Христос — надія світу

Розділ 79. “Звершилося!”

Христос не віддав Свого життя, поки не здійснив справи, заради якої прийшов, і з останнім подихом вигукнув: “Звершилося!”. Перемога була здобута. Його правиця, Його святе рамено принесли Йому перемогу. Як Переможець, Він закріпив Свій прапор на вічних висотах. Хіба ж могли ангели не радіти?! Усі Небеса святкували перемогу Спасителя. Сатана зазнав поразки і зрозумів, що втратив своє царство. ХНС 727.1

Як для ангелів, так і безгрішних світів вигук “Звершилося!” мав велике значення. Для них, як і для нас, це означало, що велика справа викуплення нарешті здійснена і можна прийняти плоди Христової перемоги. ХНС 727.2

До того, як Христос прийняв смерть, справжнього характеру сатани не знали ні ангели, ні безгрішні світи. Архівідступник так спритно маскувався, що навіть святі небесні істоти не могли збагнути принципів, якими він керувався. Мета його повстання залишалася для них неясною. ХНС 727.3

Проти Бога повстала істота, яка володіла надзвичайною силою і славою. Про Люцифера Господь колись сказав: “Ти печать досконалості і корона краси”.¹ Люцифер був помазаним херувимом-хоронителем. Він перебував у світлі Божої присутності. Найдосконаліший з усіх створених істот, він першим відкривав Всесвітові Божі плани. Після гріхопадіння Люцифера боротися з силою його омани або викривати його стало надзвичайно важко через те, що він займав високе становище перед Отцем. ХНС 727.4

Бог міг би знищити сатану і його прибічників так само легко, як людина може кинути камінець на землю. Але Бог не зробив цього. Повстання не можна було придушити силою. Сила примусу властива лише правлінню сатани. Божі Закони мають зовсім іншу природу. Його правління грунтується лише на доброті, милосерді й любові. Втілення цих принципів у життя має стати основним знаряддям у боротьбі із сатаною. В основі Божого правління — мораль, істина й любов. ХНС 728.1

За Божим планом, усе повинно стояти на вічному міцному фундаменті. На небесній Раді було вирішено дати сатані деякий час, щоб він розвинув принципи, які поклав в основу своєї системи правління. Він стверджував, що його ідеї кращі за Божі закони. Тому сатані був даний час для втілення в життя його принципів, результати яких мав побачити цілий Всесвіт. ХНС 728.2

Як тільки сатана ввів людей у гріх, почав діяти План спасіння. Протягом чотирьох тисяч років Христос працював над тим, щоб підняти людину, а сатана — щоб привести її до подальшого занепаду й загибелі. За цим спостерігав Всесвіт. ХНС 728.3

Коли Ісус прийшов на Землю, сатана спрямував проти Нього всі свої сили. З моменту Його народження у Вифлеємі узурпатор намагався знищити Його. Він докладав усіх зусиль, аби перешкодити Ісусові бути добрим у дитинстві, залишатися непорочним у зрілому віці, виконувати святе служіння і нарешті принести Себе невинного в жертву. Але сатана зазнав поразки. Він не зміг схилити Ісуса до гріха. Йому не вдалося позбавити Його мужності або відвернути від праці, заради якої Син Божий прийшов на Землю. Від пустелі й до Голгофи буря сатанинського гніву постійно супроводжувала Ісуса. Але чим немилосерднішою вона ставала, тим міцніше Божий Син тримався за руку Свого Отця і йшов уперед тернистим шляхом. Усі спроби сатани зламати і перемогти Спасителя лише проливали ще яскравіше світло на Його безгрішний характер. ХНС 728.4

Усе небо і безгрішні світи стали свідками цієї боротьби. З яким напруженням і цікавістю спостерігали вони за її останніми хвилинами! Вони бачили, як Спаситель увійшов у Гефсиманський сад; страх і темрява пригнічували Його душу. Вони чули Його гіркий зойк: “Отче Мій, якщо можливо, хай Мене обмине ця чаша”.² Коли Отець відступив від Нього, вони бачили Його скорботу, сильнішу навіть за передсмертні муки. На Його чолі виступив кривавий піт, краплі якого падали на землю. Тричі з Його вуст виривалася молитва про звільнення. Небо не могло більше знести цього видовища, і до Божого Сина був посланий вісник-утішитель. Небеса бачили, як Жертва потрапила до рук кровожерливого натовпу, як люди, глузуючи і знущаючись, водили Христа від одного судилища до іншого. Небеса чули, як гонителі Ісуса глумилися над Його скромним походженням, а один із улюблених учнів з клятвою відрікся від Нього. Небеса спостерігали за шаленими діями сатани, який поневолював людські серця. ХНС 728.5

