Христос — надія світу

Розділ 10. Голос волаючого в пустелі

(На підставі Євангелій від Луки 1:5—23, 57—80; 3:1—18; Матв.3:1—12; Марк.1:1—8)

Предтеча Ісуса Христа походив із середовища вірних в Ізраїлі, котрі з нетерпінням чекали на прихід Месії. Похилого віку священик на ім'я Захарія та його дружина Єлисавета “обоє були праведні перед Богом”¹, і в їхньому святому житті світло віри сяяло, як зоря, серед темряви тих днів. Цій благочестивій парі був обіцяний син, котрий мав бути попередником Господа, щоб приготувати Йому дорогу. ХНС 73.1

Захарія жив у гірській частині Юдеї, але приходив до Єрусалима, щоб протягом одного тижня здійснювати в храмі служіння за відповідною чергою — двічі на рік. “Одного разу, як він… служив перед Богом, за звичаєм священства випало йому ввійти до Господнього храму, щоб кадити”.² ХНС 73.2

Він стояв перед золотим жертовником у Святині. Хмара приємних пахощів разом із молитвами Ізраїлю здіймалися перед Богом, коли Захарія раптом відчув Божественну присутність. “І з'явився йому Господній ангел, що стояв праворуч кадильного жертовника”.³ Таке місцезнаходження ангела було знаком особливої милості, хоча Захарія не звернув на це уваги. Він багато років молився про пришестя Спасителя, але тепер, коли Небо послало вісника оголосити, що на його молитви ось-ось буде дана відповідь, милість Божа видалася йому надто великою, щоб у це можна було повірити. Він був сповнений страху і самоосудження. ХНС 73.3

Але він почув слова радісного привітання: “Не бійся, Захаріє, бо почута твоя молитва! Твоя дружина Єлисавета народить тобі сина, і дасиш йому ім'я Йоан. І буде тобі радість та потіха, і багато хто зрадіє з йог народження. Бо він буде великим перед Господом; ні вина, ні п'янкого напою не питиме; і наповниться Духом Святим ще з утроби своєї матері. І наверне він багатьох ізраїльських синів до їхнього Господа Бога; і він ітиме перед Ним у дусі та силі Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей, а непокірних — до мудрості праведних, аби приготувати Господеві підготовлений народ. І промовив Захарія до ангела: З чого я про це дізнаюся? Адже я старий, та й дружина моя зістаришся в днях своїх”.⁴ ХНС 74.1

Захарія пам'ятав, що й Авраамові був даний син в його похилому віці, оскільки він повірив Тому, Хто обіцяв. Але в цю мить літній священик думав про людську слабкість, забуваючи про те, що Бог завжди здатний виконати те, що обіцяв. Який же бачимо контраст між невір'ям Захарії та простодушною, дитячою вірою Марії! Діва із Назарета на чудову вістку ангела просто відповіла: “Ось, я раба Господня, хай буде мені за словом твоїм!”⁵ ХНС 74.2

Народження сина Захарії, як і народження Авраамового сина, і Сина Марії, повинно навчити нас великої духовної істини, котру ми так повільно засвоюємо і дуже легко забуваємо. Самі ми не можемо зробити нічого доброго, однак те, що нам непідвладне, буде звершене силою Божою у кожній смиренній і віруючій душі. Саме по вірі було дане “дитя обітниці”. Вірою зароджується духовне життя, і ми стаємо здатними чинити діла праведності. ХНС 74.3

На запитання Захарії ангел відповів: “Я, Гавриїл, що стою перед Богом; мене послано говорити з тобою і благовістити тобі це”⁶. П'ятсот років тому цей самий Гавриїл сповістив Даниїлові пророчий період, який простягався до приходу Христа; усвідомлення того, що наближається кінець цього періоду, спонукало Захарію молитися про пришестя Месії. Тепер вісник, через котрого було дане це пророцтво, з'явився, щоб проголосити його виконання. ХНС 74.4

Слова ангела “Я, Гавриїл, що стою перед Богом…” свідчили про його високе становище у небесних дворах. Прийшовши з вісткою до Даниїла, він сказав: “І нема нікого, хто зміцнив би мене… окрім вашого князя Михаїла”,⁷ Як відомо, тут йдеться про Христа. Спаситель згадував про Гавриїла і в книзі Відкриття: “…пославши через Свого ангела Своєму рабові…”⁸ А Йоанові ангел пояснив: “Я співпрацівник твій і твоїх братів — пророків”.⁹ Яка ж це чудова думка: ангел, котрий, за своїм становищем, посідає друге місце після Сина Божого, обраний для того, щоб відкривати грішним людям наміри Божі! ХНС 74.5

