однак Господь не залишив Йону в його відчаї. Випробування та дивовижні події мали відродити віру пророка в Бога і Його безмежну рятівну силу. ПЦ 179.2

Якби Йона після отримання доручення спокійно все зважив, то зрозумів би безглуздість своїх спроб уникнути покладеної на нього відповідальності. Однак його втеча тривала недовго. “Господь кинув на море сильний вітер, — і на морі знялася велика буря, так що корабель міг бути розбитим. Налякалися моряки, і кликали кожен до свого бога, а щоб полегшити корабель, викинули вантаж, що був на ньому, в море. А Йона зійшов у нижню частину корабля, ліг і міцно заснув”. ПЦ 179.3

У той час, як моряки благали своїх язичницьких богів про допомогу, вкрай стривожений капітан корабля зауважив Йону і запитав: “Як ти можеш спати? Вставай, звернись до свого Бога, — може, він зглянеться над нами, і ми не загинемо”. ПЦ 179.4

Однак молитви людини, яка збочила зі шляху обов'язку, виявилися даремними. Дійшовши висновку, що цей надзвичайний шторм викликаний гнівом богів, моряки вирішили вдатися до останнього засобу — жеребкування, “аби довідатись, — казали вони, — через кого сталося це лихо. Кинули вони жереб, — і жереб впав на Йону. І сказали вони до нього: ‘Скажи нам, через що з нами сталося це лихо? Яке твоє зайняття, і звідки ти йдеш? Який твій край, і з якого ти народу?’” ПЦ 179.5

Він відповів їм: “Я — єврей і шаную Господа, небесного Бога, що створив море та землю”. Вельми налякалися ті люди, і сказали до нього: “Що ж ти наробив?” Ці люди довідалися, що він утікає від Господа, оскільки він їм у цьому зізнався. ПЦ 180.1

Далі його спитали: “Що маємо зробити з тобою, аби утихомирилось море, і не заливало нас?” Море ж все більше бушувало. Йона відповів їм: “Візьміть мене й киньте в море, і воно перестане проти вас бушувати; бо я знаю, що це через мене сталася ця велика буря”. ПЦ 180.2

І почали сильніше веслувати в напрямку берега, але не могли, тому що море все більше піднімалось проти них. Тоді вони почали кликати до Господа такими словами: “‘О Господи, не дай, благаємо Тебе, щоб ми загинули за душу цього чоловіка, і не допусти, щоб на нас упала кров невинна, бо Ти, Господи, чиниш, як бажаєш!’ Взяли вони Йону та й кинули в море, — і море втишилось у своїй люті. Ці люди вельми налякалися Господа, принесли Йому жертви і склали обітниці! ”.⁵ ПЦ 180.3

“Господь підготував велику рибу, щоб вона проковтнула Йону. І пробув Йона в середині цієї риби три дні та три ночі. Почав Йона молитися до Господа, Бога свого, з утроби тієї риби, говорячи: ‘Я покликав у нещасті своєму до Господа, і Він відповів мені, Із нутра шеолу кричав я, і почув Ти мій голос! Ти кинув мене в безодню, у серце моря, і води мене оточили. Усі Твої хвилі та буруни пройшли наді мною. Я сказав: я відкинутий з-перед очей Твоїх. Протея ще побачу храм Твій святий. Води мене обгорнули аж по горло, безодня мене оточила, морська трава обвиває мою голову! ПЦ 180.4

Я зійшов аж до споду гори; земля засувами своїми замкнула мене навіки! Але Ти підіймаєш із ями життя моє, о, Господи, мій Боже! Коли в мені умлівала душа моя, я про Господа згадав, — і молитва моя до Тебе долинула, до храму святого Твого! ПЦ 180.5

Ті, що тримаються порожніх марнощів, свого Милосердного залишають. Я ж голосом подяки принесу Тобі жертву; що присягнув я, те виконаю. Від Господа спасіння!’”.⁶ ПЦ 180.6

Нарешті Йона зрозумів, що “спасіння від Господа”. Коли він розкаявся та визнав спасаючу Божу благодать, тоді прийшло і визволення. Йона був урятований із морської безодні та викинутий на суходіл. ПЦ 181.1

Ще раз Божому слузі було доручено застерегти Ніневію: “І було Господнє слово до Йони вдруге: ‘Устань, іди в Ніневію, в те велике місто, і проповідуй йому те слово, що Я скажу тобі’”. Цього разу він вже не сумнівався, а без вагань підкорився. Він “устав, і пішов до Ніневії за Господнім словом”.⁷ ПЦ 181.2

