Христос — надія світу

Розділ 70. “…Одному з найменших братів Моїх…”

(На підставі Євангелія від Матв.25:31—46)

“Коли прийде Син Людський у Своїй славі й усі ангели з Ним, тоді сяде на престолі Своєї слави; і зберуться перед Ним усі народи, і відділить їх один від одного”.¹ Таку картину великого судного дня змалював Ісус перед Своїми учнями на горі Оливній. Він показав, що того дня рішення прийматиметься на підставі єдиного критерію. Коли перед Спасителем зберуться народи, там будуть тільки два класи людей, і їхня вічна доля залежатиме від того, що вони зробили або не захотіли зробити задля Нього для бідних і страждаючих. ХНС 609.1

Того дня Христос не нагадуватиме людям про велике служіння, яке Він здійснив, віддавши Своє життя за їхнє спасіння. Господь виявить те, що вчинили для Нього вони. До тих, кого поставить праворуч, Він скаже: “Прийдіть, благословенні Мого Отця, успадкуйте Царство, приготоване вам від сотворення світу! Бо голодував Я, і ви дали Мені їсти; спраглим був, і ви Мене напоїли; чужинцем був Я, і ви Мене прийняли; не мав одягу, і ви Мене зодягли; хворів, і ви Мене відвідали; у в'язниці був Я, і ви прийшли до Мене!”.² Але ті, кого хвалить Христос, навіть не здогадуються, що вони услуговували Йому. На їхні здивовані запитання Ісус відповість: “…те, що зробили одному з Моїх найменших братів, ви зробили Мені”.² ХНС 609.2

Ісус попереджав Своїх учнів, що їх будуть ненавидіти, переслідувати, мучити. Багато з них будуть вигнані зі своїх осель і терпітимуть нестатки. Інші страждатимуть від хвороб і злиднів або будуть ув'язнені. Але Христос уже в цьому житті обіцяв щедро нагородити усіх тих, хто залишив своїх друзів і рідний дім. І тепер Він запевнив у Своєму особливому благословенні тих, хто служить своїм братам. У тих, хто страждає задля Мого Імені, — сказав Ісус, — ви повинні бачити Мене. Служіть їм так, як би ви послужили Мені. Це буде свідченням того, що ви — Мої учні. ХНС 610.1

Усі народжені в небесній сім'ї у певному розумінні є братами нашого Господа. Любов Христа об'єднує членів Його сім'ї; і всюди, де виявляється ця любов, відкривається гармонія божественних взаємозв'язків. “…Кожний, хто любить, народився від Бога і знає Бога”.³ ХНС 610.2

Люди, яких Христос виправдає на суді, можливо, мало були обізнані з богослов'ям, але вони дотримувалися Божих постанов. Під впливом Святого Духа вони були благословенням для ближніх. Навіть серед язичників є люди, яким властива душевна доброта. Ще перед тим, як почути слова життя, вони доброзичливо ставилися до місіонерів і допомагали їм — часом навіть ціною власного життя. Декотрі з язичників, не усвідомлюючи того, поклоняються Богові. Хоч до них ніколи не доходило Боже світло, вони не загинуть. Незважаючи на те, що ці люди не знають писаного Закону Божого, вони, разом з тим, чули Божий голос, який промовляв до них через природу, і чинили згідно з вимогами Закону. Вчинки цих людей свідчать, що Святий Дух торкнувся їхніх сердець, і вони будуть визнані Божими дітьми. ХНС 610.3

Як же здивуються і зрадіють багато смиренних людей, що походять з язичеських народів, коли почують із уст Спасителя: “…те, що зробили одному з Моїх найменших братів, ви зробили Мені”.² Яким щасливим буде серце Безмежної Любові від здивування і радості, викликаної Його словами схвалення! ХНС 610.4