Захарія висловив сумнів щодо слів ангела, і через це не міг розмовляти аж до часу їх сповнення. “І ось ти будеш мовчати, — сказав ангел, — і не зможеш говорити до того дня, поки це збудеться, — за те, що ти не повірив моїм словам, які сповняться свого часу!”¹⁰ В обов'язки священика, який по черзі виконував служіння, входило молитися за прощення гріхів народу, а також за пришестя Месії, та коли Захарія спробував це зробити, він не зміг вимовити жодного слова. Вийшовши, щоб благословити людей, “він говорив їм знаками й залишався німим”.¹¹ Народ довго чекав і вже почав побоюватися, чи не спіткало Захарію Боже покарання. Але коли він вийшов зі святині, його обличчя сяяло від слави Божої, і всі присутні “зрозуміли, що він бачив видіння в храмі”. Захарія пояснив їм знаками, що бачив і чув. “І коли закінчилися дні його служіння, він пішов до свого дому”.¹² ХНС 75.1

Після народження обітованого сина язик батька був розв'язаний, “і він став говорити, благословляючи Бога”.¹³ І страх охопив усіх їхніх сусідів… Люди розповідали одне одному про цю подію, запитуючи: “Ким то буде дитина оця?..” А все це сталося тому, щоб привернути увагу народу до близького приходу Месії, Котрому Йоан покликаний був приготувати дорогу. ХНС 75.2

Святий Дух спочивав на Захарії, і він передбачив місію свого сина, говорячи: ХНС 75.3

“‘І ти, дитино, будеш названа пророком Всевишнього, бо йтимеш перед Господом, щоб приготувати Йому дорогу; щоб дати пізнати Його народові спасіння через прощення їхніх гріхів; щоб через превелике милосердя нашого Бога, в якому нас відвідає Схід з висоти, освітити тих, що перебувають у темряві та смертній тіні, та спрямувати наші ноги на дорогу миру!’ А дитина росла й міцніла духом, перебуваючи в пустинях до дня свого з'явлення перед Ізраїлем”.¹⁴ Ще до народження Йоана ангел сказав: “Він буде великим перед Господом, ні вина, ні п'янкого напою не питиме і наповниться Духом Святим”⁴ Бог покликав сина Захарії до великої роботи — найбільшої, яка коли-небудь була довірена людям. Щоб виконати цю роботу, він повинен був співпрацювати з Господом, постійно слухаючи вказівок ангела, щоб Дух Божий не залишив його. ХНС 75.4

Йоан мав стати вісником Єгови — нести людям Боже світло, змінюючи напрямок їхніх думок. Він мав закарбувати у людській свідомості святість Божих вимог, переконуючи їх у тому, що вони потребують Його досконалої праведності. Такий вісник і сам мав бути святим — храмом перебуваючого в ньому Божого Духа. Щоб виконати покладену на нього місію, він мав бути фізично здоровим, володіти світлим розумом і духовною силою. Він повинен був уміти керувати своїми пристрастями, навчитися так володіти собою, щоб всупереч будь-яким обставинам стояти твердо, немов скеля в пустелі. ХНС 76.1

За днів Йоана Хрестителя жадоба до збагачення і потяг до розкоші та хизування захлеснули світ. Чуттєві насолоди, зажерливість і пияцтво призводили до фізичних хвороб і виродження людства, притуплюючи духовний зір і послаблюючи опір гріхові. Йоан був покликаний стати реформатором. Його помірковане життя, простий одяг мали стати докором його сучасникам, які вдавалися до непомірностей. Через це батькам Йоана були дані настанови — наука поміркованості, проголошена ангелом з небесного престолу. ХНС 76.2

У дитячому та юнацькому віці особистість найбільш сприйнятлива; у цей період потрібно вчити дітей самовладання. Біля домашнього вогнища, в родинному колі на дитину поширюється вплив, наслідки якого відлунням відчуються у вічності. Звички, набуті в ранні роки життя, відіграють значно більшу роль, ніж навіть природні обдаровання, у тому, переможе чи програє людина в життєвій боротьбі. Юність — це час засіву. Вона визначає, якими будуть жнива в цьому житті й у житті прийдешньому. ХНС 76.3

