Патріархи і пророки

Розділ 35. Повстання Корея

За основу цього розділу взято книгу Числа, розділи 16—17

Суди, що спіткали Ізраїля, на деякий час поклали край наріканням і непослухові, але бунтівний дух, який продовжував жити в серцях, врешті-решт приніс найгіркіші плоди. Колишні непорозуміння перетворювались у звичайні народні повстання, що виникали під впливом раптового пориву збудженої юрби; тепер же мала місце детально розроблена таємна змова з метою скинути владу вождів, призначених Богом. ПП 373.1

Корей, якому належала провідна роль у цій змові, був левитом з родини Кегата і доводився двоюрідним братом Мойсееві; він був досить здібним і впливовим мужем. Хоч на нього була покладена відповідальність за служіння у Скинії, він був незадоволений своїм становищем і вельми прагнув священства. Коли сан священства, яким раніше міг скористатися первородний син кожної сім'ї, став надбанням виключно Аарона та його родини, відчуття заздрості і невдоволення заволоділи серцем Корея; деякий час він потай чинив опір владі Мойсея та Аарона, не наважуючись виявити свої почуття у відкритому повстанні. Врешті-решт у нього визрів зухвалий план щодо повалення громадянської та духовної влади. Він не залишився без прихильників. Неподалік від наметів Корея і кегатян, з південного боку Скинії, отаборилося Рувимове покоління з наметами Датана й Авірона, — князів цього покоління. Вони охоче під- тримали честолюбні плани Корея. Як нащадки найстаршого сина Якова, вони претендували на те, щоб громадянська влада належала їм; разом з Кореєм вони вирішили розділити й почесті священства. ПП 373.2

Настрій народу також сприяв задумам Корея. Нині, коли вони переживали гірке розчарування, до них знову повернулися колишні сумніви; заздрість, ненависть і ремствування були спрямовані переважно проти терпеливого вождя. Ізраїльтяни постійно залишали поза увагою те, що перебувають під божественним керівництвом. Вони забули, що Ангел Заповіту був їхнім невидимим Вождем; що Христос ішов перед ними у хмарному стовпі, а Мойсей отримував усі вказівки саме від Нього. ПП 374.1

Бунтівники не бажали примиритися з жахливим вироком про те, що їм доведеться померти в пустелі; вони були готові вхопитися за будь-яку зачіпку, аби довести, що не Бог, а Мойсей, як начальник, передрік їхню долю. Усі спроби “найлагіднішого за всяку людину, що на землі”, не могли спонукати цей народ до послуху; і хоч про наслідки Божого невдоволення, викликаного їхньою нещодавною впертістю, усе ще нагадували їм поріділі ряди і втрата чималої кількості людей, вони не прийняли цієї науки до серця. Спокуса знову перемогла їх. ПП 374.2

Мирне життя пастуха, яке провадив Мойсей, було набагато спокійнішим і щасливішим за його теперішнє становище вождя цієї великої маси народу, охопленого духом непокори. Однак Мойсей не наважувався самостійно робити вибір. Замість пастушої палиці йому був даний жезл влади, якого він не міг випустити з рук, доки Сам Бог не звільнить його. ПП 374.3

Той, Хто читає таємниці всіх сердець, знав про наміри Корея та його товаришів, а тому дав Своєму народові застереження і вказівки, аби люди могли уникнути омани з боку підступних заколотників. Вони бачили, як Божий суд спіткав Маріям за її заздрість та нарікання на Мойсея. Тоді ж Господь об'явив, що Мойсей більший за пророка. “Устами до уст розмовляю Я з ним… Якже ви, — додав Він, — посміли нарікати на Мойсея, Мого слугу?” (Числ.12:8). Ці докори стосувалися не лише Аарона та Маріям, але й усього Ізраїля. ПП 374.4

Корей та його спільники були удостоєні особливих виявлень Божої сили та величі. Вони були з числа тих, хто підіймався на гору з Мойсеєм і споглядав божественну славу. Але з того часу з ними відбулися значні зміни. Спокуса, хоч спочатку і незначна, знайшла собі притулок в їхніх серцях; не зустрівши жодного опору з їхнього боку, вона ставала дедалі сильнішою, доки сатана цілковито не опанував розумом і вони не наважилися виявити невірність. Спочатку заколотники, роблячи вигляд, що зацікавлені в добробуті народу, потай ділилися своїм незадоволенням один з одним, а пізніше і з начальниками Ізраїлю. їхні наміри були настільки охоче зустрінуті, що вони відважилися на подальший крок і врешті-решт самі повірили в те, що виявляють ревність про Бога. ПП 375.1