Увійшовши у місто, пророк відразу ж почав проповідувати: “Ще сорок днів, і Ніневія буде зруйнована!”. Він переходив з вулиці на вулицю і проголошував вістку перестороги. ПЦ 181.3

Слова пророка виявились не даремними. Попередження пророка, що лунало на вулицях нечестивого міста, передавалось з уст в уста, поки всі мешканці не почули тієї приголомшливої новини. Під впливом Божого Духа вона торкнулась кожного серця, і багато людей, усвідомлюючи свої гріхи й тремтячи від страху, розкаялися в глибокій покорі. ПЦ 181.4

“І повірили ніневітяни Богові, оголосили піст і поодягали веретища, від найбільшого з них аж до найменшого. Вістка про це дійшла до царя Ніневії; він встав зі свого трону, скинув верхню одежу з себе, покрився веретищем і сів на попелі. Після цього за наказом царя і його вельмож було голосно оповіщено в Ніневії: ‘Нехай не сміють нічого їсти і пити ані людина, ані скотина! І нехай покриваються веретищем як людина, так і скотина, і нехай чимдуж кличуть до Бога; нехай кожен залишить свою нікчемну поведінку, а також насильство рук своїх. Хто знає, може, Бог обернеться до нас й пожалкує, відверне від нас палаючий гнів Свій, і ми не загинемо’”.⁷ ПЦ 181.5

Коли цар і знать разом з народом, починаючи від високородних осіб до людей низького походження, “покаялися через проповідь Йони”⁸ та одностайно волали до Бога Небесного, Він дарував їм Свою милість. “І побачив Бог їхні вчинки, що вони відвернулись від своєї злої дороги, і пожалкував Бог щодо того лиха, про яке погрожував їм учинити, і не вчинив його”.⁹ Ніневітяни були помилувані, Бог Ізраїлів — звеличений у всьому язичеському світі, а Його Закон — вшанований. Лише через багато років Ніневія стала здобиччю сусідніх народів через те, що знову забула Бога та сповнилася пихою і гордощами. (Про падіння Ассирії див. розд.30). ПЦ 181.6

Коли Йона довідався про Божий намір помилувати місто, котре, залишивши своє нечестя, у веретищі та попелі розкаялося, він мав би першим тішитися чудовою Божою благодаттю, однак він стривожився, гадаючи, що його вважатимуть фальшивим пророком. Турбуючись про свою репутацію, він забув про безмежну цінність душ, які жили в цьому нечестивому місті. Милосердя, виявлене Богом до розкаяних ніневітян, “вельми не подобалось Йоні, і він запалився... ‘Хіба ж не це я говорив, — дорікав він Господеві, — коли ще був у своїй країні? Тому я на початку й утік до Таршішу, бо знав, що Ти Бог милостивий і милосердний, довготерпеливий і многомилостивий, й уболіваєш над злом’”.¹⁰ ПЦ 182.1

Знову пророк дав волю сумніву та невір'ю і ще раз зазнав великого розчарування. Не дбаючи про інших і воліючи скоріше померти, аніж бачити місто помилуваним, він спересердя вигукнув: “А тепер, Господи, візьми мою душу від мене, бо краще мені померти, аніж жити!” ПЦ 182.2

“Чи ж слушно ти запалився?” — запитав Господь. “І вийшов Йона з міста, і сів зі східного боку міста, і поставив собі там куреня, і сів під ним у тіні, визираючи, що буде з містом. І виростив Бог рицинового куща, і він піднявся над головою Йони, щоб була тінь над його головою, і таким чином позбавити його від засмучення. І вельми втішився Йона цим рициновим кущем”. ПЦ 182.3

Після цього Господь виклав Йоні наочний урок. “Наступного дня при сході зірниці звелів Бог черв'якові, і він підточив рицинового куща, і той всох. А як зійшло сонце, послав Бог посушливий східний вітер, і припекло сонце голову Йони, так що він зомлів, так що побажав померти, і казав: ‘Краще мені вмерти, аніж жити!’” ПЦ 182.4

Знову Господь запитав Свого пророка: “‘Чи слушно ти розсердився через рициновий кущ?’ А той відповів: дуже розлютився я, — аж до смерті! ” ПЦ 182.5

