Поради для Церкви

Указати людям на Біблію

Письмові Свідчення призначені не для того, щоб дати нове світло, натомість живо закарбувати в серці вже відкриті натхненні істини. Обов'язок людини щодо Бога й ближнього чітко визначений у Слові Божому, однак лише декотрі з вас слухняні даному світлу. Бог не пропонує додаткову істину у Свідченнях, натомість через них спростив раніше дані великі істини і власним вибраним способом виклав їх людям, аби пробудити їх та за допомогою Свідчень закарбувати в їхньому розумі, що вони можуть залишитися без прощення. Свідчення дані не для того, щоб умалити Слово Боже, а щоб підняти його й привабити до нього людські уми. щоб красива простота істини могла справити враження на всіх. ПДЦ 129.5

(Свідчення для Церкви, т. 5, c. [665]). ПДЦ 130.1

Дух не був даний та ніколи не може бути даний для того, щоб зайняти місце Біблії, бо Писання ясно свідчить: Слово Боже — це мірило, за яким треба перевіряти всяке вчення і досвід. Апостол Іван каже: “Не кожному духові вірте, але випробовуйте духів, чи від Бога вони, бо багато лжепророків з'явилося у світі” (1 Івана 4:1). А Ісая заявляє: “До Закону й свідоцтва! Як вони не так кажуть, як це, то немає для них зорі ранньої” (Ісаї 8:20). ПДЦ 130.2

(Велика боротьба, c. [7]). ПДЦ 130.3

Брат Д. бентежить розум людей, намагаючись створити в них враження, ніби дане Богом через Свідчення світло — доповнення до Слова Божого, і тим самим представляє справу в неправдивому світлі. Богові було угодно саме так привернути увагу Свого народу до Свого Слова й дати більш повне його розуміння. Слова Божого достатньо для просвіщення затуманеного розуму, і його можуть зрозуміти ті, хто хоче зрозуміти. Та, незважаючи на це, декотрі, хто каже, що досліджує Слово Боже, живуть наперекір найпростішим його вченням. Тоді Бог, щоб не залишити чоловікам і жінкам можливості виправдати себе, дає ясні конкретні свідчення, повертаючи їх до Слова, дотриманням якого вони нехтували. Слово Боже рясніє загальними принципами формування правильних життєвих звичок, і Свідчення, загальні й особисті, були розраховані на те, щоб звернути увагу цих людей саме на ті принципи. ПДЦ 130.4

Я взяла дорогоцінну Біблію й оточила її кількома “Свідченнями для Церкви”, які були дані Божому народові. “Тут, — сказала я, — розглянуті справи майже всіх людей і зазначені гріхи, яких їм необхідно уникати. Тут вони можуть знайти потрібну пораду, дану в інших випадках, подібних до їхніх. Богові було угодно давати вам заповідь на заповідь і правило на правило. Але мало хто з вас знає, що міститься у Свідченнях. Ви необізнані з Писанням. Якби ви зробили Боже Слово предметом свого вивчення, маючи бажання досягти біблійного стандарту й здобути християнську досконалість, вам не знадобилися б Свідчення. Але через те, що ви нехтували знайомством з богонатхненною Книгою, Він намагався говорити до вас за допомогою простих прямих свідчень, звертаючи вашу увагу на богонатхненні слова, яким ви не бажали підкоритися, та спонукуючи вас будувати своє життя згідно з її чистим високим ученням”. ПДЦ 130.5

(Свідчення для Церкви, т. 5, c. [663-665]). ПДЦ 131.1