ПОРАДИ для ЦЕРКВИ

Розділ 6— Освячене життя

Наш Спаситель претендує на все наше єство; Він вимагає наших перших і найсвятіших помислів, нашої найчистішої і найміцнішої прихильності. Якщо ми воістину учасники Божественної природи, то в наших серцях і з наших уст завжди звучатиме Йому хвала. Наша єдина безпека — повністю підкоритися Йому та постійно зростати в благодаті й пізнанні істини. (Освячене життя. С. 95) . CChUk 65.1

Освячення, про яке йдеться у Святому Письмі, поширюється на все єство — дух, душу й тіло. У цьому полягає справжня суть істинного освячення. Павло молиться, щоб Солунська церква отримала це велике благословення: «А Сам Бог миру хай повністю освятить вас: нехай ваш дух, душа і тіло бездоганно будуть збережені в цілості до приходу нашого Господа Ісуса Христа» (1 Сол. 5:23). CChUk 65.2

У релігійному світі існує теорія освячення, яка є фальшивою і небезпечною за своїм впливом. У багатьох випадках ті, хто вважає себе освяченим, насправді далекі від цього стану. Їхнє освячення полягає в розмовах та догоджанні своїй волі. CChUk 66.1

Вони ігнорують розум і судження та покладаються тільки на почуття, ґрунтуючи свої претензії на освячення на емоціях, які вони колись відчували. Такі особи норовливі й уперті у своїх наполегливих претензіях на святість, вони багатослівні, проте доброго плоду на підтвердження святості не приносять. Ці нібито освячені люди не тільки обманюють власні душі своїми претензіями, але й справляють вплив, який збиває з істинного шляху тих, хто щиро бажає підкоритися Божій волі. Вони раз у раз повторюють: «Мене веде Бог! Мене наставляє Бог! Я живу без гріха!» Багато віруючих, котрим доводилося зіткнутися із цим духом, зустрічалися з чимось темним та загадковим, чого вони не могли збагнути. Однак саме це зовсім не схоже на Христа — єдиного істинного Взірця. (Освячене життя. С. 7-10). CChUk 66.2

Освячення — це процес. За словами Петра, воно склада-ється з низки послідовних кроків: «Тому докладіть усі старання, покажіть у вашій вірі чесноту, а в чесноті — пізнання, в пізнанні — стриманість, у стриманості — терпеливість, у терпеливості — побожність, у побожності — братерство, а в братерстві — любов. Бо коли це у вас є та примножується, то не залишить вас без діла, ні без плоду для пізнання Господа нашого Ісуса Христа» (2 Петра 1:5-8). «Тому, брати, усе більше старайтеся утвердити ваше покликання та обрання, тому що роблячи так, ніколи не спіткнетеся. Бо таким чином щедро забезпечиться вам вхід до вічного Царства нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа» (2 Петра 1:10, 11). CChUk 66.3

Це шлях, ідучи яким ми можемо бути впевнені, що ніколи не впадемо. Ті, хто так працює над планом додавання, набуваючи християнські чесноти, мають запевнення, що Бог працюватиме над планом примноження, даруючи їм Свого Духа. (Освячене життя. С. 94, 95). CChUk 66.4

Освячення — це справа не однієї хвилини, години чи навіть дня. Це постійне зростання в благодаті. Ми не знаємо, яка боротьба очікуватиме нас наступного дня. Сатана живе й діє, і нам треба щодня ревно кликати до Бога про допомогу та силу, щоб чинити опір йому. Доки сатана панує, нам доведеться приборкувати своє «я», долати перешкоди, і немає кінця цій праці, немає такого рубежу, до якого ми можемо дійти і сказати, що вже повністю всього досягли... CChUk 67.1

Життя християнина — це постійний рух уперед. Ісус як Плавильник очищає Свій народ; коли в них досконало від-дзеркалиться Його образ, вони будуть досконалі, святі й готові до життя на Небесах. Від християнина вимагається велика праця. Нас закликають очистити себе від усякої нечистоти тіла та духу, звершуючи святі справи в Божому страху. Із цього ми бачимо, у чому полягає велика праця. Для християнина є постійна робота. Кожна гілка на батьківській лозі має черпати з неї життя й силу, аби приносити плід. (Свідчення для Церкви. Т. 1. С. 340). CChUk 67.2

Нехай ніхто не обманює себе, віруючи, що Бог простить і благословить їх, тоді як вони зневажають одну з Його вимог. Свідоме вчинення відомого гріха змушує замовкнути викри-вальний голос Духа та розділяє душу з Богом. Яким би не був спалах релігійного почуття, Ісус не може перебувати в серці, яке нехтує Божественним Законом. Бог ушанує тільки тих, хто шанує Його. (Освячене життя. С. 92). CChUk 67.3

Коли Павло писав: «Сам Бог миру хай повністю освятить вас” (1 Сол. 5:23), він не вмовляв своїх братів прагнути до стандарту, якого вони не могли досягнути, і не молився про те, щоб вони отримали благословення, які були не по волі Бога. Апостол знав, що всі, хто буде готовий зустріти Христа в мирі, повинні мати чистий, святий характер (див. 1 Кор. 9:25-27; 6:19, 20). CChUk 67.4

Справжній християнський принцип не зупиниться перед тим, щоб зважувати наслідки. Він не ставить запитання: а що про мене подумають люди, якщо я вчиню саме так? Або: як це вплине на моє майбутнє, якщо я так вчиню? Найсильніше прагнення Божих дітей — дізнатися, чого очікує від них Бог, аби своїми діями прославити Його. Господь зробив усе необхідне, щоб серця й життя всіх Його послідовників були під владою Божественної благодаті й стали світильниками, що палають і сяють у світі. (Освячене життя. С. 69, 39). CChUk 67.5