Пророк Йоан повинен був “навернути серця батьків до дітей, а непокірних — до мудрості праведних, щоб приготувати Господеві підготовлений народ”.⁴ Готуючи дорогу для Першого приходу Христа, Йоан уособлює тих, хто має готувати світ до Другого пришестя Господа. Світ потурає своїм бажанням, він багатий на вигадки та хибні погляди. Зростає число пасток, з допомогою яких сатана губить душі. Всі, хто бажає звершувати освячення в страху Божому, повинні навчитися поміркованості та самовладання. Пристрасті та бажання мають підпорядкуватися вищим силам розуму. Для осягнення розумової сили і духовної проникливості, завдяки котрим ми здатні розуміти і втілювати у життя священні істини Божого Слова, вкрай необхідна самодисципліна. З цієї причини помірність має неабияке значення в процесі приготування до Другого пришестя Христа. ХНС 77.1

Було б цілком природно, якби для виконання священицького служіння син Захарії почав здобув іти відповідну освіту. Але навчання в школі рабинів зробило б його непридатним для призначеної Богом місії. Бог не послав його до вчителів-богословів, аби вони навчили його тлумачити Святе Письмо. Він покликав його в пустелю, щоб він учився від природи і Бога-Творця ХНС 77.2

Йоан знайшов собі оселю в усамітненому місці — краї безлюдних пагорбів, диких ущелин і гірських печер. Це було його власним вибором — відмовитися від задоволень і розкошів життя заради суворих випробувань у пустелі. Пустеля — ідеальне середовище для формування звичок простоти і самозречення. Ізольований від впливу світу, він міг засвоювати уроки природи, Одкровення і та Провидіння. Богобоязливі батьки часто повторювали Йоанові слова, сказані колись ангелом до Захарії. З дитинства він знав про своє покликання і всім серцем відгукнувся на святий поклик. Самотність пустелі була для нього бажаним порятунком від суспільства, майже наскрізь пройнятого підозрою, невір'ям і нечистотою. У боротьбі зі спокусою Йоан не покладався на власні сили, а тому постійно уникав контакту з гріхом, аби не втратити відчуття його надзвичайної огидності. ХНС 77.3

Як назорей, посвячений Богові від народження, він дав обітницю служити протягом усього життя Господеві. Він носив одяг древніх пророків — з верблюжої вовни, підперезуючись шкіряним поясом, а харчувався “сараною та польовим медом”,¹⁵ що знаходив у пустелі; пив чисту воду із гірських джерел. ХНС 78.1

Однак життя Йоана не протікало в бездіяльності, аскетичному відчуженні, егоїстичній замкнутості. Час від часу він зустрічався з людьми і завжди з неослабним інтересом спостерігав за всім, що відбувалось у світі. Просвічений Божественним Духом, він вивчав характери людей, щоб визначити, у який спосіб можна було б донести до їхніх сердець Небесну вістку. Він відчував тягар відповідальності за доручену справу. На самоті в роздумах і молитві він старався приготувати свою душу для найвагомішої справи свого життя. ХНС 78.2

Але навіть у пустелі Йоан не був вільний від спокус. Хоча він робив усе можливе, щоб позбавити сатану всякого доступу до себе, однак спокусник продовжував напосідати на нього. Та його духовне бачення залишалось чистим; він виховав у собі твердий і рішучий характер, тому за допомогою Святого Духа міг розпізнавати наближення сатани і протидіяти його силі. ХНС 78.3

Пустеля стала для Йоана і школою, і святинею. Подібно до Мойсея в Мадіамських горах, оточений доказами Його сили, він тут знаходив сховище у Богові. Йому не судилося, подібно до великого вождя Ізраїлю, перебувати серед урочистої тиші величних гір, але там, за Йорданом, він бачив верхівки Моабських гір, які свідчили про Того, Котрий поставив гори і підперезав їх силою Своєю. Похмурі, позбавлені життя, пейзажі пустелі були живою ілюстрацією духовного стану Ізраїлю. Родючий Господній виноградник перетворився на безплідну пустку. Але небо над пустелею залишалося ясним і прекрасним. Хмари, що збиралися на небі, віщуючи грозу, обрамляла райдуга обітниці. Так і над Ізраїлем, який вельми деградував, сяяла обіцяна слава царства Месії. Над хмарами гніву розкинулася веселка Його Заповіту милості. ХНС 78.4

