Дивовижна Божа благодать

28 вересня. Непереможний

Господнє благословення збагачує, і смутку з собою не приносить (Прип. 10:22). ДББ 332.1

Коли Яків у відчаї вхопився за Ангела та зі сльозами благав Його, Небесний Посланець, випробовуючи його віру, також нагадав йому про гріх і намагався звільнитися від нього. Однак це не зупинило Якова. Він знав, що Бог милосердний, і повністю віддався на Його милість. Яків нагадував про своє розкаяння та благав про порятунок. Згадуючи своє минуле життя, він мало не впав у розпач, але не відпускав Ангела; з голосінням і плачем‚ які свідчили про жахливі душевні муки, він продовжував благати, доки не переміг. ДББ 332.2

Таким буде досвід Божого народу в його останній боротьбі із силами зла. Господь випробує їхню віру, непохитність і впевненість у тому‚ що Його сила здатна спасти їх. Сатана намагатиметься викликати в них страх‚ навіюючи думки про те‚ що їхнє становище безнадійне… Божі діти глибоко усвідомлюватимуть свої вади і‚ згадуючи власне життя‚ втратять усяку надію. Але пам'ятаючи про велику Божу милість, переживаючи щире каяття, ці люди благатимуть Його про здійснення обітниць, даних у Христі для безпомічних розкаяних грішників. Їхня віра не захитається від того, що вони не отримають негайної відповіді на свої молитви. Вони міцно триматимуться Божої сили, як Яків тримався Ангела, а їхні душі благатимуть: “Не пущу Тебе, коли не поблагословиш мене” (Бут. 32:26). ДББ 332.3

Однак історія Якова переконує: Бог не залишить тих, котрі були спокушені згрішити‚ але навернулися до Нього у щирому розкаянні. Завдяки самозреченню й непохитній вірі Яків отримав те, чого не зміг здобути власними зусиллями. Так Господь показав Своєму слузі, що тільки Божественна сила і благодать можуть дати йому благословення, якого він так прагнув. ДББ 333.1

Подібним буде досвід людей‚ котрі житимуть в останні дні. Оточені небезпеками, охоплені розпачем, вони повинні будуть покладатися лише на заслуги викупної Жертви. Власними зусиллями ми нічого не можемо досягти. У всій своїй безпорадності й недостойності маємо покладатися на заслуги розп'ятого і воскреслого Спасителя. Жоден із тих‚ хто чинитиме так‚ не загине (Патріархи і пророки, c. [201-203]). ДББ 333.2