Любов Христа не обмежується лише однією певною групою людей. Він ототожнює Себе з кожною людиною. Щоб ми могли стати членами небесної сім'ї, Він став членом земної родини. Він — Син Людський, а тому — брат кожного Адамового нащадка. Його послідовники не повинні вважати себе відокремленими від навколишнього гинучого світу. Їхня доля тісно переплітається з долею усього людства, і Небо вважає їх усіх братами — як грішників, так і святих. Любов Христа обіймає всіх — пропащих, заблудних, грішних, і кожне добре діло, вчинене задля підняття грішника, кожний учинок милосердя сприймається Богом як служіння Йому. ХНС 610.5

Небесні ангели посилаються служити тим, хто успадкує спасіння. Поки що ми не знаємо, хто саме буде спасенним; досі ще не відкрилося, хто стане переможцем і матиме частку “в спадщині святих у світлі”.⁴ Але небесні ангели перетинають землю з одного краю до іншого, потішаючи засмучених, захищаючи тих, хто перебуває у небезпеці, і навертаючи людські серця до Христа. Вони нікого не обминають і не залишають без уваги. Бог не зважає на особу, але однаково дбає про всі створені Ним істоти. ХНС 611.1

Якщо ви відчиняєте свої двері для нужденних і страждаючих братів Христа, то приймаєте невидимих ангелів, а отже, спілкуєтеся з небесними істотами. Вони приносять із собою святу атмосферу радості й миру. Ангели приходять із хвалою на устах, і у відповідь на Небесах лунає чудовий спів. Кожен учинок милосердя відгукнеться там музикою. Небесний Отець зі Свого престолу дивиться на безкорисливих працівників як на Свій найцінніший скарб. ХНС 611.2

Але ті, хто стоїть ліворуч від Христа, хто, відкидаючи бідних і страждаючих, нехтував Самим Господом, не усвідомлюють своєї вини. Сатана засліпив їх, і вони не розуміють, у якому боргу є перед братами. Вони були зайняті самими собою і не турбувалися про потреби інших. ХНС 611.3

Багатим Бог дав багатство, щоб вони допомагали і потішали Його дітей у стражданнях. Проте як часто багатії байдужі до потреб інших! Вони вихваляються і підносяться над своїми бідними братами, не ставлять себе на їхнє місце. Таким чином, вони не розуміють спокус та боротьби, котрі випадають на долю нужденних, а тому милосердя зникає з їхніх сердець. Багаті відгородили себе від бідних стінами своїх маєтків і розкішних молитовних будинків. Засоби, які Бог дав для благословення бідних, витрачаються, аби догоджати гордині й егоїзмові. А в бідних, натомість, виникає неправильне уявлення про милість Бога, хоч Він усе передбачив для задоволення їхніх потреб. Вони приречені жити в злиднях, які вкорочують життя; ці люди часто спокушені бути заздрісними, ревнивими, сповненими злих підозр. Хто сам не відчував гніту нестатків, ті дуже часто ставляться до бідних як до жебраків, при цьому не приховуючи свого презирства. ХНС 611.4

Але Христос бачить усе і говорить: це Я був голодним і спраглим; це Я був чужинцем; це Я був хворим; це Я був у в'язниці. Коли ви бенкетували за багатими столами, Я голодував у бідній хатині чи просто неба. Коли ви насолоджувалися комфортом у своїх розкішних оселях, Я не мав де голови прихилити. Коли ви напихали свої шафи багатим одягом, Я був нагий. Коли ви насолоджувалися життям, Я мучився у в'язниці. ХНС 612.1

Коли ж ви виділяли крихітні шматки хліба помираючим від голоду біднякам і давали свій зношений одяг, щоб вони могли захиститися від лютого холоду, то чи пам'ятали ви, що даєте їх Господеві слави? Протягом усіх днів вашого життя Я був поруч з вами в особі страждальців, але ви не шукали Мене. Ви не бажали знати Мене — тому Я не знаю вас! ХНС 612.2

Чимало людей вважають привілеєм відвідати місця, пов'язані із земним життям Христа: ходити там, де ходив Він; побачити озеро, на берегах якого Він любив навчати людей; пагорби й долини, на яких часто спинявся Його погляд. Але нам не треба вирушати до Назарета, Капернаума чи Віфанії, аби йти слідами Христа. Ми можемо бачити Його сліди біля ліжка хворого, в убогих хатинах, на людних вулицях великих міст — усюди, де людське серце прагне розради. Якщо ми чинимо те, що чинив Ісус під час Свого земного життя, ми проходимо Його слідами. ХНС 612.3