Самотній, Йоан тихими ночами пригадував обітницю, дану Богом Авраамові щодо його потомства, яке буде таким численним, як зорі на небі. Світанок, який вкривав позолотою верхівки Моабських гір, свідчив про Того, Котрий, “немов світло поранку безхмарного, коли сходить сонце”.¹⁶ А в сяйві полудня він бачив усю Його велич, “коли з'явиться слава Господня і все творіння побачить її”.¹⁷ ХНС 79.1

З благоговінням і захопленням він шукав у книжних сувоях пророцтв об'явлення приходу Месії — Насіння, Котре розчавить голову змія,¹⁸ — Примирителя, Який з'явиться, перш ніж цар перестане царювати на престолі Давида. Тепер надійшов той час. У палаці на горі Сіон сидів римський правитель. Згідно з незмінним Божим словом, вже народився Христос. ХНС 79.2

Натхненні пророцтва Ісаї про славу Месії Йоан вивчав вдень і вночі. Галузка від кореня Єсеєвого, Цар правди, Котрий “буде по правді оголошувати присуд для бідних у країні”, стане “немов захист у негоду, мов тінь високої скелі в землі безводній…” Ізраїль більше не буде називатися “покинутий”, а його земля — “пустеля”. Господь називатиме його “Моя у ній утіха”, а його землю “заміжня…”¹⁹ Серце самотнього пустельника наповнювалося передчуттям цих славних подій. ХНС 79.3

Йоан дивився на Царя в Його красі, забуваючи про себе. Споглядав на велич святості — і відчував себе нікчемним та недосконалим. Як посланець Неба, він був готовий безстрашно йти до людей, тому що доручив себе волі Всевишнього. Тепер він міг сміливо з'являтись перед монархами Землі, оскільки низько схилявся перед Царем царів. ХНС 79.4

Йоан не повністю розумів сутність Царства Месії. Він жадав звільнення Ізраїлю від національного гноблення, і тому пришестя Царя праведності та становлення Ізраїлю як святого народу стало його великою надією. Йоан думав, що саме так повинно виповнитися пророцтво, дане при його народженні: ХНС 79.5

“Він пригадав Свій святий Заповіт, щоб ми визволились із руки ворогів, служили безстрашно Йому у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого”.²⁰ ХНС 79.6

Йоан бачив свій народ ошуканим, засліпленим самовдоволенням, сплячим у своїх гріхах. Він бажав пробудити його до святого життя. Дана йому Богом вістка повинна була підняти їх з летаргічного сну, змусити затремтіти від усвідомлення своєї великої гріховності. Щоб насіння Євангелія могло прорости у серцях, треба було зорати грунт. Перш ніж шукати зцілення в Ісусі, в них мало пробудитися відчуття небезпеки гріха. ХНС 80.1

Бог посилає Своїх вісників не для того, щоб вони лестили грішникові. Він не має наміру заспокоїти їх, залишаючи в стані уявної безпеки, що загрожує загибеллю. Він кладе тяжкий тягар на сумління беззаконника і пронизує душу стрілами осудження. Ангели-служителі відкривають людині страшні суди Божі, аби вона глибше відчула свою потребу, що спонукало б запитати: “Що мені робити, щоб спастися?” Тоді рука, котра упокорила її аж до пороху, підійме того, хто кається. Голос, Який докоряв за гріх і соромив гордість та честолюбство, з любов'ю скаже: “Що ти хочеш, щоб Я зробив для тебе?”²¹ ХНС 80.2

Коли Йоан розпочав своє служіння, в народі панував дух бунтарства і незадоволення, що загрожувало повстанням. Після усунення Архелая Юдея опинилась під безпосереднім правлінням Риму. Тиранія і здирство римських правителів, а також рішучі наміри насадити язичницькі символи і звичаї призвели до заколоту, який незабаром було потоплено в крові тисяч відважних синів Ізраїлю. Усе це посилювало ненависть народу до Риму і зміцнювало бажання звільнитися від його влади. ХНС 80.3