Їм вдалося привернути на свій бік 250 князів — знаменитих мужів ізраїльської громади. Опираючись на таких сильних і впливових прибічників, заколотники сподівалися внести докорінні зміни в систему управління Мойсея й Аарона, значно поліпшити її. ПП 375.2

Ревнощі викликали заздрість, а заздрість призвела до повстання. Обговорюючи питання, чи має Мойсей право на таку велику владу й повагу, заколотники дійшли висновку, що високе становище, яке він посідає, міг би обійняти кожний з них. Нав'язуючи думку про те, що Мойсей та Аарон захопили свої посади самовільно, вони обманювали як самих себе, так і один одного. Незадоволені стверджували, що їхні вожді звеличують себе понад усією Господньою громадою, привласнивши як право священства, так і управління; що родина, з якої вони походять, не мала жодних переваг над іншими ізраїльськими родинами; що вони не були святішими за народ і тому буде достатньо, якщо перебуватимуть на одному рівні зі своїми братами, котрі однаковою мірою удостоєні спостерігати особливу Божу присутність та користувались Його захистом. ПП 375.3

Тепер змовникам залишалося лише провести роботу серед народу. Для тих, хто згрішив і заслуговує догани, немає нічого приємнішого, аніж почути слова співчуття і схвалення. Саме таким чином Корей та його друзі привернули до себе увагу народу і заручилися його підтримкою. Вони оголосили, що звинувачення у тому, ніби їхнє нарікання стягнуло на них Божий гнів, було неправдивим. Заколотники говорили, що народ, відстоюючи лише свої права, не зробив нічого поганого, а Мойсей як авторитарний правитель дорікав їм за гріхи, яких ті не вчинили і були святим народом, серед якого перебував Господь. ПП 375.4

Корей пригадував історію їхніх блукань в пустелі, коли вони потрапляли в скрутні обставини і де багато народу загинуло через нарікання і непокірність. Його слухачам здавалося, що аж тепер вони все зрозуміли; всіх тих нещасть можна було б уникнути, якби Мойсей діяв інакше. Вони дійшли висновку, що винуватцем усього лиха був він, а народ не увійшов до Ханаану лише через те, що Мойсей та Аарон виявилися поганими керівниками. От якби вождем був Корей, котрий замість того, щоб докоряти за гріхи, надихав би їх, постійно наголошуючи на їхніх добрих вчинках, то подорож була б мирною й щасливою; замість того, щоб блукати по пустелі, вони вже давно прийшли б до обітованого краю. ПП 376.1

Такі дії, викликані незадоволенням, показали, що між прибічниками заколоту існують така єдність і згода, яких ніколи досі не було. Популярність, якою користувався серед народу Корей, все більше переконувала його в тому, що владі Мойсея потрібно покласти край, інакше вона матиме фатальні наслідки для свободи Ізраїлю. Він також запевняв, що Бог просвітив його в цій справі, уповноваживши здійснити переміну в управлінні, поки ще не надто пізно. Проте багато було таких, котрі не були готові повірити у звинувачення, висунуті Кореєм проти Мойсея. Вони пам'ятали працю Мойсея, сповнену самопожертви й терпіння; їхнє сумління прокинулося. Тоді бунтівники вирішили пояснити глибоку зацікавленість Мойсея до долі Ізраїлю якимось егоїстичним наміром; отже, знову повторювалось старе звинувачення у тому, що він вивів ізраїльтян з Єгипту, аби вони загинули в пустелі, а він міг би тоді заволодіти їхнім майном. ПП 376.2

Деякий час робота проводилася таємно. Однак, як тільки ця діяльність набула достатньої сили, щоб перерости у відкрите повстання, Корей став на чолі опозиції, публічно звинувачуючи Мойсея та Аарона в незаконному захопленні влади, на яку він, Корей, та його спільники мали однакові права. Корей звинуватив вождів нації також у тому, що вони позбавили народ свободи й незалежності. “Годі вам, — казали змовники, — уся громада — усі вони святі, і серед них Господь! Чого ж ви несетеся понад громадою Господньою?” Мойсей не підозрював про цю таємну, ретельно сплановану змову, і тому коли вона в усій своїй страшній дійсності постала перед ним, він впав долілиць, знову звертаючись подумки до Бога. Нарешті він підвівся, і хоч був засмученим, проте залишався спокійним і зміцнілим. Він отримав божественну вказівку. “Уранці, — сказав він, — Господь дасть знати, хто Його і хто святий, щоб наблизити його до Себе; а кого Він обрав, того й наблизить до Себе”. Навмисне було дано випробувальний термін до наступного дня, щоб усі мали достатньо часу для роздумів. Ті, що претендували на священство, повинні були взяти кадильниці і кадити біля Скинії на очах усієї громади. Закон ясно говорив, що служіння у святині могли здійснювати лише посвячені на цю священну справу люди. Навіть такі відомі священики як Надав та Авігу були знищені за те, що посміли принести “чужий вогонь”, знехтувавши божественним повелінням. Тому Мойсей закликав своїх обвинувачів, щоб вони, якщо вже й наважилися на таку небезпечну справу, передали її на розгляд Бога. ПП 377.1