І сказав Господь: “Тобі жаль рицинового куща, над яким не трудився, і не ростив його; за одну ніч він виріс, і за одну ніч загинув. Мені ж не змилуватися над Ніневією, — цим великим містом, в якому живе більше ста двадцяти тисяч людей, які не вміють розрізнити правиці своєї від лівиці, та численна кількість скотини?”.¹⁰ ПЦ 182.6

Засоромлений, принижений, неспроможний зрозуміти Божого наміру щодо помилування Ніневії, Йона, однак, виконав дане йому доручення і застеріг мешканців цього великого міста. І хоч провіщена ним подія не відбулася, проте вістка застереження походила від Бога. Вона досягла тієї мети, до якої прагнув Бог. Слава Його благодаті була явлена серед язичників. Ті, котрі довгий час “перебували у темряві та в смертній тіні, скуті скорботою та залізом... в своїй скруті до Господа кликали, і Він визволив їх від утисків їхніх. Він вивів їх з темряви й тіні смерті, їхні кайдани розбив... Він послав Своє слово і вилікував їх, врятував їх із могили”.¹¹ ПЦ 183.1

Під час Свого земного служіння Христос згадував про благотворні наслідки проповіді Йони в Ніневії, порівнюючи мешканців того язичеського міста зі Своїми сучасниками, які називали себе Божим народом. “Ніневітяни, — проголосив Він, — стануть на суд із цим народом, і осудять його, бо вони покаялися через проповідь Йони. А тут більший, ніж Йона!”¹². Христос прийшов у цей користолюбний, заклопотаний світ, де кожний намагається захопити якомога більше; серед цього сум'яття Його голос лунає подібно до Божої сурми: “Яка ж користь людині, якщо здобуде ввесь світ, але занапастить душу свою? Або що дасть людина взамін за душу свою?”.¹³ ПЦ 183.2

Як проповідь Йони була свідченням для ніневітян, так проповідь Христа стала свідченням для Його покоління. Але як же по-різному було сприйняте Слово Боже! І все ж, незважаючи на байдужість і презирство людей, Спаситель продовжував працювати, поки не виконав Своєї місії. ПЦ 183.3

Історія Йони містить повчання для сучасних вісників. Сьогодні міста нашого світу мають таку ж потребу в пізнанні характеру і намірів істинного Бога, як і жителі стародавньої Ніневії. Посланці Христа мають спрямовувати погляди людей до кращого, однак майже забутого світу. Як записано у Святому Письмі, єдиним навіки непорушним буде місто, архітектором і будівничим якого є Бог. Очима віри люди можуть споглядати оселі Неба, осяяні вічною славою Бога. ПЦ 183.4

Через Своїх посвячених служителів Господь Ісус закликає людей зі святим запалом прагнути безсмертної спадщини. Він заохочує їх збирати собі скарби на Небі, біля Божого трону. ПЦ 184.1

Незабаром усі міста світу спіткає неминуче покарання за неухильно зростаючі беззаконня й нечестя. Людське перо не здатне описати розтління, яке панує нині у світі. ПЦ 184.2

Кожний день приносить нові повідомлення про різноманітні конфлікти, хабарництво та шахрайство; щодня надходить гнітюча інформація про насильство, беззаконня, байдужість до людського страждання, брутальне, жорстоке знищення людського життя. Щодня чуємо про зростання кількості випадків божевілля, убивств, самогубств. ПЦ 184.3

Упродовж усіх віків сатана намагався тримати людей у незнанні щодо добрих намірів Єгови. До цього часу він прагне приховати від них величні принципи Божого Закону — принципи справедливості, милості і любові. Сучасні люди пишаються надзвичайним прогресом та освіченістю, але Бог бачить землю сповненою беззаконня і насильства. Люди продовжують стверджувати, що Божий Закон був скасований, а Біблія — недостовірна книга; в результаті брудний потік зла, якого не було від часів Ноя та відступництва Ізраїлю, затоплює світ. Щоб задовольнити свій потяг до забороненого, люди жертвують душевним благородством, скромністю, благочестям. Похмурий перелік учинених задля зиску злочинів настільки жахливий, що від нього холоне серце і мертвіє душа. ПЦ 184.4

Наш Бог — Бог милосердя. До порушників Свого Закону Він ставиться з довготерпінням і ніжним співчуттям. Однак у наш час, коли люди мають стільки можливостей познайомитися з відкритим у Святому Письмі Божественним Законом, великий Владика Всесвіту не може миритися із сучасними нечестивими містами, в яких панують насильство та злочинність. Незабаром вичерпається Боже довготерпіння до тих, що скніють у своєму непослухові. ПЦ 184.5

