Христос — надія світу

Розділ 72. “…На спомин про Мене”

(На підставі Євангелій від Матв.26:20—29; Марк.14:17—25; Луки 22:14—23; Йоан.13:18—30)

“Господь Ісус тієї ночі, коли був виданий, узяв хліб, і поблагословивши, переломив і сказав: Прийміть, споживайте, це — тіло Моє, що за вас ламається. Робіть це на спомин про Мене! Так само й чашу взяв Він по вечері, і сказав: Ця чаша — Новий Завіт у Моїй крові. Робіть це кожного разу, коли будете пити, — на спомин про Мене! Бо кожного разу, як тільки будете їсти цей хліб і чашу цю пити, ви звіщаєте смерть Господа, аж поки Він прийде!”.¹ ХНС 625.1

Христос стояв на межі двох Заповітів і двох великих свят. Як непорочний Агнець Божий, Він був готовий принести Себе в жертву за гріх і таким чином покласти край системі символів і церемоній, яка протягом чотирьох тисяч років указувала на Його смерть. Коли Він останнього разу споживав Пасху з учнями, то встановив замість неї спеціальне служіння на спомин про Свою велику жертву. Національне юдейське свято повинно було відійти назавжди. З того часу всі послідовники Христа в усіх країнах і в усі віки мали виконувати встановлене Ним служіння. ХНС 625.2

Пасху святкували на спомин (згадку) про визволення Ізраїлю з єгипетської неволі. Тоді Бог визначив, щоб з року в рік, коли діти будуть запитувати про значення цього обряду, батьки знов і знов розповідали їм його історію. Таким чином те чудове визволення мало зберігатися в пам'яті усіх ізраїльтян. Господня Вечеря встановлена на спомин про велике звільнення, здобуте смертю Христа. До Його Другого пришестя в славі й силі ми повинні дотримуватися цієї постанови. Виконуючи цей обряд, потрібно постійно згадувати про Його великий подвиг задля нас. ХНС 625.3

Під час звільнення з єгипетської неволі сини Ізраїлю їли пасху, стоячи на ногах, підперезані, з палицями в руках, готові рушати в дорогу. Така форма звершення обряду відповідала реальності, оскільки вони були готові вийти з єгипетського краю і розпочати нелегку мандрівку через пустелю. ХНС 626.1

Але за днів Христа становище змінилося. Тепер юдеям не загрожувало вигнання з чужої землі: вони жили у своїй країні. Їм був дарований спокій, тому люди споживали пасху напівлежачи. Навколо столу були розташовані лежанки (щось на зразок кушетки), на котрі возлягали гості; спираючись на ліву руку, правою брали їжу. У такому положенні гість міг покласти голову на груди того, хто сидів поруч нього. А ноги на краю кушетки міг обмивати слуга, котрий по черзі обходив зібраних. ХНС 626.2

Христос знаходився за столом з пасхальною вечерею. Перед Ним лежав пасхальний прісний хліб. На столі стояло неферментоване пасхальне вино. Христос використав ці символи, щоб представити Свою непорочну жертву. Усе, що зазнавало бродіння, було символом гріха і смерті, тому не могло символізувати “непорочного й чистого Агнця”.² ХНС 626.3

“Коли вони їли, Ісус узяв хліб, поблагословив, переломив, подав їм і сказав: Прийміть, споживайте, це тіло Моє! І взявши чашу, Він віддав подяку, подав їм — і всі пили з неї. І Він промовив до них: Це кров Моя Нового Завіту, що проливається за багатьох. Запевняю вас, що більше не буду пити з плоду виноградного аж до того дня, коли його буду пити новим у Божому Царстві!”³ ХНС 626.4

Юда — зрадник, теж був присутнім на святому служінні. Він прийняв від Ісуса символи Його ламаного тіла і пролитої крові. Він, звичайно, чув слова: “Робіть це на спомин про Мене”.⁴ Але, сидячи в присутності Агнця Божого, зрадник обдумував свої темні плани, плекаючи зловісні, мстиві думки. ХНС 626.5

