Христос — надія світу

Розділ 39. “Ви дайте їм їсти!”

(На підставі Євангелій від Матв.14:13—21; Марк.6:32—44; Луки 9:10—17; Йоан.6:1—13)

Христос вирушив зі Своїми учнями в безлюдне місце. Та незабаром їхній мирний відпочинок був перерваний. Учні сподівалися, що на самоті їх ніхто не турбуватиме, але як тільки люди зауважили відсутність Учителя, почали питати: “Де Він?” Декотрі зауважили, куди вирушив Ісус з учнями. Тому чимало людей кинулися шукати Його, — хто пішки, а хто поплив через озеро на човні. Наближалася Пасха, і групи паломників, що йшли до Єрусалима з близьких і далеких місць, зупинялися, щоб побачити Ісуса. Дорогою до них приєднувалися нові групи, і так зібралося близько п'яти тисяч чоловіків, не рахуючи жінок та дітей. Перш ніж Христос досяг берега, натовп уже чекав на Нього. Але, не помічений людьми, Він зійшов на берег і деякий час провів зі Своїми учнями. ХНС 344.1

Зі схилу гори Христос дивився на натовп, що наближався, і Його серце сповнилося співчуття. Хоча відпочинок і був перерваний, це не дратувало Його. Дивлячись на зростаючу юрбу народу, Він розумів, що люди мали надзвичайну потребу в Ньому. “…змилосердився над ними, бо вони були, як ті вівці, що не мають пастуха”.¹ Залишивши Своє тимчасове пристановище, Він знайшов зручне місце, де б міг послужити людям. Вони не отримали допомоги від священиків і правителів, але коли Христос відкривав перед ними шлях спасіння, на них зливалися цілющі потоки життя. ХНС 344.2

Люди слухали слова милості з уст Божого Сина. Прості й зрозумілі слова благодаті були для кожної душі, як бальзам Галааду. Зцілення від дотику Його божественної руки приносили радість і життя вмираючим, полегшення і здоров'я хворим. Того дня людям здавалося, ніби Небеса прихилилися до землі, й вони зовсім забули, що вже багато часу нічого не їли. ХНС 345.1

День непомітно закінчувався. Сонце сідало, а народ усе ще не розходився. Ісус також працював цілий день без їди і відпочинку. Він зблід від утоми й голоду, а тому учні просили Його припинити таку важку працю. Але Він ніяк не міг покинути людей, що оточували Його. ХНС 345.2

Нарешті учні знову підійшли до Нього, переконуючи відпустити людей для їхнього ж добра. Багато хто з присутніх прийшли здалеку і від самого ранку нічого не їли. Люди, звичайно, могли купити харчі в навколишніх містах і селах, однак Ісус сказав: “Ви дайте їм їсти!”.² І, звернувшись до Филипа, запитав: “За що купимо хліба, щоб вони поїли?”³ Він сказав це, аби випробувати віру учня. Филип, глянувши на море голів, подумав: неможливо забезпечити їжею таку кількість народу, а тому відповів, що хліба, купленого навіть на 200 динаріїв, не вистачить, щоб кожному дісталося хоч трохи. Тоді Ісус поцікавився, чи була в когось із людей якась їжа. ХНС 345.3

“Тут є [один] хлопець, — відповів Андрій, — який має п'ять ячмінних хлібів та дві риби, але що це на таку кількість?”.⁴ Ісус попросив принести Йому хліб і рибу. Потім Він звелів учням розмістити людей на траві по п'ятдесят і сто чоловік, щоб був порядок і всі могли стати свідками Його чуда. Коли розпорядження було виконане, Ісус узяв хліб і рибу, “звернув погляд до Неба, поблагословив і, переломивши, дав хліб учням, а учні — людям”. “І всі їли й наїлися, і назбирали залишків дванадцять повних кошиків”.⁵ ХНС 345.4

Господь, Котрий навчав людей, як досягти миру та щастя, піклувався про їхні тимчасові потреби так само, як і про духовні. Люди були стомлені й ослаблені. Там були матері з немовлятами на руках, а трохи більші діти трималися за їхні спідниці. Багато людей цілий день провели на ногах. Вони настільки зацікавилися словами Христа, що навіть не подумали про те, що можна сісти. До того ж, натовп був таким численним, що люди просто могли затоптати одне одного. Ісус хотів, щоб люди відпочили, тому й запросив їх сісти. На тому місці росла густа трава, і всі могли зручно розміститися. ХНС 345.5