У розпалі такого розбрату і боротьби пролунав з пустелі приголомшливий і суворий, але разом з тим повний надії голос: “Покайтесь, бо наблизилось Царство Небесне!”²² Нова і незвичайна сила цього голосу зворушила народ. Пророки провіщали прихід Христа як подію віддаленого майбутнього; тепер же проголошувалось, що він є близьким. Дивний вигляд Йоана нагадував стародавніх пророків. Своєю поведінкою й одягом він був подібний до пророка Іллі. У дусі та силі Іллі він викривав розбещеність народу і докоряв за поширені того часу гріхи. Його слова були простими й водно- час гострими та переконливими. Чимало людей вірили, що він — один із пророків, які повстали з мертвих. Увесь народ був стривожений. Натовпи людей стікалися в пустелю. ХНС 80.4

Йоан сповіщав прихід Месії, закликаючи народ до покаяння. На знак очищення від гріхів він хрестив їх у водах Йордану. З допомогою цього важливого символу він показував, що люди, котрі претендували на звання вибраного народу Божого, були опоганені гріхом, а тому без очищення серця й життя вони не можуть мати частки в Царстві Месії. ХНС 81.1

Князі та рабини, воїни, митники й селяни — усі приходили послухати пророка. На деякий час серйозне попередження від Бога стривожило їх. Багато хто каявся і приймав хрещення. Люди всіх верств суспільства підкорювалися вимогам Хрестителя, бажаючи прилучитися до Царства, про котре він проповідував. ХНС 81.2

Приходило багато книжників та фарисеїв, визнаючи свої гріхи та бажаючи охреститись. Вони вважали себе кращими за інших людей і всіляко підтримували в народі високу думку про свою побожність. Тепер же таємниця їхнього гріховного життя ставала очевидною. Але Дух Святий відкривав Йоанові, що багато із присутніх людей по-справжньому не усвідомили своєї гріховності. Вони були просто пристосуванцями. В ролі друзів пророка вони сподівалися здобути ласку в майбутнього Царя. Приймаючи хрещення від такого молодого і популярного вчителя, вони розраховували на посилення свого впливу серед народу. ХНС 81.3

Йоан зустрічав їх різким запитанням: “Поріддя гадюче, хто підказав вам утікати від майбутнього гніву? Отож, принесіть плід, гідний покаяння, і не пробуйте говорити: Маємо батька Авраама. Бо кажу вам, що Бог може з цього каміння пробудити дітей Авраамові”.²³ ХНС 81.4

Юдеї неправильно тлумачили обітницю Божу про Його вічну прихильність до Ізраїлю. “Так, говорить Господь, Який дав сонце, щоби вдень світило, місяць і зорі, щоби вночі світили, який підіймає море, аж ревуть його хвилі, — Господь сил Його ім'я: Якщо закони ці колись переді Мною захитаються, — говорить Господь, — тоді потомки Ізраїля перестануть бути переді Мною народом повіки. Так говорить Господь: Коли можна виміряти вгорі небо або дослідити внизу основи землі, то й Я відкину ціле потомство Ізраїля за все те, що зробили, — говорить Господь”.²⁴ Юдеї вважали, що походження від Авраама дає їм право на цю обітницю. Але вони випустили з уваги умови, котрі визначив Бог. Перш ніж дати цю обітницю, Він сказав: “Дам Закона Свого у їхнє нутро і на їхньому серці його напишу, і Я стану їхнім Богом, вони ж Моїм народом… бо їхню провину прощу, і не буду вже згадувати їм гріха!”²⁵ ХНС 81.5

Прихильність Божа гарантована людям, у серцях яких записаний Його Закон. Вони — одне з Ним. Але юдеї відокремились від Бога. Внаслідок своїх гріхів вони страждали від Його судів. З цієї причини вони опинились у рабстві язичницького народу. Їхній розум був затьмарений беззаконням, а оскільки в минулому Бог виявляв до них велику милість, вони виправдовували цим свої гріхи. Ці люди тішили себе думкою, що вони кращі за інших і мають право на Його благословення. ХНС 82.1

“Усе це написано нам на науку — тим, котрі досягли останніх віків”.²⁶ Як же часто ми неправильно витлумачуємо благословення Божі і лестимо себе думкою, що заслужили Його прихильність якоюсь чеснотою! Але Бог у такому разі не може вчинити для нас того, що бажає. Його дари використовуються для самовдоволення, а наші серця стають запеклими в невір'ї і гріхах. ХНС 82.2

