Віра, якою я живу

14 липня. У святині

Христос в істинному Храмі

І не завдяки крові козлів і телят, а завдяки власній крові Він увійшов один раз до святині й здійснив вічне викуплення (Євр. 9:12). ВЯЖ 236.1

Навесні 31-го року істинна Жертва була принесена світом: Христос був розп'ятий на Голгофі (Пророки і царі, c. [699]). ВЯЖ 236.2

Коли Христос на хресті вигукнув: “Звершилося!”, завіса в храмі роздерлася навпіл. Завіса мала важливе значення для юдейського народу. Вона була виготовлена з коштовних матеріалів — пурпуру й золота — і мала великі розміри. У момент, коли Христос зробив Свій останній видих, люди в храмі побачили, як міцна важка матерія була розірвана Невидимою рукою згори донизу. Цей акт ознаменував для небесного Всесвіту та гріховного світу відкриття нового живого шляху для загиблого роду та завершення всіх священних приношень у великій жертві Божого Сина (Біблійний коментар АСД, т. 5, c. [1109]. Коментар Е. Уайт). ВЯЖ 236.3

У момент смерті Божого Сина Реальність зустрілася зі своїм прообразом… Шлях у Святе святих відкритий. Для всіх приготовлений новий шлях безпосередньо до Бога. Людство, яке загрузло в гріхах, уже не має потреби в служінні первосвященика. Відтепер Спаситель буде Священиком і Заступником у Небесній святині… Настав кінець усім жертвам і дарам за гріх. Божий Син прийшов згідно з Його Словом: “Ось іду, — на початку книги написано про Мене, — щоб виконати, Боже, Твою волю”. “Завдяки власній крові Він увійшов один раз до святині й здійснив вічне викуплення” (Євр. 10:7; 9:12) (Христос — надія світу, c. [757]). ВЯЖ 236.4

Святий Дух, Котрий зійшов у день П'ятидесятниці, спрямував думки учнів від земної святині до Небесної, куди Ісус увійшов з власною Кров'ю, щоб вилити на Своїх учнів благословення звершеного викуплення (Ранні твори, c. [260]). ВЯЖ 236.5

Тепер очі людей звернулися до істинної Жертви за гріхи світу. Земному священству було покладено край; відтоді ми дивимося на Ісуса, Служителя Нового Завіту (Христос — надія світу, c. [166]). ВЯЖ 236.6

Наш Старший Брат перебуває біля вічного престолу (Ознаки часу, 16 квітня 1902 р.). ВЯЖ 237.1