ПОРАДИ для ЦЕРКВИ

Прагніть вищих духовних досягнень

Чиста любов розширить душу для більш піднесених звершень, для кращого розуміння Божественних істин, щоб вона не була задоволена нічим, окрім повноти досконалості. Більшість людей, котрі називають себе християнами, не уяв-ляють собі, яку духовну силу вони могли б мати, якби були такими ж честолюбними, ревними й наполегливими в придбанні знання Божественних істин, якими вони є в отриманні незначних, тлінних речей у цьому житті. Величезна кількість так званих християн задовольняється тим, щоб бути духовними карликами. У них немає бажання ставити собі за мету шукати насамперед Царства Божого і Його праведності, тому благочестя для них — прихована таємниця, яку вони не можуть зрозуміти. Вони не знають Христа особисто. CChUk 270.2

Якби ці чоловіки й жінки, котрі задовольняються своїм безвладним неповноцінним духовним життям, були несподівано перенесені на Небо й на хвилину стали очевидцями піднесеної святої досконалості, яка постійно там перебуває, де кожна душа сповнена любові, кожне лице випромінює радість, де чарівна музика мелодійними потоками підноситься на честь Бога й Агнця та нескінченні потоки світла спливають на святих від обличчя Того, Хто сидить на престолі, і від Агнця; якби вони зрозуміли, що існує ще вища й більша радість, бо чим більше Божої радості вони отримують, тим більше здатні піднестися до висот вічної радості, продовжуючи в такий спосіб отримувати нові й більші блага з невичерпних джерел слави та невимовного блаженства, то чи могли б такі люди, запитую я, з’єднатися з небесним сонмом, брати участь у їхньому співі й витримати чисту, піднесену, захопливу славу, котра походить від Бога й Агнця? О ні! Їхній випробувальний термін був продовжений на багато років, щоб вони навчилися небесної мови та змогли стати «учасниками Божественної природи, уникнувши мораль-ного розтління, що у світі” (2 Петра 1:4). Однак вони мали свої егоїстичні справи, у які вкладали сили свого розуму й енергію свого єства. Ці люди не могли собі дозволити беззастережно служити Богові та зробити це справою свого життя. Світські справи мали бути на першому місці й забирали найкращі їхні сили, а про Бога вони думали мимохідь. Чи зазнають такі люди переміни після остаточного рішення: «Нечестивий хай ще опоганюється... святий хай ще освячується”? Такий час надходить. CChUk 270.3

Люди, які привчили свій розум знаходити насолоду в духовних вправах, — це ті, котрі можуть бути переселені на Небо та котрих не приголомшать чистота й незрівнянна слава Небес. Ти можеш бути добре обізнаним у мистецтві, ознайомленим з науками, можеш володіти великими досяг-неннями в галузі музики чи літератури, твоїми манерами можуть захоплюватися товариші, але як усе це повязано з приготуванням до Неба? Яким чином це може приготувати тебе до того, щоб стати перед Божим судом? (Свідчення для Церкви. Т. 2. С. 266, 267). CChUk 271.1