Під час обмивання ніг Христос дав переконливий доказ того, що знає характер Юди. “Ви чисті, але не всі”,⁵ — сказав Він. Ці слова переконали невірного учня, що Христос читає таємниці його серця. Тепер Христос говорив ясніше. Дивлячись на учнів, Він промовив: “Не про всіх вас кажу. Я знаю, кого вибрав, але щоб збулося Писання: Хто хліб споживає зі Мною, підняв проти Мене свою п'яту”.⁶ ХНС 627.1

І цього разу учні не підозрювали Юди. Разом з тим вони бачили, що Христос дуже засмучений. Усіх охопило передчуття якогось страшного, незрозумілого для них лиха. Коли ж учні мовчки їли, Ісус сказав: “Знову й знову запевняю вас, що один із вас зрадить Мене!”⁷ Учні були вражені цими словами настільки, що їх охопив жах. Вони не могли повірити, що хтось із них міг так підступно повестися з божественним Учителем. За що Його зраджувати? І кому видавати? У чиєму серці міг зародитися такий задум? Звичайно, це не міг бути хтось із улюблених дванадцятьох, які мали особливу перевагу слухати Його повчання, відчувати Його дивовижну любов, котрим, нарешті, Він виявив таку велику честь, наблизивши їх до Себе. ХНС 627.2

Коли учні усвідомили значення сказаного і пригадали, наскільки вірними завжди були Його слова, їх охопили страх і недовір'я до себе. Кожний зазирнув у власне серце, чи немає там, часом, якогось незадоволення Господом. Один за одним учні боязко запитували: “Чи не я, Господи?”⁸ Але Юда сидів мовчки. Врешті-решт Йоан з глибоким хвилюванням запитав: “Господи, хто це?”⁹ Тоді Ісус відповів: “Той, хто вмочить зі Мною рукою в мисці, — Мене видасть. Син Людський іде, як написано про Нього, але горе тій людині, що зрадить Сина Людського. Краще було б їй не народитися!”⁸ У той час, коли учні запитували: “Чи не я, Господи?”, вони уважно вдивлялись один одному в обличчя. Оскільки Юда мовчав, то погляди всіх звернулися на нього. Серед розгублених запитань і вигуків Юда не почув відповіді Христа на запитання Йоана. Але тепер, щоб уникнути допитливих поглядів учнів, він подібно до інших запитав: “Чи не я це, Учителю?” Ісус спокійно відповів: “Ти сказав”.¹⁰ ХНС 627.3

Збентежений, вражений тим, що його задуми викриті, Юда поспішно встав і покинув світлицю. Але перш ніж він вийшов, Ісус сказав йому: “Що робиш, — роби швидше!.. Отже, взявши той шматок хліба, він відразу вийшов. Була ніч”.¹¹ Для зрадника ніч настала тоді, коли він пішов від Христа у нічну темряву. ХНС 627.4

Доки Юда не зробив останнього кроку, він ще мав змогу покаятися. Але відійшовши від Господа і своїх товаришів, він прийняв остаточне рішення. Юда переступив межу. ХНС 628.1

Дивним було довготерпіння Ісуса до цієї спокушуваної душі. Господь зробив усе можливе, аби спасти Юду. Хоча цей учень вже двічі погодився видати свого Господа, Ісус щоразу давав йому можливість покаятися. Читаючи таємні задуми в серці зрадника, Христос звернувся до Юди з останнім переконливим доказом Своєї божественності. Для невірного учня це був останній заклик до покаяння. Боголюдиною були використані усі засоби, щоб урятувати Юду. Хвилі милосердя, які вперто відкидала гордість Юди, поверталися до нього ще могутнішим потоком ніжної любові. Хоча викриття його гріховних планів здивувало і стривожило Юду, він не відмовився від них. Зі Святої Вечері цей лжеучень пішов, щоб здійснити свій злочинний намір. ХНС 628.2

