Христос — надія світу

Розділ 23. “…Наблизилося Царство Боже”

“…І прийшов до Галилеї і проповідував Радісну вістку [Царства Божого]. Він казав: Сповнився час і наблизился Царство Боже. Покайтеся і віруйте в Євангелію!”.¹ ХНС 207.1

Про прихід Месії було сповіщено перш за все в Юдеї. В Єрусалимському храмі під час служіння перед жертовником священик Захарія першим отримав повідомлення про народження Предтечі. На Вифлеємських пагорбах ангелами було проголошено народження Ісуса. В пошуках народженого Месії до Єрусалима прийшли мудреці зі Сходу. У храмі Симеон і Анна засвідчили Його Божественність. Єрусалим і вся Юдея слухали проповіді Йоана Хрестителя, і навіть посланці від синедріону разом з великою кількістю народу чули його свідчення про Ісуса. В Юдеї Ісус покликав Своїх перших учнів. Тут пройшла більша частина Його служіння. Його Божественність, яка так очевидно виявилася при очищенні храму, чудеса зцілення і наука Божественної істини, що виходила з Його уст, — усе це підтверджувало Його слова, сказані перед синедріоном після зцілення хворого у Віфезді: “Я — Син Предвічного Бога”. ХНС 207.2

Якби вожді Ізраїлю повірили в Христа, їм випала б честь стати Його посланцями, які понесли б усьому світові Євангеліє. Їм першим була надана можливість стати вісниками Царства Божого і Його благодаті. Але Ізраїль не розпізнав часу своїх відвідин. Заздрість і невір'я юдейських вождів вилилися у відкриту ненависть, і вони відвертали серця людей від Ісуса. ХНС 207.3

Синедріон відкинув вістку Христа і бажав Його смерті. Тому Ісус залишив Єрусалим, храм, священиків, релігійних вождів, законників і звернувся до іншої категорії людей, щоб звіщати Свою вістку їм і обрати тих, які понесли б Євангеліє усім народам. ХНС 208.1

Як у дні Христа церковна влада відкинула світло і життя у Христі, так і в кожному наступному поколінні спостерігалася та сама картина. Знову й знову повторювалась історія' неприйняття Ісуса в Юдеї. Коли реформатори проповідували Боже Слово, вони навіть не думали відокремлюватися від офіційної Церкви, але релігійні вожді не бажали миритися зі світлом реформації, і ті, котрі несли його, змушені були звернутися до іншої категорії людей — до тих, котрі прагнули пізнання. У наші дні лише декотрі з тих, що вважають себе послідовниками реформаторів, пройняті їхнім духом. Як же мало тих, хто готовий прислухатися до голосу Божого і прийняти істину, від кого б вона не виходила! Часто послідовники реформаторів змушені залишати Церкву, котру вони люблять, аби сповіщати ясне вчення Божого Слова. Так само й ті, котрі шукають світла, вимушені залишати Церкву своїх предків, щоб виявити послух Богові. ХНС 208.2

Єрусалимські рабини зневажали мешканців Галілеї, вважаючи їх брутальними і неосвіченими, однак ця місцевість виявилась хорошим грунтом для праці Спасителя. Галілеяни були більш ревними і щирими, менш підданими фанатизму, їхній розум був сприйнятливішим для істини. Йдучи в Га- лілею, Ісус не шукав усамітнення. Ця місцевість на той час була густо заселеною, тут проживало набагато більше людей різних національностей, ніж у Юдеї. ХНС 208.3

Коли Ісус подорожував по Галілеї, навчаючи і зціляючи, до Нього приходило багато людей із тутешніх міст і сіл. Чимало народу стікалось навіть з Юдеї та суміжних провінцій. Іноді Ісусові доводилося навіть ховатися від людей. Вони були настільки сповнені ентузіазму, що виникала необхідність вдаватися до застережних заходів, аби римська влада не запідозрила якогось повстання. Ніколи ще світ не переживав чогось подібного. Небеса, здавалося, наблизились до людей. Голодні і спраглі душі, котрі довго очікували визволення Ізраїлю, тепер насолоджувалися благодаттю милосердного Спасителя. ХНС 208.4

“Збулися часи… Боже Царство наблизилось. Покайтеся і віруйте в Євангеліє”,² — такою була провідна думка проповідей Христа. Євангельська вістка, яку проповідував Сам Христос, грунтувалася на відомих пророцтвах. “Часи”, про настання яких Він говорив, були періодом, сповіщеним Да- ниїлові ангелом Гавриїлом. “Сімдесят седмиць, — сказав ангел, — призначено для твого народу та для твого святого міста, аж поки не буде кінець переступу, і міра гріха наповниться, аж поки вина буде спокутувана і вічна правда приведена; аж поки буде покладена печать на видіння та на пророків, і щоб був помазаний Святий святих”.³ Відомо, що у пророцтві день дорівнює рокові (див. Числ.14:34; Єзек.4:6). Отож сімдесят тижнів, або 490 днів, становлять 490 років. Була дана також вихідна точка для цього періоду: “Та знай і розумій: від виходу наказу про збудування Єрусалиму, аж до Владики Месії сім седмиць і шістдесят дві седмиці”⁴ — 69 тижнів, або 483 роки. Наказ про відбудову Єрусалима набув чинності з виходом декрету Артаксеркса Лонгімана (див. Єздри 6:14; 7:1, 9) восени 457 р. до народження Христа. Рахуючи від цього часу, 483 роки закінчуються восени 27 р. по народженні Христа. Згідно з пророцтвом, наприкінці саме цього періоду повинен прийти Месія — Помазаник Божий. У 27 р. нашої ери Ісус при хрещенні прийняв помазання Святого Духа і незабаром почав Своє служіння. Тоді й була проголошена вістка: “Збулися часи”.² ХНС 209.1

