Христос — надія світу

Розділ 7. Дитинство

(На підставі Євангелія від Луки 2:39—40)

Дитинство та юність Ісуса пройшли в невеликому гірському селищі. Його присутність ушанувала б будь-яке славетне місце на Землі. Для найпишніших царських палаців було б привілеєм приймати Його як гостя. Але Він пройшов повз багаті садиби, царські палаци і славетні наукові заклади, аби оселитися в нічим не примітному Назареті, на який суспільство того часу дивилося з презирством. ХНС 48.1

Чудовим за своєю значущістю є короткий біблійний опис ранніх років Ісуса: “Дитина ж росла й міцніла, сповнюючись мудрості, і благодать Божа була на Ній”.¹ Перебуваючи у світлі, яке виходило від лиця Його Отця, Ісус “зростав мудрістю, і віком, та благодаттю у Бога і людей”;² Ісус володів живим, проникливим розумом, не за роками глибокодумністю та мудрістю — красою гармонійного характеру. Його розум і тіло розвивалися поступово, у відповідності до законів природного формування дитини. ХНС 48.2

Ще в дитинстві характер Ісуса відзначався особливою привабливістю: Він завжди був готовий допомагати іншим, виявляв терпимість, правдивість; Він ніколи не жертвував чесністю. Залишаючись непохитним, мов скеля, у дотриманні моральних принципів, Він Своїм життям виявляв благодать бездоганного ставлення до людей. ХНС 48.3

Мати Ісуса стежила за розвитком Сина, зауважуючи в Його характері печать досконалості. Вона із радістю заохочувала формування цього світлого і сприйнятливого розуму. Святий Дух давав їй мудрість співпрацювати з Небом у вихованні Дитини, Яка мала право визнати Своїм Отцем винятково Бога. ХНС 48.4

З найдавніших часів віруючі люди в Ізраїлі приділяли багато уваги вихованню молоді. Господь заповів, щоб уже у ранньому дитинстві дітей учили пізнавати Його досконалість і велич, що знайшло свій особливий вияв у Його Законові та в історії Ізраїлю. Пісні, молитви й повчання із Писань подавалися дітям у доступній формі. Батьки й матері повинні були навчити дітей, що Божий Закон є виразом Його характеру; якщо вони приймуть принципи цього Закону в своє серце, образ Божий відобразиться в їхньому розумі й усьому житті. В основному навчання проходило в усній формі, але молодь училася також читати Святе Письмо староєврейською, досліджувати пергаментні сувої Старого Завіту. ХНС 49.1

За часів Христа селище або місто, де люди не займалися релігійним вихованням дітей, вважалося під Божим прокляттям. Однак з часом навчання ставало формальним. Традиції значною мірою витісняли Писання. Справжнє виховання заохочувало б молодь, “щоб шукали Бога: може, відчують Його і знайдуть, бо ж недалеко Він від кожного з нас”.³ Але юдейські вчителі більше уваги приділяли обрядам. Уми людей були заповнені матеріалом, який не приносив користі і не міг бути визнаний у найвищій небесній школі. У цій системі освіти не було місця для досвіду, котрий досягається особистим сприйняттям Божого Слова. Поглинуті зовнішньою стороною релігії, учні не знаходили часу, аби побути на самоті з Богом. Вони не чули Його голосу, що промовляє до сердець. У пошуках знань вони цілком відвернулися від Джерела Мудрості. Найважливіше в служінні Богові було занедбане, принципи Закону Божого були розмиті. Те, що в Ізраїлі вважалося найвищою освітою, насправді стало найбільшою перешкодою на шляху до істинного розвитку. Освіта, отримана у рабинів, пригнічувала здібності молоді. Результатом такого виховання став вузький обмежений розум. ХНС 49.2

У дитинстві Ісус не навчався у школі при синагозі. Матір була Його першою вчителькою. З її вуст і пророчих сувоїв Він пізнавав небесні істини. Біля ніг матері Ісус тепер засвоював те, що колись Сам проголосив для ізраїльського народу через Мойсея. Ставши юнаком, Ісус знову ж таки не шукав освіти в школах рабинів. Він не мав потреби в освіті з таких джерел, оскільки Сам Бог був Його Наставником. ХНС 50.1

Питання, яке ставили Спасителеві під час Його служіння, “Як Він знає Писання, хоч не вчився”,⁴ зовсім не означало, що Ісус не вмів читати, а те, що Він не отримав освіти у школі рабинів. І ми можемо здобувати мудрість так, як робив Він. Його глибоке знання Святого Письма свідчить про те, що в юні роки Він старанно вивчав Слово Боже. Перед Ним відкривалася велика скарбниця творіння Божого. Той, Хто створив усе, тепер Сам осягав науку, котру Його ж рука накреслила на землі, на морі та на небесах. Подалі від світської марноти, Він черпав знання з природи. Він вивчав життя тварин, рослин, сутність людини. З дитинства Ісус ставив перед Собою одну мету — бути благословенням для інших. Усе необхідне для цього Він знаходив у природі. Вивчаючи тваринний і рослинний світи, Він знаходив нові шляхи і засоби для поширення істини. В усьому побаченому Ісус постійно знаходив підтвердження Божественної істини. Притчі, які Він використовував для викладення Свого вчення, свідчать про те, наскільки відкритим був Його дух для впливу природи і як багато духовних повчань Він видобував з оточуючого середовища. ХНС 50.2