Христос творив чудеса лише тоді, коли в них була реальна потреба. Кожне Його чудо призначалось для того, щоб привести людей до дерева життя, листя якого служить для зцілення народів. Проста їжа, яку роздавали учні, містила в собі цілу низку цінних уроків. Це була скромна трапеза; риба та ячмінний хліб були звичайною їжею галілейських рибалок. Христос міг би накрити перед людьми багатий стіл, але їжа, приготовлена лише для догоджання апетиту, не містила б повчання для добра людей. Цим уроком Христос хотів навчити усіх, що природний спосіб харчування, даний людині Богом, був спотворений. Жодна із найрозкішніших страв, призначених для догоджання зіпсутого смаку, не приносила такої насолоди, як проста їжа, якою Христос нагодував людей далеко від людського житла. ХНС 346.1

Якби сьогодні люди зберігали прості звички і жили в гармонії із законами природи, як на початку Адам і Єва, то потреби людства повністю задовольнялися. Було б менше уявних потреб і більше нагоди працювати для Бога. Але егоїзм і потурання спотвореним смакам призвели світ до гріха і злиднів через непомірності, з одного боку, і нестатки — з іншого. ХНС 346.2

Ісус не привертав до Себе людей, потураючи їхнім забаганкам. Для такого великого натовпу, стомленого і голодного після довгого напруженого дня, проста їжа була запевненням не тільки в Його силі, а й ніжній турботі про звичайні життєві потреби. Спаситель не обіцяв Своїм послідовникам розкошів цього світу. Їхня їжа може бути простою і навіть мізерною. На їхню долю може випасти бідність, але Його Слово гарантує, що їхні потреби будуть задоволені. Він обіцяв їм також щось значно краще за земні блага — радість Його присутності. ХНС 346.3

Нагодувавши п'ять тисяч чоловік, Ісус відхилив невидиму завісу і виявив силу, яка постійно діє в природі для нашого добра. Вирощуючи звичайний урожай, Бог щоденно творить чудо. У природі відбувається те ж саме, що й при нагодуванні тисяч людей. Люди готують грунт і засівають насінням, але воно проростає завдяки життю, що походить від Бога. Дощ, повітря і світло, даровані Богом, сприяють появі “спершу стебла, потім колоса, а тоді — пшениці в колосі”.⁶ Це Бог щодня насичує мільйони людей плодами землі. Люди покликані співпрацювати з Богом, піклуючись про злаки і готуючи хліб. Втрачаючи з поля зору Божественний фактор, вони не віддають Богові слави, яка належить Його святому Імені. Дія Його сили приписується природі або людині. Замість Бога прославляється людина, а Його милостиві дари, що використовуються в егоїстичних цілях, замість благословення перетворюються на прокляття. Бог бажає змінити такий стан речей. Він хоче, щоб наші притуплені почуття збудилися і, зауваживши Його милість і доброту, ми прославили Бога за дію Його сили. Він бажає, щоб ми бачили Господа в Його дарах і щоб ці дари стали тим, чим мали бути від самого початку, — благословенням для нас. Саме заради цього Христос звершував чудеса. ХНС 346.4

Після того, як тисячі людей були нагодовані, ще багато їжі залишилося. Але Той, Хто має у Своєму розпорядженні всі ресурси безмежної сили, сказав: “Зберіть залишені куски, щоб нічого не пропало”.⁷ Ці слова значать більше, ніж просто зібрати залишки хліба до кошів. У них містився подвійний урок. Ніщо не повинно бути змарноване. Нам не слід ігнорувати нічим, що може принести користь людині. Потрібно зібрати все, що може задовольнити потреби голодних людей. З такою ж старанністю потрібно ставитися і до духовних справ. Коли були зібрані коші із залишками їжі, люди згадали про тих, хто залишився вдома. Вони побажали, щоб ті також скуштували благословенного Христом хліба. Харчі з кошиків поділили між бажаючими і рознесли по всій околиці. Таким чином усі, хто брав участь у трапезі, повинні були поділитися з іншими небесним хлібом, щоб і вони вгамували голод своєї душі. Кожний повинен був розповісти про дивовижні Божі діла. ХНС 347.1