Тоді ангел сказав: “І Він зміцнить Заповіт для багатьох в одну седмицю”.⁵ Протягом семи років, після того, як Спаситель розпочав Своє служіння, Євангеліє повинно було проповідуватися передусім юдеям: три з половиною роки — особисто Христом, а після Нього — апостолами. “А в половині седмиці припиниться жертва та жертва хлібна”.⁵ Навесні 31 р. після Р.Х. була принесена справжня Жертва — Христос, розп'ятий на Голгофі. Тоді завіса храму сама по собі розірвалася надвоє, вказуючи, що жертівне служіння втратило свої значення і святість. Закінчився період земних жертв та приношень. ХНС 209.2

Остання одна седмиця — сім років — закінчилась у 34 р. після Р.Х. Каменуванням Стефана юдеї остаточно відкинули Євангеліє, і учні, що розсіялися через гоніння по світу, “ходили й благовістили Слово”.⁶ Незабаром навернувся гонитель Савл, який став Павлом, апостолом язичників. ХНС 210.1

Час приходу Христа, Його помазання Святим Духом, Його смерть і проповідь Євангелія язичникам були чітко визначені пророцтвами. Юдеї мали перевагу зрозуміти ці пророцтва і розпізнати їхнє сповнення в діяльності Ісуса. Христос постійно звертав увагу Своїх учнів на важливість вивчення пророцтв. Посилаючись на дане Даниїлові пророцтво стосовно часу, в який жили і діяли учні Христа, Він сказав: “Хто читає, хай розуміє”.⁷ Після воскресіння Христос пояснював учням сказане пророками “в усьому Писанні, що стосувалося Його”.⁸ Отже, Спаситель промовляв через усіх пророків. “Дух Христа наперед провіщав Христові страждання і славу, що настане після цього”.⁹ ХНС 210.2

Це архангел Гавриїл, другий за своїм становищем після Сина Божого, прийшов до Даниїла з Божественною вісткою. Саме Гавриїла, “Свого Ангела”, Христос послав звістити майбутнє улюбленому Йоану, обіцяючи благословення тим, “хто читає і що слухають слова пророцтва та дотримуються написаного в ньому”.¹⁰ ХНС 210.3

“Бо не чинить нічого Господь Бог, не виявивши таємниці Своєї Своїм рабам пророкам”.¹¹ Якщо “закрите належить Господеві Богові нашому, то відкрите — нам та нашим синам аж навіки”?¹² Бог дав нам ці одкровення, і Його благословення будуть супроводжувати тих, хто з благоговінням і молитвою досліджують пророчі Писання. ХНС 210.4

Як вістка про Перший прихід Христа сповіщала про Царство Його благодаті, так і вістка про Його Другий прихід сповіщає Царство Його слави. Друга вістка, як і перша, грунтується на пророцтвах. Слова, сказані ангелом Даниїлові стосовно останніх днів, мають бути зрозумілими наприкінці часу. Тоді “багато хто досліджуватиме, і намножиться знання але нечестиві будуть нечестиво поводитись, ніхто з нечестивих не зрозуміє, а розумні зрозуміють”.¹³ Сам Спаситель вказав на ознаки Свого приходу, говорячи: “Коли побачите, що це збувається, — знайте, що близько Боже Царство. Стережіться, щоб ваші серця не обтяжувалися ненаситністю та пияцтвом і життєвими клопотами, і щоб не надійшов на вас той день несподівано. Тож пильнуйте, постійно моліться, щоб змогли ви уникнути всього того, що має відбутися, — і стати перед Сином Людським!”.¹⁴ ХНС 210.5

Ми досягти часу, провішеного в цих Писаннях. Настав час кінця, видіння пророків розпечатані, і їхні урочисті перестороги вказують, що прихід нашого Господа в славі наблизився. ХНС 211.1

Юдеї неправильно тлумачили Слово Боже, зловживаючи ним, а тому не зрозуміли часу своїх відвідин. Роки служіння Христа і Його апостолів — останні найдорожчі роки благодаті для обраного народу — вони витратили на складання планів знищення Господніх посланців. Їх поглинули земні інтереси, а тому даремно їм пропонувалось духовне Царство. Так і сьогодні людські думки зайняті царством цього світу, і наші сучасники не помічають, як швидко виконуються пророцтва та ознаки скорого наближення Божого Царства. ХНС 211.2

“А ви, брати, не в темряві, щоб той день захопив вас, як злодій. Бо ви всі — сини світла и сини дня. Ми не належимо ні ночі, ні темряві”.¹⁵ Хоча ми не знаємо часу повернення нашого Господа, ми не можемо не знати, що Він близько. “Тож не спімо, як інші, а пильнуймо та будьмо тверезі!”.¹⁵ ХНС 211.3