Христос — надія світу

Розділ 34. Запрошення

(На підставі Євангелія від Матв.11:28—30)

“Прийдіть до Мене, всі втомлені та обтяжені, — і Я заспокою вас!”¹ ХНС 308.1

Ці слова потіхи були сказані до натовпу, який супроводжував Ісуса. Спаситель сказав, що тільки через Нього можна пізнати Бога. Про Своїх учнів Він говорив як про людей, котрим було дане пізнання небесних істин. Але Він бажав, аби жодна людина не почувалася позбавленою Його турботи й любові. Усі стомлені та струджені можуть прийти до Нього. ХНС 308.2

Хоча книжники й фарисеї скрупульозно дотримувалися релігійних обрядів, однак відчували потребу, якої не могли задовольнити виконанням ритуалів. Митники і грішники, котрі, на перший погляд, були задоволені всім чуттєвим і земним, також приховували у своїх серцях невпевненість і страх. Дивлячись на розчарованих та обтяжених, на тих, чиї надії не здійснилися і хто намагався задовольнити спрагу душі в земних утіхах, Ісус із ніжністю закликав усіх: “Візьміть Моє ярмо на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і покірний серцем, — і знайдете спокій своїм душам”.² ХНС 308.3

Цими словами Христос звертається до кожної душі. Усвідомлюють люди те чи ні, але всі вони стомлені та обтяжені. Усі обтяжені тягарями, котрі може зняти лише Христос. Найважча ноша, яку ми несемо, — це тягар гріха. Якби ми були залишені нести його самі, то він розчавив би нас. Але наше місце зайняв Безгрішний, і “на Нього Господь поклав гріхи усіх нас!”.³ Він поніс тягар нашої провини. Він здійме тягар з наших стомлених плечей і дарує нам спокій. Ісус понесе також тягар турбот і смутку. Він запрошує нас покласти на Нього всі наші турботи, тому що Він носить нас на Своїх грудях. ХНС 308.4

Наш Старший Брат перебуває біля вічного престолу. Він дивиться на кожну душу, котра звертається до Нього як до Спасителя. На власному досвіді Ісус пізнав людські слабкості і потреби; Він знає силу спокуси, оскільки Сам був спокушуваний у всьому, як і ми, та не вчинив гріха. Він пильнує над тобою, боязлива Божа дитино. Ти зазнаєш спокуси? Він звільнить тебе. Ти відчуваєш слабкість? Він зміцнить тебе. Ти не знаєш, що робити? Він просвітить тебе. Тебе поранено? Він зцілить тебе. Господь, Котрий “рахує кількість зір”, — твоя надія. “Він розбитих серцем лікує і перев'язує їхні рани”.⁴ “Прийдіть до Мене”,⁴ — запрошує Він. Якими б не були твої тривоги і випробування, розкажи про них Господу. Він зміцнить твій дух. Тобі відкриється шлях до звільнення від труднощів і хвилювання. Чим глибше ти усвідомлюєш свою слабкість і безпорадність, тим більше зміцнишся Його силою. Чим важчі твої тягарі, тим щасливішим буде спокій, коли ти покладеш їх на Того, Хто несе усі тягарі. Спокій, який пропонує Христос, залежить від чітко визначених умов. Усі можуть їх виконати. Він відкриває, як можна знайти Його спокій. ХНС 309.1

“Візьміть Моє ярмо на себе”,² — говорить Ісус. Ярмо — це знаряддя служіння. В ярмо запрягають худобу для роботи, і воно конче необхідне для ефективної праці. На цьому прикладі Христос навчає, що ми покликані на служіння, яке триватиме до кінця наших днів. Ми повинні взяти на себе Його ярмо, бо лише так ми можемо стати Його співпрацівниками. ХНС 309.2

Ярмо, котре зобов'язує нас до служіння, — це Божий Закон. Великий Закон любові, відкритий в Едемі, пізніше проголошений із Сінаю, а в Новому Завіті записаний у серці, з'єднує людину з Божою волею. Якби ми були залишені діяти за своїми нахилами і волею, то опинилися б у лавах сатани, запозичивши його риси. Тому Бог підпорядковує нас Своїй волі — святій, високій, шляхетній. Він бажає, щоб ми терпляче і мудро виконували обов'язки служіння. Сам Христос, перебуваючи в людському тілі, узяв на Себе ярмо служіння. Він сказав: “Твою волю чинити, Мій Боже, Я хочу, і Закон Твій — у Мене в серці”.⁵ ХНС 309.3

“Я зійшов з неба виконувати не Мою волю, а волю Того, Хто Мене послав”.⁶ Любов до Бога, прагнення прославити Його і любов до грішного людства спонукали Ісуса прийти на Землю, щоб страждати і померти. Це була рушійна сила Його життя. Він закликає нас прийняти цей принцип. ХНС 310.1