Ніщо не повинно пропасти! Жодне слово відносно спасіння не повинно залишатися марним. ХНС 347.2

Чудо з хлібами навчає нас покладатися на Бога. Коли Христос нагодував п'ять тисяч чоловік, поблизу не було запасів їжі. Він, без сумніву, не мав жодних коштів. Ісус опинився з п'ятьма тисячами чоловік, не рахуючи жінок і дітей, у безлюдному місці. Він не кликав ці великі юрби людей іти за Ним; вони прийшли туди з власної волі. Але Він знав: люди, які стільки часу слухали Його повчання, зголодніють та ослабнуть, бо і Він, подібно до них, мав потребу в їжі. Надходила ніч, а люди були далеко від своїх домівок. У багатьох взагалі не було за що купити їжі. Той, Хто задля них постив сорок днів у пустелі, не міг дозволити, щоб вони пішли додому голодними. У таких обставинах Ісус опинився за Божим Провидінням. І Він поклався на Свого Небесного Отця в надії, що Він допоможе задовольнити потреби людей. ХНС 347.3

Потрапляючи в скрутні обставини, ми також повинні покладатися на Бога. Нам слід виявляти мудрість і розсудливість у кожній життєвій справі, щоб через необачність не потрапити у тяжку ситуацію. Не потрібно ускладнювати собі життя, нехтуючи запропонованими Богом засобами та зловживаючи дарованими Ним здібностями. Працівники Христа повинні беззастережно підкорятися Його настановам. Це робота Божа, і якщо ми хочемо нести благословення іншим, маємо дотримуватися Його планів. Не зосереджуйтеся на власному “я” і не звеличуйте себе. Якщо ми плануємо діяти згідно з нашими поняттями, Господь залишить нас пожинати плоди наших помилок. Але якщо дотримуємося Його вказівок, то навіть потрапляючи в скрутні обставини, можемо розраховувати на Його допомогу. Нам не слід зневірятися і розчаровуватися, а в будь-якій складній ситуації шукати допомоги в Того, Хто має у Своєму розпорядженні безмежні можливості. Щоразу зустрічаючись із труднощами, з повною довірою покладайтеся на Бога. Він збереже кожну душу, яка потрапила в біду на Господній дорозі. ХНС 348.1

Через пророка Ісаю Христос пропонує “з голодним своїм хлібом поділитись і наситити душу пригніченого”, “увести до хати бідних, безпритульних; побачивши нагого, вдягнути його…”.⁸ Він велить нам: “Ідіть по цілому світі й усьому творінню проповідуйте Євангелію”.⁹ Але як же часто ми падаємо духом і втрачаємо віру, коли бачимо, якою великою є потреба і якими малими — наші засоби! Подібно до Андрія ми дивимося на п'ять хлібин і дві риби та вигукуємо: “…Але що це на таку кількість?”⁴ Не раз ми вагаємося, не бажаючи віддати все, чим володіємо, для інших. Але Ісус наказує: “Ви дайте їм їсти!”² Його повеління є також і обітницею, за котрою стоїть сила, що нагодувала численний натовп на березі моря. ХНС 348.2

У вчинку Христа, Котрий задовольнив тимчасові потреби голодного натовпу, приховується глибокий духовний урок для всіх Його працівників. Прийнявши від Отця, Христос віддав учням; ті роздали людям, а люди — одне одному. Отже, хто з'єднаний з Христом, той прийме від Нього Хліб Життя — небесну поживу — і передасть її іншим. ХНС 349.1

З повним довір'ям до Бога Ісус узяв тих кілька хлібин, і хоч їх було надто мало навіть для Його учнів, Він не запропонував їм їсти, а почав роздавати, пропонуючи, аби вони, у свою чергу, роздали їх людям. Їжа намножувалася в Його руках, а тому руки учнів, простягнуті до Христа, — Хліба Життя, не залишалися порожніми. Невеликої кількості хліба вистачило для всіх. Після того, як були задоволені потреби народу та зібрані залишки їжі, Христос зі Своїми учнями також спожили дорогоцінної, посланої Небом їжі. ХНС 349.2