Значення слів і діл Божих відкривалося для Ісуса, коли Він Сам намагався збагнути сутність речей. Небесні істоти прислуговували Йому; Його думки й поведінка були непорочними. З того часу, як Ісус навчився мислити, Він постійно зростав у духовній благодаті та пізнанні істини. ХНС 50.3

Кожна дитина може здобувати знання так, як їх здобував Ісус. Коли ми прагнемо пізнати нашого Небесного Отця через Його Слово, наближаються до нас ангели, наш розум укріпляється, характер стає шляхетним і чистим. Ми все більше уподібнюємося до нашого Спасителя. А коли споглядаємо красу й велич природи, наша любов до Бога зростає. Коли ми пізнаємо Його діла, наш дух сповнюється благоговінням і душа одержує натхнення. Спілкування з Богом ті через молитву розвиває розумові та моральні здібності; коли ми зосереджуємо свої думки на духовних речах, наші духовні сили міцніють. ХНС 50.4

Ісус жив у повній гармонії з Богом. Поки Він був Дитиною, то думав і говорив як дитина. Але жодна пляма гріха не спотворила в Ньому образ Божий. Однак і Він не був вільний від спокус. ХНС 51.1

Через свою гріховність мешканці Назарета стали притчею во язицех. Про те, якою поганою репутацією вони користувалися, свідчить запитання Нафанаїла: “Хіба може бути з Назарету щось добре?”⁵ Ісус жив там, де Його характер міг бути випробовуваним. Йому необхідно було постійно пильнувати, щоб зберегти Свою чистоту. Він вимушений був зносити труднощі, з якими стикаємося і ми, щоб таким чином стати прикладом для нас у дитинстві, юності та зрілому віці. ХНС 51.2

Сатана був невтомним у своїх спробах погубити Дитину з Назарета. Від народження, Ісус перебував під охороною небесних ангелів, однак усе Його життя було безперервною боротьбою із силами темряви. Той факт, що на Землі живе Хтось, Який залишався вільним від скверни гріха, було образою для князя темряви, викликаючи в нього невдоволення. Він використовував усі можливі засоби, щоб заманити Ісуса в пастку. Жодна земна дитина не буде покликана жити святим життям у такій лютій боротьбі зі спокусами більше, ніж наш Спаситель. ХНС 51.3

Батьки Ісуса були убогі. їхнє існування залежало від щоденної праці. Ісусові було відомо, що таке бідність, самозречення та нестатки. Це допомагало Йому уберегтися від зла. У Його працелюбному житті не було бездіяльних хвилин, які ставали б приманкою для спокуси; не було й безцільно проведених годин, які відкривали б дорогу до лихих думок і дій. Наскільки це було можливо, Він уникав спокус. Ні користь, ні задоволення, ні похвала, ні осуд не могли змусити Його вчинити щось лихе або відважитися на лихий вчинок. Він володів мудрістю для розпізнання зла і силою, щоб протистояти йому. ХНС 51.4

Христос був єдиною безгрішною Істотою, Котра будь-коли жила на Землі, хоча й майже тридцять років перебував серед зіпсованих мешканців Назарета. Це — докір для тих, хто вважає, що чистота життя залежить від місця проживання, багатства чи благополуччя. Спокуса, бідність, мінливості долі — це усе, що конче необхідне для формування чистоти й стійкості. ХНС 52.1

Ісус жив у сім'ї селянина, покірно й охоче зносячи тягарі родинного життя. Він був Повелителем Небес, і ангели з радістю виконували Його Слово, але тепер Він став слухняним слугою, люблячим і покірним сином. Він засвоїв ремесло, працюючи власноруч з Йосифом у столярній майстерні. У простому одязі трудівника Він щодня проходив вулицями маленького містечка, коли йшов або повертався додому після Своєї скромної праці. Він не використовував Власної божественної сили, щоб зменшити життєві тягарі або полегшити Свою нелегку працю. ХНС 52.2

Завдяки праці, яку Ісус виконував у дитинстві та юності, Його тіло й розум розвивалися. Він не витрачав Своїх фізичних сил нерозумно, але зберігав здоров'я, щоб мати змогу якнайліпше виконати будь-яку роботу. Ісус був досконалим у всьому: як у праці, так і в характері, вправно володів столярним інструментом. Своїм прикладом Він учить нас бути старанними, роботу виконувати ретельно і дбайливо, бо тільки така праця є почесною. Вправи, завдяки яким руки стають умілими, готують молодь нести свою частку життєвих тягарів, розвивають фізичну силу і здібності. Усі повинні знаходити для себе якусь справу, котра приносила б користь і їм, й іншим людям. Бог призначив працю бути благословенням, і лише старанний працівник знаходить справжню радість у житті. Схвалення Боже і Його любов спочивають на дітях та молоді, котрі охоче виконують свої домашні обов'язки, допомагаючи батькові й матері в їхніх щоденних турботах. Такі діти, навіть залишивши домівку, стануть корисними членами суспільства. ХНС 52.3

