Віра, якою я живу

156/368

3 червня. Справжня цінність грошей

Дари для всіх

Шануй Господа із маєтку свого, і з початку всіх плодів своїх, — і будуть комори твої переповнені ситістю, а чавила твої будуть переливатись вином молодим! (Прип. 3:9, 10). ВЯЖ 188.1

Ці біблійні рядки говорять про те, що Бог, Податель усіх благ, пред'являє на них права, а ми насамперед повинні рахуватися з Його вимогами. Людину, яка з повагою ставиться до Його вимог, очікують особливі благословення. ВЯЖ 188.2

В основі цих вимог лежить принцип, яким Бог керується у взаємовідносинах із людиною. Він поселив наших прабатьків в Едемському саду, оточив їх усім, що могло сприяти їхньому щастю, та відкрився їм як Владика всього. У саду Він насадив кожне дерево, принадне на вигляд та з хорошими плодами; але серед них лише до одного дерева Він заборонив Адамові та Єві доторкатися. Бог наказав їм: “Не їж від нього”. Це було випробуванням їхньої вдячності й вірності Богові. ВЯЖ 188.3

У Своєму Синові Бог дарував нам усі небесні скарби й увесь достаток земних багатств для нашого добра (Поради з управління ресурсами, c. [65]). ВЯЖ 188.4

Бог довіряє людям… кошти. Він дає їм сили здобувати багатство… ВЯЖ 188.5

Гроші дані нам не для власного звеличення і прославлення. Як вірні управителі, ми повинні використовувати їх для звеличення й прославлення Бога. Деякі вважають, що тільки частина їхніх коштів належить Господеві. Відклавши цю частину для релігійних і доброчинних цілей, решту вони вважають своєю власністю, котру можна використовувати як заманеться. Проте вони помиляються. Усе, чим володіємо, належить Господеві, ми підзвітні Йому за використання довіреного нам. У тому, як витрачаємо кожну копійку, буде видно, чи любимо ми Бога понад усе та ближнього, як самих себе. Гроші мають велику цінність, бо можуть зробити багато добра. У руках Божих дітей це їжа для голодних, пиття для спраглих, одяг для нагих… Однак гроші вартують не більше, ніж пісок, якщо не використовуються для забезпечення життєвих потреб, благословення інших та розвитку справи Христа (Наочні уроки Христа, c. [351]). ВЯЖ 188.6