Боротьба і мужність

5 червня. Людські хвастощі

“І сказав филистимлянин: ‘Я цього дня зневажив Ізраїлеві полки. Дайте мені чоловіка, і будемо битися вдвох’” (1 Сам. 17:10; див. також 1 Сам. 17:4-29). БМ 180.1

Коли Ізраїль оголосив війну филистимлянам, троє Єссеєвих синів вступили до війська, яким командував Саул, а Давид залишився вдома. Однак через деякий час він відвідав табір Саула. Батько звелів Давидові віднести їжу старшим братам і довідатися, чи вони живі й здорові… Наближаючись до того місця, де розташувалися війська, Давид почув шум підготовки до бою… БМ 180.2

Ґоліят, филистимський герой, вийшов і образливими словами кинув виклик Ізраїлю, пропонуючи обрати з-поміж себе чоловіка, який вступив би з ним у двобій… БМ 180.3

Упродовж 40 днів ізраїльське військо тремтіло перед бундючним викликом филистимського велетня. Воїни завмирали від страху, дивлячись на його велетенську поставу — шість ліктів і п'ядь. На голові Ґоліята був мідний шолом, а на ногах — мідні наголінники. Одягнений він був у кольчугу, яка важила 5 000 шеклів. Кольчуга була зроблена із мідних пластинок, що накладалися одна на одну у вигляді риб'ячої луски. Вони так тісно прилягали одна до одної, що ніякий гострий предмет не міг пробити їх. За плечима велетень носив величезного списа з міді. “А держак списа його — як ткацький вал, а вістря спису його — шістсот шеклів заліза. А перед ним ходив щитоноша” (Патріархи і пророки, c. [644-646]). БМ 180.4

Ізраїль не кидав виклик Ґоліяту, але Ґоліят почав гордо звеличуватися перед Богом і Його народом. Нехай презирство, хвастощі й наруга лунають із боку противників істини, що діють подібно до Ґоліята. Але цей дух не повинен проявлятися в тих, кого Бог послав проповідувати останню вістку застереження приреченому світу. БМ 180.5

Ґоліят надіявся на свої обладунки. Він лякав ізраїльську армію зухвалими, грубими хвастощами, виставляючи напоказ обладунки, які були його силою (Свідчення для Церкви, т. 3, c. [218, 219]). БМ 180.6