Христос — надія світу

12/88

Розділ 11. Хрещення

(На підставі Євангелій від Матв.3:13—17; Марк.1:9—11; Луки 3:21—22)

Звістка про з'явлення пророка в пустелі та про його чудові проповіді поширилася по всій Галілеї. Вона досягла найвіддаленіших гірських містечок і селиш рибалок на узбережжі моря, знайшла палкий відгук у простих і щирих серцях. Досягла вона й майстерні Йосифа в Назареті. Ісус сприйняв її як заклик залишити Свою дотеперішню щоденну роботу. Він попрощався зі Своєю матір'ю і, за прикладом своїх земляків, вирушив до Йордану. ХНС 86.1

Ісус і Йоан Хреститель фактично були двоюрідними братами; обставини їхнього народження були також вельми подібними. Однак особисто вони не були знайомі один з одним. Життя Ісуса проходило в Назареті, в Галілеї, а Йоанове — у Юдейській пустелі. Обидва жили усамітнено, хоча й у різному оточенні, і жодного разу не зустрічалися один з одним. Такою була воля Провидіння. Не повинно було бути ніякого приводу думати про те, що вони заздалегідь домовилися підтримувати один одного. ХНС 86.2

Йоану були відомі події, що ознаменували народження Ісуса. Він чув про відвідання Ісусом Єрусалима в дитинстві і що трапилось у школі рабинів. Він знав про Його непорочне життя і вірив, що то був Месія, однак не мав жодного підтвердження своєї віри. Той факт, що про Ісуса стільки років ніхто нічого не знав і Він нічим не виявляв Свого покликання, давало Йоанові привід для сумніву, чи Ісус насправді був обітованим Месією. Проте Хреститель продовжував чекати, довіряючи Богові, що в призначений Ним час усе стане зрозумілим. Йому було відкрито, що Месія обов'язково прийде до нього, аби охреститися, і що йому буде даний знак божественного походження. Таким чином, він зможе представити Христа людям. ХНС 86.3

Коли ж Ісус прийшов, щоб охреститися, Йоан побачив у Ньому таку чистоту характеру, якої до цього часу не бачив у жодній людині. Вже сама Його присутність освячувала все навколо і викликала благоговіння. Серед численного натовпу людей, які збиралися навколо нього біля Йордану, Йоан чув про злочини і зустрічав душі, пригнічені тягарем численних гріхів. Але з людиною, від якої походила б божественна сила, він ще ніколи не зустрічався. Все це відповідало одкровенню, котре Йоан отримав про Месію, однак він не наважувався виконати прохання Ісуса. Як він, грішник, міг хрестити Безгрішного? І чому Той, Котрий не мав потреби в покаянні, прийшов звершувати обряд, який символізує очищення грішника? ХНС 87.1

Коли Ісус просив охрестити Його, Йоан відмовився, вигукнувши: “Це мені потрібно від Тебе хреститися, а Ти йдеш до мене? Відповідаючи, Ісус сказав йому: Облиш тепер, бо так належить нам виконати усю правду”.1 Йоан поступився проханню, вони зайшли у води Йордану, і хреститель занурив Ісуса у воду. “А охрестившись, Ісус відразу вийшов з води. І ось відчинишся Йому Небеса, і Він побачив Духа Божого, що спускався, як голуб, та сходив на Нього”.2 ХНС 87.2

Ісус прийняв хрещення не на знак покаяння у власних гріхах. Він ототожнив Себе з грішниками, здійснюючи те, що повинні здійснювати ми, і пройти шляхом, яким маємо йти ми. Його життя після хрещення, сповнене страждань і терпіння, також є прикладом для нас. ХНС 87.3

Вийшовши з води, Ісус на березі став навколішки і молився. Перед Ним відкривався новий, найважливіший етап Його життя. Тепер Він виходив на широку арену громадського служіння, ставав на шлях боротьби, що триватиме протягом усього життя на Землі. Хоч Він і був Князем миру, Його прихід ознаменувався початком боротьби. Царство яке Він прийшов заснувати, було зовсім не таким, якого очікували юдеї. На Того, Котрий дав Ізраїлеві релігійні та громадянські закони, будуть дивитися як на ворога і руйнівника цих законів. Той, Хто проголосив Закон на Синаї, буде осуджений як його порушник. Той, Хто прийшов знищити владу сатани, буде названий Вельзевулом. Не було нікого на Землі, хто досконало розумів би Його; Своє служіння Він мав звершувати один. Протягом усього життя Спасителя на Землі ні Його матір, ні брати не усвідомлювали значення Його місії. Навіть учні Христа не здатні були розуміти свого Учителя. Раніше Він постійно перебував у вічному світлі і був одне з Богом, однак Його життя на Землі мало проходити в духовній самотності. ХНС 87.4

Ставши одне з нами, Він повинен був понести тягар нашої вини і горя. Безгрішний мав зазнати ганьбу гріха. Миролюбний повинен був жити серед ворожнечі. Істина — серед неправди, Чистота — серед пороку. Усякий гріх, розбрат, пристрасті, спричинені беззаконням, завдавали Йому нестерпних мук. ХНС 88.1