Робота знайдеться для кожного. “Бідних ви завжди з собою маєте”,⁵ — сказав Ісус. Нехай ніхто не гадає, що для нього не знайдеться місця, де б він міг працювати для Ісуса. Мільйони людських душ стоять на краю загибелі, закуті ланцюгами незнання й гріха; вони ніколи не чули про любов Христа до них. Якщо б ми опинилися на їхньому місці, то чого чекали б від оточуючих? На нас лежить серйозний обов'язок зробити усе можливе для страждаючих. Золоте правило Христа, на підставі якого кожна людина в день суду буде виправдана чи засуджена, полягає саме в цьому: “Отже, все, що тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, так чиніть їм і ви”.⁶ ХНС 612.4

Спаситель віддав Своє дорогоцінне життя, аби заснувати Церкву, яка опікувалась би засмученими й спокушуваними душами. Віруючі можуть бути бідними, малоосвіченими, простими людьми, але вони працюватимуть для Христа в сім'ях, серед сусідів, у церкві і навіть у далеких місцевостях. Наслідки такої роботи відкриються у вічності. ХНС 613.1

Нехтуючи цим служінням, чимало молодих членів Церкви не йдуть далі перших досвідів християнського життя. А проте світло, котре засяяло в їхніх душах, коли Ісус сказав їм: “Прощаються тобі гріхи твої”,⁷ вони можуть зберегти, лише допомагаючи нужденним. Невтомна енергія, яка частенько стає джерелом небезпеки для молоді, може бути спрямована в русло, яким потечуть потоки благословення. У такому разі особисте “я” буде забуте в ревному служінні для добра інших. ХНС 613.2

Тим, хто служить іншим, служитиме Сам Архіпастир. Вони питимуть із джерела живої води і вгамують свою спрагу. Такі люди не шукатимуть чуттєвих насолод чи нових сумнівних пригод у своєму житті. Найголовнішою турботою для них буде спасати тих, хто гине. Спілкування з людьми принесе велику користь, а любов Спасителя об'єднуватиме серця. ХНС 613.3

Коли усвідомимо, що ми є співпрацівниками Бога, то ніколи не залишимося байдужими до Його обітниць. Вони палатимуть у наших серцях, і ми будемо горливо звіщати їх. Коли Бог покликав Мойсея служити неосвіченому, непокірному і бунтівному народові, Він дав йому обітницю: “Сам Я піду, — і введу тебе до відпочинку”. Господь запевнив: “Та Я буду з тобою”.⁸ Ця обітниця стосується усіх, хто в Ім'я Христа працює для страждаючих і засмучених. ХНС 613.4

Любов до людини — це прояв Божої любові до всієї Землі. Щоб прищепити нам Свою любов, зробити нас дітьми єдиної сім'ї, Цар Слави об'єднався з нами. І коли втілюються прощальні слова Христа: “Ось Моя заповідь: щоб ви любили одне одного так, як Я вас полюбив”;⁹ коли ми любимо світ, як Він його любив, тоді звершуємо Христову місію. Ми приготовані для Небес, оскільки Небеса — у наших серцях. ХНС 613.5

“Рятуй узятих на смерть, також тих, хто на страчен ня приречений, — хіба не підтримаєм їх? Якщо скажеш: ‘Цього ми не знали!’ — чи ж Той, Хто серця випробовує, не довідається? Він — сторож твоєї душі, і Він знає про це, і поверне людині за чином її”.¹⁰ Великого судного дня ті, хто не працював для Христа, але протягом життя думав і піклувався лише про себе, буде поставлений Суддею усієї Землі на одному рівні з тими, хто чинив зло. Вони отримають однаковий вирок. ХНС 614.1

Кожна душа має своє доручення. Архіпастир запитає у кожного: “…Де стадо, що було тобі віддане, ті пишні твої вівці?” Що ти скажеш тоді? ХНС 614.2