Усе Своє земне життя Ісус щиро й невтомно трудився. Він очікував багато, тому й брався за багато справ. На початку Свого служіння Він сказав: “Мені належиться виконувати діла Того, Хто послав Мене, доки ще день. Надходить ніч, коли ніхто не зможе нічого робити”.⁶ Ісус не ухилявся від відповідальності й турботи про інших, як це роблять багато так званих Його послідовників. Вони слабкі й неефективні, оскільки стараються уникнути відповідальності. Чимало з них володіють чудовими душевними якостями, але коли їм доводиться зустрічатися з труднощами чи долати перешкоди, то слабка воля робить їх безсилими і майже ні на що не здатними. Цілеспрямованість і енергія, непорушність і сила характеру, виявлені у Христі, мають розвиватись і в нас, котрі виявляються у тих же обставинах і труднощах, яких зазнав Він. Тоді й ми отримаємо таку ж благодать, яку отримував Він. ХНС 52.4

Упродовж усього Свого земного життя наш Спаситель розділяв долю убогих. Із власного досвіду Він знав їхні турботи й труднощі, а тому міг потішати й підбадьорювати скромних трудівників. Тим, котрі правильно розуміють вчення, втілене в Його житті, ніколи не здаватиметься, що поміж людьми, які належать до різних класів суспільства, потрібно робити різницю або ж виявляти більше шани багатієві, ніж достойному гідності біднякові. ХНС 53.1

Ісус завжди звершував Свою працю з радістю і тактовністю. Потрібно багато терпіння й духовності, щоб втілити біблійну істину в щоденне життя; щоб удома й на робочому місці витримувати напруження повсякденної праці та постійно споглядати перед собою славу Божу. Христос і у цьому допомагав Своїм ближнім. Він ніколи не був настільки поглинутий світськими турботами, щоб не мати часу або бажання розмірковувати про небесне. Ісус часто виявляв радість Свого серця у співі псалмів і небесних гімнів. Мешканці Назарета не раз чули Його голос, що виголошував хвалу й подяку Богові. Він спілкувався з Небом у пісні, і коли Його товариші відчували втому, їх підбадьорював мелодійний спів Ісуса. Його хвала, здавалося, проганяла геть злих ангелів і, наче фіміам, наповнювала усе приємними пахощами. Таким чином серця Його слухачів переносилися із земної домівки до Небесної Вітчизни. ХНС 53.2

Ісус був Джерелом цілющої благодаті для світу, і впродовж усіх років усамітненого життя в Назареті вона виливалася по токами співчуття й ніжності. Старі, засмучені та обтяжені гріхами люди, діти з їхніми невинними забавами, маленькі звірята — мешканці гаїв, терплячі в'ючні тварини — всі ставали щасливими від Його присутності. Той, Хто Своєю силою керував світами, схилявся над пораненою пташкою, аби допомогти їй. Ніщо не залишалося поза Його увагою. Він був готовий служити кожному. ХНС 53.3

Так, зростаючи у премудрості і віком, Ісус досягав успіхів у любові в Бога і людей. Він притягував до Себе усі серця, виявляючи співчуття до кожного, Надія і мужність, що виходили від Нього, робили Його благословенням у кожній оселі. Не раз у суботу в синагозі Його просили прочитати повчання із пророцтв; серця слухачів раділи, слухаючи знайомі слова зі Святого Письма, що звучали по-новому. ХНС 54.1

Однак Ісус уникав усього показного. Протягом усіх років Свого перебування у Назареті Він ні разу не виявив Своєї чудодійної сили. Він не прагнув ані високого становища, ані звання. Його тихе й просте життя і навіть те, що Святе Письмо замовчує про Його ранні роки життя, є для нас вельми важливим уроком. Чим спокійніше і простіше життя дитини, тим вона вільніша від штучних збуджень; чим більше дитина перебуває в гармонії з природою, тим це краще для її фізичного і розумового розвитку та духовної сили. ХНС 54.2

Ісус — наш Приклад. Багато людей з цікавістю зупиняють свій погляд на Його громадському служінні, не звертаючи при цьому уваги на уроки з Його дитинства і юності. Однак саме Його життя у рідному домі є зразком для всіх дітей і молоді. Спаситель принизив Себе до убогості, щоб навчити нас істини про те, що ми навіть у найскромніших умовах можемо ходити з Богом. Він жив, щоб догодити, вшанувати й прославити Небесного Отця у повсякденних життєвих справах. Він працював, віддаючи сили скромному ремеслу теслі, що ледве заробляє на щоденний хліб. Але Ісус звершував служіння Боже тоді, коли трудився у майстерні теслі і коли творив чудеса для багатьох людей. Кожний юнак, котрий наслідує приклад вірності та послуху, які Христос виявляв у Своїй скромній домівці, може твердо покладатися на слова, сказані Отцем про Нього через Святого Духа: “Оце Мій Слуга, Якого Я підтримую. Мій Обранець, що Його полюбила душа Моя”.⁷ ХНС 54.3