Звертаючись до Корея та його прибічників-левитів, Мойсей сказав: “Чи вам мало, що Бог Ізраїлів вилучив вас із громади синів Ізраїля, та й наблизив до Себе, щоб ви виконували службу в Господній Скинії, і стояли перед громадою, прислуговуючи їй? Він наблизив тебе та всіх братів твоїх, синів Левія, із тобою, а вам захотілося ще й священства? Адже ти й усі твої прибічники повстали проти Господа. Аарон, — що він таке, що ви нарікаєте на нього?” ПП 377.2

Дії Датана та Авірона не відзначалися такою зухвалістю, як вчинки Корея, і Мойсей, сподіваючись, що хоч вони й приєдналися до змови, проте не були ще зовсім зіпсованими, прикликав їх до себе, щоб почути від них особисто звинувачення на свою адресу. Та вони не побажали прийти, зухвало відмовившись визнати його владу. Відповідь, яку вони дали перед усією громадою, була такою: “Хіба мало того, що ти вивів нас із землі, яка тече молоком і медом, щоб поморити нас у пустелі? Ти хочеш й панувати над нами, бути вельможею? Ти не впровадив нас ані до краю, що тече молоком й медом, ані не дав нам у власність навіть клаптика поля чи виноградника. Чи ти хочеш засліпити очі цих людей? Не підемо!” ПП 377.3

Говорячи про край свого рабства, вони вжили ті самі слова, якими Бог змалював обітовану спадщину. Ці начальники народа звинувачували Мойсея в тому, що, говорячи, ніби він діє під божественним керівництвом, насправді намагається зміцнити свою владу; вони відверто заявили, що більше не дозволять, аби їх, наче сліпих, водили то до Ханаану, то знову до пустелі, як це, нібито, відповідало їхнім честолюбним намірам. Таким чином, той, хто завжди ставився до них як люблячий батько і терпеливий пастир, був представлений у найчорніших фарбах як тиран і узурпатор. Його звинувачували ще й у тому, що вони не увійшли до Ханаану не внаслідок покарання за вчинені гріхи, а через його примхи. ПП 378.1

Було очевидно, що симпатії народу були на боці заколотників, але Мойсей не зробив жодного кроку для самозахисту. Перед усім зібранням він урочисто звернувся до Бога як до Свідка того, наскільки чистими були його спонукання і праведними дії, закликаючи таким чином Його бути йому суддею. ПП 378.2

Вранці наступного дня 250 князів на чолі з Кореєм стали зі своїми кадильницями в руках. Вони увійшли на подвір'я Скинії, в той час як увесь народ стояв назовні, чекаючи розв'язки. Треба підкреслити, що не Мойсей зібрав людей, аби вони побачили поразку Корея та його прибічників, але бунтівники у своїй сліпоті скликали їх для того, щоб вони стали свідками їхньої перемоги. Значна частина зібраних відкрито перейшла на бік Корея, котрий мав неабияку надію відстояти свої права в боротьбі проти Аарона. ПП 378.3

Коли ізраїльтяни таким чином зібралися перед Божим лицем, “явилась слава Господня всій громаді”. Мойсей та Аарон отримали божественне застереження: “Відійдіть від цієї юрби, — Я винищу їх в одну мить!” Та, впавши долілиць, вони молилися: “О Боже, Боже духів усіх живих! Як згрішив один чоловік, то чи будеш гніватись на усю громаду?” ПП 379.1