Проголошуючи горе для Юди, Христос водночас бажав виявити милість до Своїх учнів. Він дав їм остаточний доказ Свого месіянства. “Тепер кажу вам, ще перед тим, як це станеться, — сказав Він, — щоб коли воно станеться, ви повірили, що то Я”.¹² Якби Ісус промовчав і зробив вигляд, що Йому невідома майбутня Його доля, то учні могли б подумати, що Вчитель не володів Божественною передбачливістю і був зненацька захоплений кровожерливою юрбою. Ще рік тому Ісус говорив учням, що Він вибрав дванадцятьох і один із них — диявол. Тепер Його слова, звернені до Юди, свідчили: майбутня зрада була добре відома Вчителеві, і це мало утвердити віру щирих послідовників Христа під час Його приниження. А коли Юда прийде до свого жахливого кінця, учні пригадають горе, виголошене Ісусом зрадникові. ХНС 628.3

Але Спаситель мав ще одну мету. Знаючи, що Юда зрадник, Він усе ж не позбавив його Свого служіння. Учні не зрозуміли слів Учителя, які Він говорив під час умивання ніг: “І ви чисті, але не всі”.¹³ Не зрозуміли вони Його і тоді, коли за столом Ісус оголосив: “Хто хліб споживає зі Мною, підняв проти Мене свою п'яту”.¹³ Але пізніше, коли зміст цих слів став їм зрозумілим, вони збагнули Божі терпеливість і милосердя до людини, котра вчинила найтяжчий гріх. ХНС 628.4

Хоч Ісус знав Юду від початку, Він обмив йому ноги. Зрадникові була дана можливість разом із Христом брати участь у святій Вечері. Довготерпеливий Спаситель зробив усе можливе, аби спонукати грішника розкаятися й очиститися від скверни гріха. Це приклад для нас. Коли ми вважаємо, що хтось помиляється і грішить, то не повинні віддалятися від нього. Не можна бути байдужим до нього, залишаючи його в полоні спокуси, щоб він самотужки боровся із сатаною. Це не метод Христа. Хоч учні помилялись і були недосконалі, Він обмив їм ноги, і таким чином усі, за винятком одного, були приведені до покаяння. ХНС 629.1

Приклад Христа не дозволяє нам забороняти комусь брати участь у Вечері Господній. Звичайно, відвертий гріх виключає участь в цьому обряді винного. Цього нас навчає Святий Дух (див.1Кор.5:11). Але в усіх інших випадках ніхто не має права виносити рішення про чиюсь неготовність до Господньої Вечері. Бог не дав права людям вирішувати, хто може брати участь у Вечері, а хто — ні. Бо хто здатний читати серця? Хто спроможний відрізнити пшеницю від куколю? “Тож нехай людина випробовує себе і так хай їсть хліб та п'є з чаші”. А “хто їстиме цей хліб і питиме Господню чашу не- достойно, буде винний супроти тіла й крові Господньої!”. “Бо хто недостойно їсть і п'є, не розрізняючи Господнє тіло, той на осуд їсть і п'є”.¹⁴ ХНС 629.2

Коли віруючі збираються, щоб звершити ці священнодійства, серед них присутні невидимі посланці. Серед віруючих можуть бути Юда і посланці князя темряви, бо вони супроводжують тих, хто не бажає піддатися керівництву Святого Духа. Але тут також присутні небесні ангели. Жодне таке зібрання не обходиться без їхньої невидимої присутності. На зібрання, присвячене Господній Вечері, можуть прийти люди, які у своєму серці не є слугами істини і святості, але висловили бажання взяти участь у служінні Вечері. Не треба їм забороняти. Адже там перебувають свідки, котрі були присутні у верхній світлиці, коли Ісус обмивав ноги учням та Юді. За всім ходом цього служіння спостерігають очі, досконаліші за людські. ХНС 629.3

На таких зібраннях також присутній Христос через Святого Духа, щоб покласти печатку схвалення на Свою Постанову. Він переконує людину в гріхах і пом'якшує її серце. Він зауважує найменше бажання покаятися і чекає усіх, хто приходить із розбитим серцем і в розкаянні. Усе приготовлено для прийняття такої душі. Той, Хто обмив ноги Юді, бажає обмити кожне серце від плям гріха. ХНС 630.1

