ПОРАДИ для ЦЕРКВИ

Батьки мають узгоджувати свої дії

Діти — дуже чутливі й люблячі натури. Їх можна легко порадувати й легко засмутити. Застосовуючи м’яку дисципліну, яка виявляється в словах і вчинках любові, матері можуть прив’язати їх до своїх сердець. Суворість і прискіпливість щодо дітей є великою помилкою. У кожній сім’ї для підтримки дисципліни необхідний постійний вияв твердості та безстороннього контролю. Спокійно говоріть те, що хочете сказати, дійте обачно, виконуйте сказане, не відступаючи від своїх слів. (Свідчення для Церкви. Т. 3. С. 532). CChUk 279.1

Батькам не слід забувати свої дитячі роки, як вони прагнули до співчуття й любові та якими нещасними почувалися, коли їм докоряли і з роздратуванням сварили їх. Батькам треба знову стати молодими й у своїх почуттях намагатися зрозуміти бажання дітей. Однак із твердістю, поєднаною з любов’ю, їм треба вимагати послуху від своїх дітей. Слово батьків необхідно беззастережно виконувати. (Свідчення для Церкви. Т. 1. С. 388). CChUk 279.2

Відсутність твердості в управлінні сім’єю завдає великої шкоди, і це фактично настільки ж погано, як і відсутність управління взагалі. Часто запитують: чому діти релігійних батьків так часто бувають упертими, непокірними й бунтів-ними? Причина криється в домашньому вихованні. CChUk 279.3

Якщо батьки не мають між собою згоди, нехай уникають товариства дітей, доки не досягнуть цієї згоди. CChUk 279.4

Якщо між батьками є єдність у справі виховання, тоді дитина розуміє, чого від неї вимагають. Проте якщо батько словом або поглядом дає зрозуміти, що не схвалює методів виховання матері; якщо він вважає, що вона надто сувора, а тому повинен компенсувати її суворість ласкою й поблажливістю, це зіпсує дитину. Незабаром дитина зрозуміє, що може робити все, що заманеться. Батьки, які припускаються цього гріха щодо своїх дітей, несуть відповідальність за загибель їхніх душ. (Християнська родина. С. 310-315). CChUk 279.5

Батькам треба насамперед навчитися контролювати себе, тоді вони зможуть успішніше контролювати своїх дітей. Щоразу, коли батьки втрачають самовладання, говорять та діють роздратовано, вони грішать проти Бога. Вони повинні насамперед урезонити своїх дітей, зрозуміло пояснити їм їхні помилки, показати їхній гріх та закарбувати в їхньому розумі, що вони грішать не тільки проти батьків, а й проти Бога. Зі смиренним серцем, сповненим співчуття і скорботи за своїх заблудлих дітей, моліться з ними, перш ніж виправляти їх. Тоді ваше покарання не викличе в дітей почуття ненависті до вас. Вони любитимуть вас. Діти побачать, що ви караєте їх не тому, що вони створюють вам незручності, і не для того, щоб зігнати на них свою досаду, а з почуття обов’язку, для їхнього добра, щоб не дозволити їм зростати в гріху. (Свідчення для Церкви. Т. 1. С. 398). CChUk 280.1