Жахливе видовище! Спасителя схопили опівночі в Гефсиманському саду. Його водили від палацу до судового залу; двічі Він стояв перед судом первосвященика, двічі — перед синедріоном, двічі — перед Пилатом і один раз перед Іродом. Над Ісусом знущалися, Його бичували і нарешті засудили. Дорогою на розп'яття Спаситель ніс важкого хреста під ридання єрусалимських жінок і насмішки юрби. ХНС 729.1

Небо здригалося від болю, коли Ісус висів на хресті, а кров стікала з Його поранених скронь; кривавий піт виступав на чолі. Кров, крапля за краплею, стікала з Його рук і ніг на камінь біля підніжжя хреста. Коли Він, знесилений, повис на руках, рани від цвяхів страшно розширилися, а дихання ставало все частішим і глибшим. Увесь цей час Його душа страждала під тягарем гріхів світу. Усе Небо здригнулося, коли серед жахливих страждань Христос молився: “Отче, прости їм, бо вони не знають, що роблять!”.³ Біля хреста стояли створені за Божою подобою люди; всі вони об'єдналися, щоб знищити Єдинородного Божого Сина. Яке ж то видовище для Всесвіту! ХНС 729.2

Сили темряви зібралися навколо хреста, огортаючи людські серця пекельною тінню невір'я. Колись Господь створив ці істоти, щоб вони перебували перед Його престолом. Вони були прекрасними і славними, їхні краса і святість відповідали їхньому високому становищу. Щедро наділені Божественною мудрістю, зодягнені в небесні шати, вони були служителями Єгови. Але хто міг тепер упізнати в цих демонах колишніх славних серафимів, котрі служили в небесних оселях? ХНС 729.3

Сатанинські сили об'єдналися з грішниками, змушуючи народ повірити, що Христос — один з найбільших грішників, аби таким чином очорнити Його в очах усіх людей. Ті, хто знущався над Христом, коли Він висів на хресті, були сповнені духом першого великого бунтаря. Це він вкладав до їхніх уст негідні й бридкі слова. Він підбурював до знущання над Божим Сином, але так нічого і не досягнув. ХНС 730.1

Якщо б у Христі був виявлений хоча б один гріх, коли б Він у чомусь поступився сатані, уникаючи жахливих мук, тоді ворог людини і Бога міг би святкувати перемогу. Христос схилив голову і помер, залишаючись непохитним у Своїй вірі й покорі Богові. “І я почув гучний голос на небі, який говорив: ‘Тепер настало спасіння, і сила, і Царство нашого Бога, і влада Його Христа, бо скинуто обвинувача наших братів, що обвинувачує перед нашим Богом день і ніч’”.⁴ ХНС 730.2

Сатана побачив, що маска з нього зірвана. Усі його вчинки викриті перед безгрішними ангелами і Всесвітом. Він постав перед ними як убивця. Проливши кров Божого Сина, він позбавив себе прихильності небесних істот. З цього часу його діяльність була обмежена. І як би спритно диявол не маскувався, він більше не може звинувачувати послідовників Христа перед небесними ангелами в тому, що вони одягнені в “заплямований одяг” та опоганені гріхом. Остання ланка, яка з'єднувала сатану з небесним світом, була розірвана. ХНС 730.3

Однак сатана ще не був знищений. Святі ангели ще й тоді повністю не розуміли значення Великої боротьби. Принципи двох протилежних сторін мали виявитися ще повніше. Заради блага людини сатані дозволено було ще жити. Як людина, так і ангели повинні були побачити різницю між Князем світла і князем темряви. Вони мали обрати, кому служити. ХНС 730.4