Ніхто не повинен відмовлятися від участі у Вечері через те, що на зібранні можуть бути недостойні, на його думку, особи. Кожен учень Христа покликаний відкрито узяти участь у Господній Вечері і тим самим засвідчити, що приймає Ісуса як особистого Спасителя. Саме під час установленого Ним служіння Христос зустрічається зі Своїм народом і додає йому сили Своєю присутністю. Хоча це служіння можуть іноді здійснювати люди з нечистим серцем і руками, однак Христос особисто присутній тут і служить Своїм дітям. Усі, хто приходить з вірою в Нього, отримають великі благословення. Але якщо хтось нехтує цією благословенною перевагою, він зазнає втрати. До таких людей можна слушно застосувати слова: “І ви чисті, але не всі”.¹³ ХНС 630.2

Поділяючи з учнями хліб і вино, Христос урочисто пообіцяв стати їхнім Спасителем. Він уклав з ними Новий Заповіт, згідно з яким усі, хто приймає Його, стають Божими дітьми і співспадкоємцями із Христом. Через цей Заповіт вони одержали всі благословення, котрі Небо могло злити на них у житті земному і майбутньому. Новий Заповіт затверджений кров'ю Христа, а тому служіння Причастя повинно нагадувати учням Христа про безмежну жертву, яку Він приніс за кожного з них особисто як за члена гріховного людства. ХНС 630.3

Але служіння Вечері не повинно бути часом смутку. Воно було встановлене не з цією метою. Коли учні Господа збираються навколо Його столу, вони не повинні сумувати та журитися з приводу власних переступів або зосереджуватися на своєму минулому духовному досвіді, яким би натхненним чи, навпаки, гнітючим він не був. Недоцільно також пригадувати свої непорозуміння з братами. Усі ці питання необхідно вирішувати в період підготовки до Вечері Господньої. Самоаналіз, визнання своїх гріхів і з'ясування непорозумінь — усе це слід зробити раніше. Тепер же ми прийшли на зустріч із Христом. Нам потрібно стояти не в тіні хреста, а в його спа сительному світлі, відкриваючи свої душі для яскравих променів Сонця Праведності. Із серцями, очищеними дорогоцінною кров'ю Христа, усвідомлюючи Його невидиму присутність, ми зможемо почути Його слова: “Мир залишаю вам, Мій мир Я даю вам. Не так, як світ дає, Я даю вам”.¹⁵ ХНС 630.4

Наш Господь говорить: якщо ти усвідомлюєш свій гріх, пам'ятай, що Я помер за тебе. Коли тебе гноблять і переслідують, гонять і засмучують за Моє ім'я та Євангеліє, пам'ятай про Мою любов, настільки велику, що заради тебе Я віддав Своє життя. Якщо твої обов'язки видаються надто суворими і складними, а тягар — надто важким, пам'ятай, що заради тебе Я перетерпів хрест, не зважаючи на сором і біль. Коли тебе лякають тяжкі випробування, пам'ятай, що твій Спаситель живий, щоб заступатися за тебе. ХНС 631.1

Служіння Вечері Господньої вказує на Другий прихід Христа. Воно завжди підтримувало надію в серцях учнів. Щоразу, коли учні Ісуса збиралися, щоб згадати про Його смерть, вони згадували, як Господь “узяв нашу і, віддавши подяку, подав їм і сказав: Пийте з неї всі, бо це кров Моя [Нового] Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів. Та кажу вам, що віднині не питиму з цього плоду виноградного аж до того дня, коли питиму його новим з вами в Царстві Мого Отця”.¹⁶ У своїх скорботах вони втішалися надією на повернення Господа. Для них невимовно дорогоцінною була думка: “Бо кожного разу, як тільки будете їсти цей хліб і нашу цю пити, ви звіщаєте смерть Господа, аж поки Він прийде!”¹⁷ ХНС 631.2

Ми ніколи не повинні забувати про це, натомість завжди пам'ятати про любов Ісуса та силу її впливу. Ісус установив це служіння, аби воно свідчило про виявлену до нас Божу любов. Людські душі не можуть поєднатися з Богом інакше, як тільки через Христа. Любов і єдність між братами зцементовані й увічнені любов'ю Ісуса. Лише смерть Христа змогла зробити Його любов дійовою для нас. Тільки завдяки смерті Спасителя ми можемо з радістю чекати Його Другого приходу Жертва Ісуса — основа нашої надії. На цьому зосереджується наша віра. ХНС 631.3

