Боротьба і мужність

2 червня. Майже позбавлений розуму

“Та Самуїл сказав до Саула: ‘Не вернуся з тобою, бо ти погордив Господнім словом, а Господь погордив тобою, щоб не був ти царем над Ізраїлем’” (1 Сам. 15:26; див. також 1 Сам. 15:24-35). БМ 177.1

Коли Саул побачив, що Самуїл не прийшов наставляти його, він усвідомив, що Господь відкинув його за нечестиву поведінку, і відтоді в його характері почали проявлятися крайнощі. Його слуги… часом не наважувалися наближатися до нього, оскільки він виглядав як божевільна людина, запальна і жорстока. Часто здавалося, що він сповнений каяття. Саул впадав у зневіру й відчував страх тоді, коли не було небезпеки… Його завжди переповнювало занепокоєння, і в похмурому настрої він не бажав, щоб його турбували… Навіть у присутності його князів і народу він часто повторював виголошені проти нього пророчі слова. БМ 177.2

Свідки такої дивної поведінки Саула рекомендували йому музику, вважаючи, що вона матиме заспокійливий вплив на його розум. За Божим Провидінням Давида відрекомендували царю як майстерного музиканта… БМ 177.3

Чудова гра Давида на арфі заспокоювала стривожений дух Саула. Коли він слухав чарівні звуки музики, вона впливала на нього, розсіюючи темряву, яка нависла над ним, і приводячи його збуджений розум у більш розважливий, спокійний стан (Духовні дари, т. 4, ч. 1, c. [78, 79]). БМ 177.4

Саул був позбавлений своєї сили, оскільки не зробив покору Божим Заповідям правилом свого життя. Людина не повинна налаштовувати свою волю проти волі Бога, яка відкривається в Його певних вимогах. Усі почесті, одержані людиною на троні царства, не зможуть відшкодувати втрату прихильності Бога внаслідок прояву невірності Небесам. Непокора Божим Заповідям може призвести тільки до загибелі й безчестя. Бог дав кожній людині свою справу, подібно до того, як Він поставив Саула правити Ізраїлем. Важливий урок для нас полягає в тому, що ми повинні виконати доручену нам справу таким чином, щоб записи про наше життя ми могли зустріти з радістю, а не із сумом (Біблійний коментар АСД, т. 2, c. [1018]. Коментар Е. Уайт). БМ 177.5