На початку Великої боротьби сатана заявив, що Божий Закон неможливо виконати, що справедливість несумісна з милістю і для порушника Закону немає прощення. Сатана твердив: усякий гріх має бути покараний, тому Бог, Який прощає гріхи, не може далі бути справедливим і праведним Богом. Коли люди порушили Божий Закон, нехтуючи Його волею, сатана радів. Ось доказ того, твердив він, що Закон неможливо виконати, а людину простити. Сатана, котрий після свого повстання був вигнаний з Небес, наполягав на тому, щоб і людина назавжди була позбавлена Божої милості. Бог не може бути справедливим і водночас милостивим до грішника, твердив він. ХНС 730.5

Однак людина, хоча й грішна, перебуває у зовсім іншому становищі, ніж сатана. Люцифер згрішив на Небесах, у світлі Божої слави. Йому, як нікому іншому зі створених істот, великою мірою була відкрита Божа любов. І хоча сатана знав характер і доброту Бога, він усе ж обрав власний шлях відповідно до своєї егоїстичної незалежної волі. Його вибір був остаточним, і Бог уже не міг нічого зробити для його спасіння. Людина ж виявилася обманутою; її розум був затьмарений хитрими вигадками сатани. Вона не знала висоти й глибини любові Божої. Проте залишалася надія, що людина зможе пізнати Божу любов і, відкриваючи для себе Божественні істини, навернутися до Бога. ХНС 731.1

Через Ісуса людям була відкрита Божа милість, але милосердя не усуває справедливості. Закон відкривав найважливіші риси Божого характеру, тому жодна йота або найменший значок у ньому не можуть бути змінені, щоб виправдати грішну людину. Бог не змінив Свого Закону, а пожертвував Собою у Христі Ісусі задля викуплення людини. “Бог у Христі примирив світ із Собою”.⁵ ХНС 731.2

Закон вимагає праведності — праведного життя, бездоганного характеру, чого у людини немає. Вона не може задовольнити вимоги святого Божого Закону. Але Христос, прийшовши на Землю як Людина, жив святим життям і до кінця залишився досконалим та непорочним. Саме це Ісус пропонує як вільний дар усім тим, хто бажає прийняти Його. Життя Христове зараховується людям; завдяки Божій милості вони отримують прощення минулих гріхів. Більше того, Христос наділяє людей Божими рисами. Він формує людину за Божим образом, так що в ній гармонійно поєднуються духовна сила і краса. Таким чином, у віруючій людині знаходить своє втілення праведність Закону, і Бог “справедливий і виправдовує того, хто вірить в Ісуса”.⁶ ХНС 731.3

Божа любов виявляється в Його справедливості не менше, ніж у Його милосерді. Справедливість — основа Його престолу і плід Його любові. Сатана мав намір протиставити милість істині та справедливості. Він намагався довести, що справедливість Божого Закону суперечить спокою. Христос же показав, що в Божому Плані вони нерозривно пов'язані — одне не може існувати без іншого. “Милість та правда спіткаються, справедливість та мир поцілуються”.⁷ ХНС 732.1

Своїм життям і смертю Христос довів, що Божа справедливість не виключає Його милості; гріх може бути прощений, а Його Закон справедливий і його можна досконало виконувати. Усі звинувачення сатани були спростовані. Бог дав людині незаперечні докази Своєї любові. ХНС 732.2

Нині існує ще один обман. Сатана проголосив, що милість усуває справедливість, а смерть Христа скасувала Закон Отця. Але якби можна було б скасувати чи змінити Закон, то Ісусові не потрібно було б помирати. Скасувати Закон — означало б увічнити гріх і встановити над світом владу сатани. Саме через те, що Закон незмінний; саме через те, що людина спасається лише шляхом послуху Його Заповідям, Ісус був розп'ятий на хресті. Однак ті засоби, якими Христос утвердив авторитет Закону, сатана проголосив засобами руйнування Закону. На цьому ґрунті буде проходити останній двобій між Христом і сатаною. ХНС 732.3