Корей залишив зібрання, щоб приєднатися до Датана й Авірона, у той час, як Мойсей у супроводі 70 старійшин пішов, щоб дати останнє застереження тим, котрі відмовилися прийти до нього. Люди йшли слідом, тому перед тим, як зробити це, Мойсей, згідно з божественним повелінням, наказав народові: “Відступіться від наметів цих нечестивих людей і не торкайтеся нічого, що належить їм, щоб і ви не загинули за їхні гріхи”. Народ послухався, оскільки передчуття суду, що наближався, охопило всіх. Таким чином головні заколотники побачили, що залишені тими, кого вони звели, та від цього їхня зухвалість не зменшилася. Разом з родинами вони стояли біля входів до своїх наметів, ніби кидаючи виклик божественному застереженню. ПП 379.2

В ім'я Ізраїлевого Бога Мойсей привселюдно проголосив: “Ось із чого ви зрозумієте, що Господь послав мене зробити все те, що я зробив, а не з власної волі я діяв. Якщо вони повмирають, як умирає кожна людина, і їх спіткає та сама доля, що й кожної людини, то не Господь послав мене! А коли Господь створить щось нечуване і земля відкриє уста свої та й поглине їх та усе, що є в них, і вони зійдуть живими до шеолу, тоді знайте, що ці люди зневажили Господа”. ПП 379.3

Охоплений жахом ізраїльський народ, погляди якого були спрямовані на Мойсея, стояв, очікуючи того, що має статися. Як тільки Мойсей замовк, земля розверзлася, і заколотників разом з усім, що їм належало, поглинула безодня — і “і вони зникли з-поміж громади!” Люди ж, осуджуючи себе за причетність до гріха, кинулися тікати. ПП 379.4

Проте на цьому Божі суди не скінчилися. З хмари вийшов вогонь і пожер тих 250 князів, які продовжували кадити. Ці люди не були призвідниками заколоту, а тому не загинули разом з ватажками. Їм було дозволено побачити покарання тих, хто ввів їх у спокусу; вони мали змогу розкаятись, але їхні симпатії залишались на боці бунтівників, через що вони розділили їхню долю. ПП 379.5

Божественний суд над Кореєм і його прибічниками міг бути призупинений навіть тоді, коли Мойсей благав Ізраїль покаятись, шукати прощення і таким чином врятуватись від загибелі. Та затята упертість вирішила їхню долю. Фактично, вся громада була причетною до їхньої вини, оскільки всі, більшою чи меншою мірою, підтримували їх. Однак Бог у Своєму великому милосерді провів розмежувальну лінію між ватажками повстання і тими, хто пішов за ними. Людям, котрі дозволили ошукати себе, був даний час, щоб розкаятись. Їм було дано безліч доказів того, що вони помилялися, а Мойсей був правий. Надзвичайний видимий прояв Божої сили розвіяв усякі сумніви. ПП 380.1

Ісус, Ангел, Який ішов попереду єврейського народу, намагався спасти його від загибелі. Він мав можливість отримати прощення. Божий суд, що наблизився до нього, закликав до покаяння. Особливе втручання Небес, якому неможливо було опиратися, поклало край повстанню. Якщо б тоді вони прийняли волю Божого Провидіння, то були б урятовані. Та хоч вони уникли Божих судів, злякавшись смерті, бунтівний дух не згасав. Тієї ночі вони повернулися до своїх наметів налякані, але не покаяні. ПП 380.2

Зведені Кореєм та його спільниками вони насправді повірили у свою добропорядність і в те, що Мойсей принижує і кривдить їх. Якщо вони погодяться з тим, що Корей та його прихильники помиляються, а Мойсей правий, тоді їм доведеться визнати, що вирок, за яким вони мали померти в пустелі, проголошений Богом. Вони ніяк не бажали визнати це і намагалися переконати себе, що Мойсей обманув їх. Вони плекали надію, що ось-ось буде запроваджено новий порядок, коли докори поступляться місцем похвалі, а замість тривоги і незгоди настане спокій. Зовсім ще недавно мужі, що загинули, нашіптували їм потішаючі, приємні слова, нібито виявляючи до них велику зацікавленість та любов; тоді народ вирішив, що Корей та його товариші були добрими людьми, а Мойсей якимось чином був винуватий у їхній загибелі. ПП 380.3

Навряд чи існує для Бога більша образа, ніж та, коли люди з презирством відкидають знаряддя, які Він пропонує для їхнього спасіння. Ізраїльтяни не тільки вчинили це, а й мали намір убити Мойсея та Аарона. Однак їм і на думку не спадало, що за такий тяжкий гріх їм необхідно просити прощення в Бога. Ту ніч випробовування вони провели не в розкаянні й визнанні гріхів, а в роздумах над тим, як протистати доказам, за якими вони є великими грішниками. Бунтівники все ще виношували ненависть до мужів, призначених Богом, і гуртувалися, щоб чинити опір їхній владі. Сатана ж був постійно поруч, аби спотворювати їхнє мислення і, засліпивши очі, призвести до загибелі. ПП 381.1

