Боротьба і мужність

307/375

Листопад

1 листопада. Говорить Петро

“Каже їм Ісус: А ви Мене за кого вважаєте? У відповідь Симон Петро промовив: Ти є Христос, Син Бога Живого!” (Матв. 16:15, 16; див. також Матв. 16:13-20). БМ 345.1

Від самого початку Петро вірив, що Ісус — Месія. Чимало людей, які були переконані проповіддю Хрестителя і прийняли Христа, почали сумніватися в місії Івана після його ув'язнення та страти. Тепер же вони сумнівалися в тому, що Ісус — обітований Месія… Але Петро і його друзі залишилися вірними. Непостійність тих, хто ще вчора прославляв, а сьогодні осуджував, не зруйнувала віри справжнього послідовника Спасителя… БМ 345.2

Петро висловив віру дванадцятьох, хоч учні були ще далекі від правильного розуміння місії Христа. Опір та інтриги священиків і правителів, хоч і не змогли відвернути учнів від Христа, проте дуже бентежили їх… Час від часу дорогоцінні промені світла від Ісуса осявали учнів Господа, але неодноразово вони, як ті незрячі, навпомацки блукали в пітьмі. Однак того дня, коли вони ще не зіткнулися з великим випробуванням віри, сила Духа Святого зійшла на них. На певний час їхні очі були відвернені від “видимого”, аби побачити “невидиме” (2 Кор. 4:18). У людській подобі вони чітко побачили славу Божого Сина… БМ 345.3

Істина, засвідчена Петром, — основа віри всіх християн. Вона, як наголосив Сам Христос, — життя вічне. Але знання істини не повинно стати приводом для самопрославлення. Петрові ця істина відкрилася не тому, що він був особливо мудрим або благочестивим. Людська природа ніколи не зможе власними силами пізнати Божественне. “Вона вища від неба, — що зможеш зробити? І глибша вона за шеол, — як пізнаєш її” (Йова 11:8). Лише Дух усиновлення може відкрити нам глибину Божих діл, яких “око не бачило й вухо не чуло і що на серце людині не приходило…”. “А нам це Бог відкрив через [Свого] Духа, бо Дух досліджує все, навіть глибини Божі” (1 Кор. 2:9, 10) (Христос — надія світу, c. [411, 412]). БМ 345.4