Сьогодні сатана заявляє, що Закон, проголошений Самим Богом, недосконалий, а деякі його приписи скасовані. Це останній великий обман, який він поширює у світі. Йому не треба нападати на весь Закон. Коли пощастить спонукати людей порушити одну-єдину Заповідь, він досягне своєї мети. “Бо хто весь Закон виконує, а згрішить в одному, той став винним у всьому”.⁸ Порушуючи лише одну Заповідь, люди опиняються під владою сатани. Замінюючи Божий Закон людським, сатана намагатиметься опанувати світом. Саме про це сказано у Пророцтві. Про великого відступника, який уособлює сатану, повідомляється: “І він буде говорити слова проти Всевишнього, і гнобити святих Всевишнього, і задумає змінити свята та закон, і вони будуть віддані у його руки…”⁹ ХНС 732.4

Певна річ, люди будуть установлювати власні закони, протиставляючи їх Божим. Намагаючись добитися виконання створених ними законів, вони спробують обмежити свободу і права своїх ближніх. ХНС 733.1

Війна проти Божого Закону, яка розпочалася на Небесах, триватиме до кінця часу. Кожна людина пройде через випробовування. Перед усім світом постане одне питання: підкорятися Божому Законові чи ні. Усі повинні зробити вибір між Законом Божим та законом людським. Чітка лінія розділить людей на дві групи. Виявиться характер кожної людини в залежності від того, чи обрала вона вірність і послух Богові, чи повстала проти Нього. ХНС 733.2

І тоді настане кінець. Бог виправдає Свій Закон і визволить Свій народ. Сатана і всі, хто об'єднався з ним у заколоті, будуть знищені. Гріх і грішники загинуть; від них не залишиться ні кореня, ні галузки (див. Мал.4:1). Сатана — це корінь, а його послідовники — галузки. Тоді виконається слово, сказане князю темряви: “…За те, що ти ставив своє серце нарівні з серцем Божим … погублю тебе, що був Херувимом, покровителем блискучим… ходив серед вогнистого каміння… Ти страховищем зробився, і зникнеш навіки!”,¹⁰ “А ще трохи — й не буде безбожного, і будеш дивитись на місце його — і не буде його”,¹¹ “…І стануть вони, немов їх не було”.¹² ХНС 733.3

Таке рішення не слід вважати проявом деспотизму з боку Бога. Хто відкинув Божу милість, ті пожнуть посіяне ними. Бог — Джерело життя, і якщо хтось обирає служіння гріху, він відокремлює себе від Бога і через це втрачає зв'язок з життям. Вони “відчужені від Божого життя”. Христос сказав: “…Всі, хто Мене ненавидить, ті смерть покохали!”.¹³ Бог дає людям життя для того, щоб кожний міг виявити себе та обрати принципи, за якими буде жити. Коли це відбувається, люди пожинають плоди власного вибору. Сатана і всі, хто об'єднується з ним у повстанні проти Бога, настільки віддалилися від Нього і порушили Божественну гармонію, що Сама Його присутність стане для них палаючим вогнем. Слава Того, Хто є Любов, знищить їх. ХНС 733.4

На початку великої боротьби ангели не розуміли цього. Якби сатана і його воїнство тоді пожали плоди гріха, вони загинули б, але небесні істоти не зрозуміли б, що це є неминучим наслідком гріха. У їхній свідомості міг би залишитися сумнів у Божій доброті; і цей сумнів, подібно до насіння зла, приніс би свого часу смертоносний плід гріха й нещастя. ХНС 734.1

Але все буде інакше, коли велика боротьба закінчиться. Коли План спасіння завершиться, Божий характер буде відкритий перед усім творінням. Усі зрозуміють, що Його Закон досконалий і незмінний. Гріх виявив свою природу, а сатана — свій характер. Тепер знищення зла свідчитиме про Божу любов та виправдає Його перед Всесвітом, у якому живуть ті, хто охоче виконує Його волю і в серцях котрих записаний Його Закон. ХНС 734.2

Ось чому ангели могли радіти, коли дивилися на хрест Спасителя. Хоча вони ще не розуміти всього до кінця, проте знали: гріх і сатана будуть знищені навіки, спасіння людини здійснилося, а Всесвіт здобув вічну безпеку. Сам Ісус чудово розумів результати Своєї Жертви на Голгофі. Усе це Він передбачив, коли вигукнув на хресті: “Звершилося!” ХНС 734.3