Увесь Ізраїль, охоплений жахом, чуючи волання приречених грішників, над якими зачинялась прірва, втікав у тривозі зі словами: “…Щоб земля не поглинула й нас!” ПП 381.2

Другого дня вся громада Ізраїлевих синів стала нарікати на Мойсея та Аарона, говорячи: “Ви погубили Господній народ!” І вони знову були готові вчинити насильство над своїми вірними вождями. ПП 381.3

Божественна слава перебувала у хмарі над Скинією, і голос із хмари звернувся до Мойсея та Аарона: “Відійдіть від цієї громади, Я винищу їх умить!” ПП 381.4

Вина гріха не обтяжувала Мойсея, а тому він не відчував страху й не квапився залишати громаду на загибель. Мойсей зволікав, виявляючи під час цієї жахливої кризи щиру зацікавленість і любов пастиря до отари, дорученої його опіці. Він благав, щоб Божий гнів не знищив цілковито вибраний Ним народ. Своїм заступництвом Мойсей зупинив руку відплати, і непокірний, бунтівний Ізраїль не був знищений остаточно. ПП 381.5

Однак Ангел гніву вийшов, щоб нищити, і страшна пошесть звершувала свою згубну справу. За наказом брата Аарон узяв кадильницю і поспішив у гущу зібрання, щоб “очистити народ”. “І став він між померлими та живими”. Разом з димом кадіння, молитви Мойсея в Скинії піднялися до Бога і моровиця припинилася, але чотирнадцять тисяч сімсот ізраїльтян лежали мертвими, як доказ власної вини за нарікання й непокірність. ПП 381.6

Після цього був представлений ще один доказ того, що священство зберігається за сім'єю Аарона. За Божим наказом кожне покоління приготувало спеціальний жезл, на якому було написано його ім'я. Ім'я Аарона було написане на жезлі покоління Левія. Жезли-палиці були покладені в Скинії зібрання “перед Ковчегом Заповіту”. Дерев'яний жезл, що оживе і зацвіте, мав стати ознакою того, що Господь обрав саме це покоління для священнослужіння. Наступного дня “розквітла палиця Аарона з дому Левія, — і пустила бруньки, зацвіла квітками й вродила дозрілі мигдалі!” Її показали усьому народові, а потім поклали в Скинії Заповіту як свідчення усім наступним поколінням. Це диво з успіхом розв'язало питання про священство. ПП 382.1

Тепер цілковито було доведено, що Мойсей та Аарон говорили від Божого Імені, і народ зрозумів правдивість небажаної істини про те, що усім доведеться померти в пустелі. “То ж ми повмираємо, — вигукнули вони, — загинемо, усі ми загинемо!” Тепер тільки вони визнали, що згрішили, повставши проти своїх вождів, і що Корей та його прибічники зазнали справедливої Божої кари. ПП 382.2

Повстання Корея у мініатюрі виявило дію того духа, який призвів до повстання сатани на небесах. Гордість і честолюбство спонукали Люцифера оскаржувати Боже правління, домагатися усунення правління, запровадженого на Небесах. З часу свого падіння він поставив собі за мету навіювати людям той же дух заздрості та незадоволення, ті ж честолюбні прагнення високих посад і почестей. Саме так він працював над умами Корея, Датана й Авірона, викликаючи в них бажання самозвеличення, породжуючи заздрість, недовір'я й непокору. Сатана спричинився до того, що вони відкинули Бога як свого Вождя, відкидаючи мужів, призначених Ним. Наріканнями на Мойсея та Аарона вони зневажали Бога, однак залишалися настільки засліпленими, що вірили у власну праведність, а до мужів, які справедливо докоряли їх за гріхи, поставилися як до прибічників сатани. ПП 382.3

