Віра, якою я живу

17 квітня. Одягнені в Його праведність

Виправдані Його праведністю

Я радісно буду втішатися Господом моїм, бо Він зодягнув мене в шату спасіння, і в одежу праведности мене вбрав, немов молоду приоздобив красою мене! (Ісаї 61:10). ВЯЖ 132.2

Лише шати, запропоновані Самим Христом, можуть зробити нас спроможними з'явитися в присутність Бога. У ці шати — одяг Його власної праведності — Христос зодягне кожну розкаяну, віруючу душу. “Раджу тобі, — говорить Він, — купити в Мене… білу одіж, щоб зодягнутися…” (Об'явл. 3:18). ВЯЖ 132.3

Цей одяг, зітканий на небесному верстаті, не має жодної нитки людського винаходу. Христос, бувши в людському тілі, досягнув досконалого характеру і цим характером бажає наділити й нас. “Немов забруднена одежа — вся наша справедливість” (Ісаї 64:5, переклад І. Хоменка). Усе, що ми можемо самі зробити, опоганене гріхом. Але Син Божий “з'явився, аби взяти [наші] гріхи, а в Ньому гріха нема”. Гріх визначений як “беззаконня” (1 Івана 3:5, 4), Христос же був слухняний кожній вимозі Закону… ВЯЖ 132.4

Своїм досконалим послухом Він зробив можливим для кожної людської істоти бути слухняною Божим Заповідям. Коли ми підкоряємося Христові, наше серце з'єднується з Його серцем, наша воля зливається з Його волею, розум стає єдиним з Його розумом, наші думки сповнені Ним, ми живемо Його життям. Ось що означає бути вбраним в одяг Божої праведності. Тоді, дивлячись на нас, Господь бачить не одяг із фігового листя, не наготу й потворність гріха, а Свій власний одяг праведності, тобто досконалий послух Законові Єгови (Наочні уроки Христа, c. [311, 312]). ВЯЖ 132.5

На тих, хто приймає Христа, Бог дивиться як на тих, котрі не в Адамі, а в Ісусі Христі, як на синів і дочок Божих (Рукопис 32a, 1894 р.). ВЯЖ 133.1

Ми можемо… не боятися того, що Христос і Бог думають про нас, натомість розмірковувати про те, що Господь думає про Христа, нашого Заступника (Бюлетень Генеральної Конференції, 23 квітня 1901 р.). ВЯЖ 133.2