Обряди, які вказують на приниження і страждання нашого Господа, часто сприймаються формально. Але вони були встановлені з певною метою. Наші почуття повинні відродитися, очиститися, щоб осягнути таємницю благочестя. Усі віруючі мають змогу глибше зрозуміти страждання Христа заради нашого спасіння. “Як Мойсей підняв змія в пустині, так має бути піднятий Син Людський, щоб кожний, хто вірить у Нього, не загинув, але мав вічне життя”.¹⁸ Ми повинні споглядати Голгофський хрест, на якому був розп'ятий Спаситель. Інтереси вічності вимагають, щоб ми виявили віру в Христа. ХНС 632.1

Наш Господь сказав: “…Якщо не будете їсти тіла Сина Людського і не будете пити Його крові, не будете мати в собі життя… Бо Моє тіло — справжня пожива, а Моя кров — справжній напій”.¹⁹ Це справедливо і щодо нашої фізичної природи. Навіть земним життям ми зобов'язані смерті Христа. Хліб, який ми споживаємо, викуплений Його ламаним тілом. Вода, котру ми п'ємо, викуплена Його пролитою кров'ю. Кожна людина, праведна і грішна, споживаючи щоденний хліб, живиться тілом і кров'ю Христа. Голгофський хрест закарбований на кожній хлібині, він віддзеркалюється у кожному джерелі води. Саме таким змістом Христос наповнив символи Своєї великої Жертви. Світло, яке сяє з тієї пам'ятної Вечері у верхній світлиці, освячує нашу щоденну їжу. Сімейний стіл стає ніби Господнім столом, а кожна страва — таїнством. ХНС 632.2

Наскільки ж важливішими є слова Христа щодо нашого духовного життя. Ісус сказав: “Хто їсть Моє тіло і п'є Мою кров, той має вічне життя”. Лише приймаючи життя, віддане за нас на Голгофському хресті, ми можемо жити святим життям. І приймаємо ми це життя через прийняття Його слова і виконання того, що Він повелів. Тоді ми стаємо одним цілим з Ним. “Хто споживає Моє тіло і п'є Мою кров, той перебуває в Мені і Я в ньому. Як ото послав Мене живий Отець, — і Я живу через Отця, — так і той, хто буде споживати Мене, житиме через Мене”.²⁰ Ці тексти особливо стосуються Господньої Вечері. Коли ми з вірою роздумуємо про велику жертву Господа, наша душа наповнюється духовним життям Христа. Людина отримуватиме духовну силу від кожної Вечері. За допомогою цього служіння поновлюється живий зв'язок віруючого з Христом, а через Нього — з Отцем. Особливим чином Вечеря об'єднує з Богом тих людей, котрі відчувають свою залежність від Нього. ХНС 632.3

Коли приймаємо хліб і вино, які символізують ламане тіло і пролиту кров Христа, то подумки беремо участь у тій Вечері, котра відбулася колись у верхній світлиці в Єрусалимі. Ми ніби проходимо через сад, освячений муками Христа, Котрий поніс гріхи світу. Ми стаємо також свідками боротьби, за допомогою якої здобуте наше примирення з Богом. Ми бачимо Христа, розп'ятого за нас. ХНС 633.1

Споглядаючи розп'ятого Спасителя, ми краще розуміємо ціну і значення жертви, принесеної Величністю Небес. Перед нами постає План спасіння у всій своїй славі, і роздуми про Голгофу пробуджують у наших серцях живі святі почуття. Ми будемо прославляти Бога й Агнця серцем і устами, тому що гордість та самозакоханість не можуть жити в душі, котра пам'ятає про Голгофські страждання. ХНС 633.2

Хто споглядає незрівнянну любов Спасителя, той матиме високі помисли, його серце очиститься і характер зазнає перетворення. Така людина буде світлом для світу; певною мірою вона відображатиме таємничу Божу любов. Чим більше будемо роздумувати про хрест Ісуса, тим краще зрозуміємо слова апостола: “А я не став би хвалитися нічим іншим, як тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, яким для мене розп'ятий світ, а я для світу”.²¹ ХНС 633.3