Але чи раптова, несподівана зміна у ставленні Бога до мешканців грішного світу мала б викликати в людей здивування? Хіба повинні вони дивуватись, якщо за переступи і злочини їх спіткає покарання? Хіба повинні вони засмучуватися від того, що Бог знищить тих, котрі здобули своє нечестиве багатство шляхом обману і шахрайства? Хоча на дорозі багатьох людей яскраво сяяло світло Божих вимог, вони відмовилися визнати верховну владу Єгови, вирішивши залишатися під чорним прапором ініціатора всякого повстання проти небесного Правління. ПЦ 184.6

Довготерпіння Боже вельми велике — настільки велике, що коли ми дивимося на постійне зневажання Його святих Заповідей, то доводиться лише дивуватися. З усіх рис характеру всемогутнього Бога довготерпіння завжди було домінуючим. Однак надійде час, коли Він підведеться для покарання нечестивих, які так зухвало зневажають справедливі вимоги Його Десятислів'я. ПЦ 185.1

Бог дає людям час для випробування, однак існує межа Божественного довготерпіння; тому Божі суди неминуче прийдуть. Господь довготерпить людям і містам, милостиво пропонуючи їм спасіння від божественного гніву, але прийде час, коли їхні благання про помилування не будуть почуті. Непокірні, які продовжують відкидати світло Істини, все ж будуть знищені. Бог учинить це з милості як до них самих, так і до тих, на кого вони могли б вплинути своїм негативним прикладом. ПЦ 185.2

Для світу наближається час великого горя, від якого не зможуть врятувати жодні людські засоби. Дух Божий поступово залишає землю. Лиха на морі і суші швидко змінюють одне одного. Як же часто чуємо повідомлення про землетруси й урагани, пожежі і повені, що супроводжуються великими людськими жертвами та матеріальними збитками? Звичайно, ці стихійні лиха відбуваються внаслідок дій хаотичних, некерованих, непідвладних людському контролю сил природи, але в усьому цьому потрібно зауважувати Божий намір. Це — засоби, за допомогою яких Він намагається пробудити в людях усвідомлення грізної небезпеки. ПЦ 185.3

Божі вісники, котрі послані працювати у великих містах, не повинні падати духом через беззаконня, несправедливість і розпусту, з якими їм доводиться зустрічатися. Господь потішатиме кожного Свого працівника тими ж словами, якими Він підбадьорював апостола Павла в нечестивому Коринті: “Не бійся, але говори й не мовчи, бо Я з тобою, і на тебе ніхто не накинеться, щоб заподіяти тобі зло, тому що Я маю в цьому місті багато людей”.¹⁴ Нехай ті, котрі виконують служіння спасіння душ, пам'ятають: хоча багато людей не прислухаються до Божої поради Його Слова, однак не увесь світ відвернеться від світла й істини, від заклику співчутливого терплячого Спасителя. У кожному місті, яким би розпусним і злочинним воно не було, є чимало людей, котрі, отримавши правдиву науку, стануть послідовниками Ісуса. Таким чином вістка спасіння досягне тисяч сердець, які приймуть Христа особистим Спасителем. ПЦ 185.4

Нині до мешканців Землі також звернений Божий заклик: “Тому будьте готові й ви, — бо прийде Син Людський тієї години, коли ви не думаєте!”.¹⁵ Стан сучасного суспільства, а особливо великих міст світу, ясно свідчить про настання години Божого суду та скорий кінець історії Землі. Ми стоїмо на порозі найбільшої кризи усіх віків. Незабаром Божі суди у вигляді пожеж, повеней, землетрусів, війн, кровопролиття слідуватимуть одне за одним. Ці великі вирішальні події для нас не повинні стати несподіванкою, бо ангел благодаті більше не закликатиме нерозкаяних. ПЦ 186.1

“Бо ось Господь виходить із місця Свого карати мешканців землі за їхню провину. Земля віддасть кров, яку увібрала в себе, і вже не ховатиме убитих своїх!”.¹⁶ Насувається буря Божого гніву; у той час встоять лише ті, хто відгукнувся на заклик благодаті, як свого часу на проповідь Йони відгукнулися мешканці Ніневії, освятившись через послух закону Божественного Повелителя. В час цього спустошення праведні знайдуть сховише з Христом у Богові. ПЦ 186.2