Віра, якою я живу

9 червня. Велика мета життя

Бог-Життєдавець

І відчайдушно біжу до мети — до нагороди високого Божого покликання в Ісусі Христі (Филп. 3:14). ВЯЖ 195.1

Коли Адам вийшов з рук Творця, його фізична, розумова й духовна природа носила подобу його Митця. “Бог на Свій образ людину створив” (Бут. 1:27), і Його намір полягав у тому, щоб чим довше жила людина, тим повніше вона розкривала цей образ, тим повніше відображала славу Творця. Усі здібності мали здатність розвиватися, їхня спроможність та сила повинні були постійно зростати. Широкою була сфера, запропонована для їхнього застосування, чудовим — поле, відкрите їм для дослідження. Таємниці видимого Всесвіту — “чудо Того, Який має безвадне знання” (Йова 37:16), — заохочували людину до дослідження. Спілкування з її Творцем — віч-на-віч, від серця до серця — було її високим привілеєм. Якби людина залишилася вірною Богові, усе це належало б їй навіки. Протягом вічності людина продовжувала б здобувати нові скарби знання, відкривати свіжі джерела щастя, отримувати дедалі ясніше розуміння мудрості, сили та любові Бога. Усе більш і більш повно… вона відображала б славу Творця. ВЯЖ 195.2

Але через непослух це було втрачено. Божественна подоба була спотворена гріхом і майже стерта. Фізичні сили людини ослабли, розумові здібності знизилися, духовне бачення затьмарилося. Вона стала підвладною смерті. Проте людство не було залишене без надії. Безмежною любов'ю та милістю був накреслений План спасіння і дароване життя як випробувальний термін. Відновлення в людині образу її Творця, повернення її до досконалості, у якій вона була створена, сприяння розвиткові тіла, розуму й душі з метою здійснити Божественний задум щодо її створення — у цьому мала полягати справа викуплення. Це — мета виховання й освіти, велика мета життя (Виховання та освіта, c. [15, 16]). ВЯЖ 195.3

Прославити Христа, уподібнитися до Нього, працювати для Нього — ось найвища мета життя, найбільша його радість (там же, с. [297]). ВЯЖ 196.1