Йоан докоряв ізраїльським учителям, доводячи, що їхні гордість, егоїзм і жорстокість уподобили їх до “поріддя гадючого”, зробили смертельним прокляттям для народу, а не дітьми праведного й слухняного Авраама. І хоча ці люди отримали світло від Бога, вони були гіршими за язичників, до яких ставилися з такою зверхністю. Вони забули скелю, із котрої були висічені, і яму, із котрої їх витягли. У здійсненні Свого наміру Бог ні від кого не був залежний. Як Свого часу Він покликав Авраама із язичницького середовища, так само Він міг покликати й інших на Своє служіння. І хоча їхні серця здаються такими ж мертвими, як каміння пустелі, Його Дух може оживити їх для виконання Божої волі, здійснюючи в них Свою обітницю. ХНС 82.3

“Сокира, — говорить пророк, — вже лежить біля коріння дерев: усяке дерево, яке не приносить доброго плоду, зрубують і кидають у вогонь”.²⁷ Цінність дерева визначається не його назвою, а плодами. Якщо плоди недобрі, то назва не врятує дерева від знищення. Йоан оголосив юдеям, що репутація перед Богом визначатиметься їхнім характером і життям. Саме ж визнання віри є даремною справою. Якщо їхнє життя і характер не узгоджувалися із Законом Божим, вони не могли бути Його народом. ХНС 83.1

Слова Йоана, що спонукували слухачів досліджувати свої серця, переконували їх у власній гріховності. Тому вони приходили до нього із запитанням: “Що нам робити?” Йоан відповідав: “У кого дві сорочки, нехай дасть неімущому, а хто має поживу, нехай робить так само”.²⁸ Митників він наставляв уникати несправедливості, а воїнів — не чинити насильства. ХНС 83.2

Кожний, хто бажає стати підданим Царства Христового, — навчав він, — повинен засвідчити про це своєю вірою й покаянням. В цьому разі виявлятимуться такі якості, як доброта, чесність і вірність. Вони служитимуть нужденним і приноситимуть свої дари Богові. Вони рятуватимуть беззахисних і подаватимуть іншим приклад доброчесності й співчуття. Таким чином послідовники Христа свідчитимуть про перетворюючу силу Святого Духа. У своєму повсякденному житті вони виявлятимуть справедливість, милосердя і Божу любов. Якщо ж так не станеться, то вони уподібняться до полови, яку буде вкинуто у вогонь. ХНС 83.3

“Я хрещу вас у воді на покаяння, — проголошував Йоан, — а Той, Хто прийде після мене, сильніший за мене: Йому я недостойний взуття нести; Він вас хреститиме Духом Святим і вогнем”.²⁹ Пророк Ісая сповістив, що Господь очистить Свій народ від беззаконня “духом суду та духом вогню”. Господь так промовляв до Ізраїля: “І на тебе Я руку Свою оберну, і розтоплю в горнилі твою жужель та відділю все оливо від тебе”.³⁰ По відношенню до гріха “Бог наш — то нищівний вогонь”.³¹ В усіх, хто підкоряється Його силі, Дух Божий знищує гріх. Якщо ж люди міцно тримаються гріха, вони стають одне з ним. Тоді слава Божа, що знищує гріх, знищить і їх. Яків після нічної боротьби з Ангелом вигукнув: “Я бачив Бога лицем у лице, та збереглася душа моя”.³² Яків, котрий вчинив тяжкий гріх по відношенню до Ісава, розкаявся. Його провина була прощена, а гріх очищений, тому він зміг витримати об'явлення Божої присутності. Відомо, що коли люди приходили до Бога, свідомо плекаючи в собі зло, вони були знищені. При Другому пришесті Христа нечестиві будуть вигублені “Духом уст (Його)” і знищені “з'явленням приходу (Його)”.³³ Сяйво Божої слави, котре дає життя праведникові, знищить беззаконника. ХНС 83.4

У дні Йоана Хрестителя Христос мав з'явитися, аби явити світові характер Бога. Вже сама Його присутність мала відкрити людям їхній гріх. Лише ті, котрі побажали очиститися від гріха, зможуть спілкуватися з Ним. Тільки чисті серцем могли перебувати в Його присутності. ХНС 84.1

Так Йоан Хреститель приніс Ізраїлеві Божу вістку. Чимало людей прислухалися до його повчань. Вони були готові жертвувати всім задля послуху. Численні натовпи йшли слідом за новим учителем з місця на місце, вірячи, що саме він є Месією. Але Йоан, зауважуючи до себе симпатії народу, використовував будь-яку нагоду, щоб спрямувати їхній погляд на Того, Котрий мав прийти. ХНС 84.2