Чимало людей, намагаючись жити відповідно до норм світу, стогнуть під тягарем турбот. Вони обрали служіння світові, сповнилися його неспокоєм і перейняли його звичаї. Таким чином, їхній характер зіпсований, а життя перетворилося на суцільну втому. Щоб задовольнити честолюбство та світські бажання, вони йдуть проти власного сумління, беручи на себе додатковий тягар вини. Постійні турботи виснажують життєві сили. Наш Господь бажає, щоб вони скинули із себе це ярмо рабства. Він пропонує їм Своє ярмо: “Бо Моє ярмо любе і Мій тягар легкий”.⁷ Він закликає людей шукати передусім Царства Божого і праведності Його, обіцяючи при цьому додати їм усе необхідне для земного життя. Клопоти осліплюють, і людина не бачить майбутнього. Тільки Ісус бачить кінець від початку. Він знає, як знайти вихід із будь-якого скрутного становища. Наш Небесний Отець приготував для нас тисячі шляхів, про які ми нічого не знаємо. Хто ставить собі за найвищу мету служіння на славу Богові, ті побачать, як усі труднощі зникнуть, і перед ними відкриється пряма дорога. ХНС 310.2

“…Навчіться від Мене, — каже Ісус, — бо Я лагідний і покірний серцем, — і знайдете спокій”.⁸ Ми маємо пройти школу Христа, аби навчитися в Нього лагідності і покірності. Викуплення — це процес, який готує душу до життя на Небі. Така підготовка означає пізнання Христа, звільнення від понять, звичок і вчинків, набутих у школі князя темряви. Душа повинна звільнитися від усього, що заважає бути вірним Богові. ХНС 310.3

У серці Христа, в якому панувала досконала гармонія з Богом, був ідеальний мир. Похвала не викликала в Нього піднесення, а критика і розчарування не засмучували Його. В умовах найбільшої опозиції і найжорсткішого поводження Він не занепадав духом. Але чимало так званих послідовників Христа відчувають тривогу й неспокій серця лише тому, що не наважилися довіритися Богові. Вони не підкорилися Йому цілковито, оскільки побоюються наслідків такого підкорення. Але вони не знайдуть миру доти, доки не підкоряться Божій волі. ХНС 311.1

Самолюбство породжує неспокій. Якщо ж ми народжені згори, тоді в нас будуть думки, які були в Ісуса; вони спонукували Його впокорювати Себе заради нашого спасіння. В такому разі ми не будемо шукати найвищого становища. Нашим бажанням буде сидіти біля ніг Ісуса і навчатися від Нього. Тоді зрозуміємо: цінність нашої праці не в галасі або показній активності, що ми створюємо навколо неї. Цінність нашої праці взагалі не залежить від наших сил, а зумовлена тим, наскільки ми сприйняли Святого Духа. Уповання на Бога освячує розум, і ми терпляче зносимо все. ХНС 311.2

Ярмо надягають на шию волів, щоб допомогти їм тягнути вантаж і полегшити тягар. Так і ярмо Христа. Коли наша воля розчиняється у Божій волі і ми використовуємо Його дари для благословення інших, тоді виявляємо, що життєвий тягар стає легким. Хто ходить дорогою Божих Заповідей, той іде поряд із Христом; і в Його любові серце знаходить спокій. Коли Мойсей молився: “Об'яви ж мені дорогу Свою, і я пізнаю Тебе”, Господь відповів йому: “Я Сам піду з тобою і дам тобі спокій”.⁹ А через пророків дана вістка: “Так говорить Господь: ‘Спиніться на дорогах і роздивіться та розпитайтеся про стежки давні, де дорога добра, то й ступайте нею і знайдете спокій душам вашим’”.¹⁰ Він також радить: “О, коли б ти прислухався до Моїх заповідей, то був би твій спокій, як річка, а твоя справедливість, немов морські хвилі”.¹¹ ХНС 311.3

Хто вірить Христові та Його Слову, вручаючи Йому свою душу і своє життя, ті знайдуть мир і спокій. Ніщо у світі не зможе засмутити їх, бо присутність Ісуса потішає їх. У повній згоді — досконалий спокій. Господь наголошує: “Твердий духом зберігає глибокий мир і на Тебе надію покладає”.¹² Життя може видаватися складним, але якщо ми віддаємо себе мудрому Творцеві, Він змінить і наше життя, і нас самих за Своїм зразком Собі на славу. Люди, які своїм життям відображають славу характеру Христа, будуть прийняті до Божого раю. Відновлене людство ходитиме з Ним у білому одязі, тому що буде гідне того. ХНС 311.4

Коли через Ісуса ми входимо в спокій, то вже на Землі для нас починається небесне життя. Ми відповідаємо на Його запрошення: “Прийдіть до Мене і навчіться від Мене”.¹³ Таким чином ми входимо у вічне життя. Небеса — це безперервне наближення до Бога через Христа. Чим довше ми перебуваємо в такому блаженному неземному стані, тим більше і більше відкривається нам Його слава. Чим глибше пізнаємо Бога, тим більшим щастям володіємо. Коли ходимо з Ісусом у цьому житті, то, сповнені Його любов'ю, можемо тішитися Його присутністю. Усі переваги, якими зазвичай насолоджується людська природа, ми можемо отримати вже тут, на Землі. Але що це в порівнянні з майбутнім життям! Апостол Йоан описує майбутнє життя такими словами: “…Вони перебувають перед Божим престолом і служать Йому вдень і вночі в Його храмі. А Той, Хто сидить на престолі, буде жити з ними. Не будуть голодувати більше, і не будуть спрагнені, і не буде палити їх сонце, ні жодна спека, бо Агнець, Який посеред престолу, буде пасти їх і водитиме до джерел вод життя, і Бог зітре всяку сльозу з їхніх очей!”.¹³ ХНС 312.1