Він мав пройти Свій шлях один і Свій тягар нести самотньо. На Тому, Хто залишив Свою славу і прийняв немочі людського роду, лежала відповідальність за викуплення світу. Ісус усе це усвідомлював і залишався непохитним у досягненні мети. Від Нього залежало спасіння грішного роду, і Він простягнув руку, щоб, звершуючи цю роботу, триматися за руку всесильної Любові. ХНС 88.2

Коли Спаситель виливав Свою душу в молитві, Його погляд, здавалося, досягав Небес. Він добре знав, наскільки запеклими гріх зробив серця людей і як їм буде важко зрозуміти Його місію й прийняти дар спасіння. Він благав Отця, щоб дав силу подолати людське невір'я, розірвати кайдани, в які сатана закував їх, і замість них перемогти губителя. Він просив Бога про ознаку того, що Він приймає людство в особі Свого Сина. ХНС 88.3

Ніколи ще ангели не чули подібної молитви. Вони жадали принести Своєму улюбленому Повелителю вістку потіхи й надії. Але ні, Сам Отець мав відповісти на прохання Свого Сина. І ось, від престолу виходять промені Його слави; Небеса відкриваються, і на Спасителя сходить пречисте світло у вигляді голуба — достойний символ Того, Хто є лагідним і покірним. ХНС 88.4

З-поміж величезного натовпу на березі Йордану лише дехто, крім Йоана, зміг побачити небесне видіння. Але урочистість Божественної присутності охопила усіх, хто був тут. Люди мовчки стояли, пильно вдивляючись у постать Христа. Він увесь був оповитий світлом, яке постійно оточує Божий престол. Його звернене до неба обличчя було осяяне славою, якої вони ніколи раніше не бачили на жодному людському обличчі. Із відкритих Небес пролунав голос: “Це є Син Мій Улюблений, Якого Я вподобав”.3 ХНС 89.1

Це свідчення було дане для того, щоб розбудити віру в серцях зібраних і зміцнити Спасителя у Його місії. Хоча переступи всього світу були покладені на Нього, хоч Він зазнав приниження, прийнявши нашу гріховну природу, голос з Небес оголосив Його Сином Предвічного. ХНС 89.2

Йоан був глибоко зворушений, побачивши, як Ісус, покірно схилившись, зі сльозами благав Отця дати Йому ознаку схвалення. Коли ж слава Божа огорнула Ісуса і почувся голос з Небес, Йоан розпізнав обіцяну Богом ознаку. Віднині він був переконаним, що Той, Кого він охрестив, — Спаситель світу. На нього також зійшов Дух Святий, і, вказуючи на Ісуса, Предтеча сказав: ХНС 89.3

“Ось Агнець Божий, що бере на Себе гріхи світу”.4 ХНС 89.4

Ні ті, хто слухав, ні навіть той, хто говорив, не зрозуміли значення слів “Агнець Божий”. На горі Моріа Ісак запитав у батька: “…А де ж ягня для жертвоприношення?”. Авраам відповів: “Бог подбає про ягня Собі на всепалення, сину мій”.5 В агнці, призначеному Богом замість Ісака, Авраам зрозумів символ Того, Хто мав померти за гріхи людей. Через пророка Ісаю Дух Святий, використовуючи це порівняння, пророкував про Спасителя: “Як ягня, був проваджений Він на заколення… І на Нього Господь поклав гріхи усіх нас”.6 Але ізраїльський народ не зрозумів того уроку. Багато хто з них не вбачали особливої різниці між жертвами Богові і язичницькими жертвоприношеннями. Подібно до ідолопоклонників, ізраїльтяни вважали тварин, що приносились у всепалення, дарами, котрими можна умилостивити божество. Бог бажав навчити їх, що спонукуваний любов'ю, Він Сам посилає Дар, Котрий може примирити їх із Ним. ХНС 89.5

Слова, сказані Ісусові на річці Йордан, — “Це Син Мій Улюблений, Якого Я вподобав”, стосуються всього людства. Бог промовляв їх до Ісуса як нашого Представника. Незважаючи на всі наші гріхи і немочі, ми не відкинуті Ним як недостойні. “Він обдарував нас в Улюбленім”.7 Слава, яка спочивала на Христові, є запорукою Божої любові до нас. Вона свідчить про силу молитви. Бог чує наш голос, і наші прохання прийняті в небесних оселях. Гріх розлучив Небеса із Землею і розірвав зв'язок між ними, але Ісус знову з'єднав нашу планету із Царством слави. Його любов огорнула людину і досягла висоти Небес. Світло, яке осяяло Спасителя з небесної висоти, зливається й на нас, коли просимо в молитві про допомогу, аби перемогти спокусу. Голос, котрий промовляв до Ісуса, звертається до кожної віруючої душі: “Це Моя люба дитина, що Я її вподобав”. ХНС 90.1

“Улюблені! Тепер ми Божі діти, але ще не виявилося, що будемо. Знаємо, що коли Він з 'явиться, ми будемо подібні до Нього, бо побачимо Його таким, яким Він є”.8 Наш Викупи- тель проклав дорогу, аби найбільш грішні й нужденні, найбільш пригноблені і знехтувані людьми могли прийти до Отця. В оселях, які Ісус пішов приготувати, місця вистачить всім. “Ось що говорить Святий та Істинний, Хто має ключ Давидів, Котрий відчиняє — і ніхто не зачинить, зачиняє — і ніхто не відчинить… Я відчинив перед тобою двері, і ніхто не спроможний зачинити їх”.9 ХНС 90.2