А хіба сьогодні не існує такого зла, яке призвело Корея до загибелі? Гордощі та честолюбство дуже поширились, і коли їх живити, вони дуже скоро відчинять двері заздрості та боротьби за першість; душа поволі відвертається від Бога і несвідомо для себе виявляється втягнутою до лав сатани. Подібно до Корея і його спільників, багато хто навіть з так званих послідовників Христа, складають плани і так старанно домагаються свого звеличення, що, бажаючи заручитися співчуттям і підтримкою людей, готові спотворювати істину, виставляти у неправдивому світлі Господніх слуг, звинувачуючи їх навіть у низьких, егоїстичних мотивах, якими керуються їхні власні серця. Вперто дотримуючись неправди всупереч усім доказам, вони нарешті починають вірити в неї, приймаючи самообман за правду. Намагаючись підірвати довір'я народу до вибраних Богом мужів, такі люди можуть навіть щиро вірити в те, що роблять добру справу і правдиво служать Богові. ПП 383.1

Євреї не бажали коритися Господнім повелінням і обмеженням. Вони виявляли неспокій, а зустрівшись з обмеженнями, не бажали чути докорів. Саме це стало причиною їхнього нарікання на Мойсея. Якби їм було дозволено робити усе, що заманеться, тоді було б менше скарг на їхнього вождя. Упродовж усієї історії Церкви Божі слуги завжди зустрічалися з проявами такого духа. ПП 383.2

Через потурання гріху люди відкривають сатані доступ до свого розуму, переходячи в своєму нечесті від однієї стадії до іншої. В міру відкинення світла розум затьмарюється, а серце робиться жорстоким, так що буває вже легше зробити наступний гріховний крок і відкинути світло, яке ще жевріє, аж доки звичка грішити не укоріниться остаточно. Гріх для них перестає бути гріхом. Вірний служитель Божого Слова, викриваючи їхні гріхи, у більшості випадків викликає в них ненависть. Не бажаючи зазнати болю і жертви, без яких неможлива жодна реформа, вони повстають проти Божого слуги, звинувачуючи служителя у тому, що його докори нібито безпідставні та надто суворі. Подібно до Корея, вони стверджують, що люди невинні, а того, котрий їх докоряє, роблять причиною усього лиха. Заспокоюючи дим обманом власне сумління, заздрісники й незадоволені об'єднуються, щоб сіяти в Церкві незгоду і таким чином ослаблювати руки тих, хто збудовує її. ПП 383.3

Кожний крок тих, кого Бог покликав очолювати Його справу, викликає підозру; кожний вчинок заздрісними і прискіпливими людьми хибно витлумачується. Так було за часів Лютера, братів Уеслі та інших реформаторів. Так діється й сьогодні. ПП 384.1

Корей не ступив би на шлях, яким пішов, якби знав, що усі вказівки та докори, які отримував Ізраїль, походили від Бога. Але ж він міг дізнатися про це. Бог дав безліч доказів того, що саме Він провадить Ізраїля. Проте Корей та його спільники відкинули світло; цих засліплених людей вже не могли переконати навіть найбільш гідні подиву прояви Його сили; усе це вони приписували людській або сатанинській силі. Так вчинив і народ, який наступного дня після загибелі Корея і його товаришів прийшов до Мойсея й Аарона, говорячи: “Ви знищили Господній народ!” Незважаючи на переконливі докази Божого незадоволення, викликаного їхньою поведінкою, яке виявилось у знищенні мужів, котрі звели їх, вони продовжували стверджувати, що саме силою сатани Мойсей та Аарон спричинили смерть добрих і святих мужів. Цей вчинок і вирішив їхню долю. Вони вчинили гріх проти Святого Духа — гріх, який робить людське серце нечутливим до впливу божественної благодаті. “І якщо хто скаже слово проти Сина Людського, — говорить Христос, — то проститься йому; а коли хто скаже слово проти Духа Святого, — не проститься йому!” (Матв.12:32). Ці слова були сказані нашим Спасителем, коли вчинки милосердя, які Ісус здійснював Божою силою, юдеї приписували силі вельзевула. Бог спілкується з людиною за допомогою Святого Духа, і коли окремі особистості свідомо відкидають цю силу як сатанинську, вони цим позбавляють себе каналу, через який душа спілкується з Небесами. ПП 384.2

Бог діє завдяки проявам Його Духа, щоб докоряти і переконувати грішника; якщо ж дію Духа повністю відкидають, то Господь вже нічого не може зробити для такої душі. Останній засіб божественної милості був використаний. Грішник ізолював себе від Бога, а гріх не має у собі ліків, за допомогою яких можна було б вилікуватися від нього. Не існує іншої сили, за допомогою якої Бог міг би переконати і навернути грішника. “Покинь ти його!” (Осія 4:17) — звучить божественне повеління. Тоді “вже не залишається за гріхи жертви, а якесь страшне очікування суду та лютості вогню, готового пожерти противників” (Євр.10:26—27). ПП 384.3