Віра, якою я живу

16 квітня. Віра зараховується за праведність

Виправдані Його праведністю

А тому, хто не робить, але вірить у Того, Хто оправдує нечестивого, віра його зараховується за праведність (Римл. 4:5). ВЯЖ 131.1

Спасенна віра не виникає випадково і на якийсь час, це не просто якийсь умовивід. Це віра, глибоко закорінена в серці, котре прагне до Христа як до свого особистого Спасителя та переконане, що Він може спасати всіх, хто приходить через Нього до Бога… ВЯЖ 131.2

Грішник може сказати: “Я гину, але Христос прийшов, щоб знайти і спасти те, що загинуло. Господь запевнив: ‘Я прийшов кликати не праведників, а грішників’ (Марка 2:17). Я — грішник, а Христос помер на Голгофському хресті заради мого спасіння. Мені нема потреби продовжувати йти згубним шляхом. Він помер та воскрес заради мого виправдання і зараз спасає мене. Я приймаю обіцяне Ним прощення”… ВЯЖ 131.3

Велика справа, здійснювана заради спасіння заплямованої гріхом і злом людини, — це справа виправдання. Той, Хто несе слово істини, проголошує людину праведною. Господь зараховує віруючому праведність Христа і перед Усесвітом проголошує його праведним. Він переносить гріхи віруючого на Ісуса — його Представника й Поручителя, Котрий став на його місце. На Христа Господь покладає гріхи кожної віруючої душі. “Того, Хто не знав гріха, Він зробив за нас гріхом, щоб ми в Ньому стали Божою праведністю” (2 Кор. 5:21)… ВЯЖ 131.4

Через покаяння й віру ми звільнені від гріха та споглядаємо Господа — нашу Праведність. Ісус постраждав — Праведний за неправедних… ВЯЖ 131.5

Зарахувавши нам праведність Христа, Бог проголошує нас праведними і ставиться до нас, як до праведних. Він бачить у нас Своїх дорогих дітей. Христос діє проти сил гріха, а де намножився гріх, там безмірно виявилася благодать. “Отже, виправдавшись вірою, маємо мир з Богом через нашого Господа Ісуса Христа, через Якого ми вірою одержали доступ до тієї благодаті, в якій перебуваємо і хвалимося надією на Божу славу” (Римл. 5:1, 2) (Вибрані вісті, т. 1, c. [391-394]). ВЯЖ 131.6

Бог здійснив достатньо, аби ми, нічого не потребуючи, могли перебувати досконалими в Його благодаті, очікуючи з'явлення нашого Господа (Рев'ю енд Геральд, 13 грудня 1887 р.). ВЯЖ 132.1