Віра, якою я живу

18 червня. Стан людини після смерті

Тимчасове мовчання

Бо знають живі, що помруть, а померлі нічого не знають, і заплати немає вже їм, — бо забута і пам'ять про них, і їхнє кохання, і їхня ненависть, та заздрощі їхні загинули вже, і нема вже їм частки навіки ні в чому, що під сонцем тим діється! (Екл. 9:5, 6). ВЯЖ 205.2

Теорія про безсмертя душі — це одна з тих облудних теорій, яку Рим запозичив у язичників і запровадив у християнську релігію. Мартін Лютер вважав це вчення однією з “безглуздих байок, котрі належать до купи гною римських постанов”. Коментуючи слова Соломона з книги Еклезіяста про те, що мертві нічого не знають, реформатор писав: “…Соломон вважає, що мертві сплять і зовсім нічого не відчувають. Мертві лежать, не маючи жодного уявлення про час; коли вони прокинуться, їм буде здаватися, що вони заснули на одну мить” (Велика боротьба, c. [549]). ВЯЖ 205.3

Мученик Тіндаль так сказав про стан мертвих: “Я свідчу відверто, що не впевнений у тому, що вони вже увійшли в повну славу Христа або вибраних ангелів Божих. Я не вірю в це. Якби це було так, тоді навіщо проповідувати про воскресіння тіла” (Велика боротьба, c. [547]). ВЯЖ 205.4

Згідно з цією загально прийнятою думкою, спасенні на Небі знають про все, що відбувається на Землі, особливо про життя своїх друзів, яких вони залишили тут. Але хіба померлі можуть почуватися щасливими, бачачи гріхи своїх улюблених, а також їхні скорботи й розчарування в житті?.. Наскільки ж безглуздою є віра в те, що, як тільки дихання покидає тіло, душа нерозкаяного негайно потрапляє в пекельне полум'я! Яких душевних мук зазнають ті, хто усвідомлює, що його друзі не приготувалися до смерті і їх чекають вічні муки! (Велика боротьба, c. [545]). ВЯЖ 206.1

Ісус зображає смерть як сон. Життя Його вірних дітей сховане із Христом у Бозі. І доки не пролунає остання сурма, померлі спочивають у Ньому (Христос — надія світу, c. [527]). ВЯЖ 206.2