Учні стали сполучною ланкою між Христом і людьми. Це має бути великим підбадьоренням для Його учнів сьогодні. Христос — осередок усього, Джерело будь-якої сили. Його учні отримують від Нього все необхідне. Навіть наймудріші, духовно багаті люди можуть дати іншим лише те, що самі отримали. Вони нічого не здатні дати від себе особисто для потреб душі. Ми спроможні передати іншим тільки те, що самі приймаємо від Христа, і приймаємо тільки тоді, коли віддаємо іншим. Продовжуючи давати, ми продовжуємо отримувати; і чим більше ми віддаємо, тим більше приймаємо. Таким чином, ми можемо постійно вірити, надіятися, приймати і віддавати. ХНС 349.3

Справа побудови Божого Царства обов'язково звершуватиметься, хоч на перший погляд здається, що це відбувається надто повільно або й взагалі не просувається через несприятливі обставини та перешкоди. Але це — Божа справа, і Він подбає про засоби; Господь пошле помічників — справжніх щирих учнів, руки яких будуть наповнені поживою для голодного народу. Бог не забуває про тих, хто з любов'ю звіщає Слово життя грішним душам, котрі, у свою чергу, простягають руки за поживою для інших голодних душ. ХНС 349.4

У нашій праці для Бога існує небезпека надто покладатися на людські таланти і здібності. Через це ми випускаємо з поля зору головного Трудівника. Надто часто служитель Христа не усвідомлює своєї особистої відповідальності. Йому загрожує небезпека перекласти свій тягар на різні організації замість того, щоб покладатися на Джерело усякої сили. Великої помилки припускаються ті, хто вповає на людську мудрість або чисельність Божих працівників. Успіх роботи для Христа залежить не стільки від кількості Його слуг чи їхніх талантів, скільки від чистоти намірів, справжньої простоти, покірності щирої віри. Ми повинні нести особисту відповідальність, усвідомлювати особистий обов'язок і докладати особистих зусиль для спасіння тих, хто не знає Христа. Не перекладайте своїх обов'язків на тих, хто, на вашу думку, більш обдарований, натомість працюйте в міру своїх здібностей. ХНС 350.1

Коли у вашому серці виникає запитання: “За що купимо хліба, щоб вони поїли?”,³ не допускайте, щоб у вашій відповіді звучало невір'я. Коли учні усвідомили повеління Спасителя: “Дайте ви їм їсти!”,² то відразу ж уявили собі всі пов'язані з цим труднощі. Вони запитали: “Хіба підемо та купимо їжу для всього цього народу?”.¹⁰ Так само й сьогодні. Коли люди не мають Хліба Життя, Божі діти запитують: “Чи не послати нам за кимось, щоб прибув здалеку та нагодував людей?” Але що з цього приводу сказав Христос? “Розсадіть людей!”¹¹ — і нагодував усіх. Так і ви, коли вас оточують голодні душі, знайте, що Христос із вами. Зверніться до Нього, принесіть свої “ячмінні хлібці” до Ісуса. ХНС 350.2

Засоби, які є в нашому розпорядженні, можуть видаватися недостатніми для праці, але якщо ми будемо рухатися вперед, з вірою покладаючись на всемогутню Божу силу, перед нами відкриваються величезні можливості. Якщо це Божа справа, Він Сам і подбає про необхідні засоби для її виконання. Господь винагородить щире довір'я до Нього. Ті незначні дари, які мудро й економно використаємо в служінні Господу Небес, зростуть, коли ми будемо роздавати їх іншим. У руках Христа та невеличка кількість їжі не зменшувалася, доки увесь голодний натовп не був нагодований. Якщо ми з вірою звернемося до Джерела всякої сили з простягнутими руками, щоб отримувати, то будемо підтримані в нашій праці; навіть за найбільш несприятливих обставин зможемо дати іншим Хліб Життя. ХНС 350.3

Господь сказав: “Давайте — і дасться вам”.¹² ХНС 351.1

“Хто сіє скупо, той скупо і жатиме, а хто сіє щедро, той і щедро пожне… А Бог спроможний збагатити вас, усякою благодаттю, щоб ви завжди в усьому мали повний достаток і збагачувалися всяким добрим ділом, як написано: Розсипав, роздав бідним; його праведність перебуває на віки! А Той, Котрий дає насіння та хліб сіячеві на поживу, нехай зростить і примножить ваше ‘насіння’ і хай виростить плоди вашої праведності. В усьому збагачуйтеся різноманітною щирістю, яка через нас складає подяку Богові”.¹³ ХНС 351.2