Перемога Божої любові

Пастки диявола

Велика боротьба між Христом і сатаною, яка триває вже майже шість тисяч років, незабаром завершиться, тому лукавий подвоює свої зусилля, щоб завдати поразки справі Христа для спасіння людини. Він продовжує заманювати душі людей у свої пастки. Мета, якої хоче досягти сатана, — це тримати людей у темряві й нерозкаянні аж до того часу, коли Спаситель закінчить Своє посередницьке служіння і вже не буде жертви за гріх. ПБЛ 24.1

Коли ми не докладаємо достатньо зусиль, аби протистояти його владі, коли в Церкві й світі панує дух байдужості, сатана спокійний, бо йому не загрожує небезпека втратити тих, кого він зробив своїми полоненими. Але тоді, коли люди починають цікавитись питаннями вічності, коли душі запитують: “Що мені робити, щоби спастись?”, тоді він починає протидіяти Христові та перешкоджати впливові Святого Духа. ПБЛ 24.2

У Святому Письмі розповідається, як одного разу ангели Божі прийшли перед лице Господнє, а серед них і сатана (Йов 1:6). Але він прийшов не для того, щоб поклонитися вічному Цареві, а щоб здійснити свої підступні плани проти праведних. З тією ж метою він присутній і на богослужіннях, коли люди поклоняються Богові. Хоч він і невидимий для нашого зору, проте з усіх сил намагається опанувати розумом віруючих. Як досвідчений полководець, він складає плани заздалегідь. Коли сатана бачить, що вісник Божий досліджує Писання, то помічає тему його проповіді. Потім, використовуючи всю свою хитрість і винахідливість, він намагається створити такі обставини, щоб ті, котрі зведені ним саме в цьому питанні, не почули б цієї вістки. І той, хто має. найбільшу потребу в застереженні, раптом виявиться зайнятим якимись справами, що вимагають його присутності в іншому місці, або ж інші обставини будуть заважати йому почути слова, котрі можуть стати для нього життєдайними. ПБЛ 24.3

І знову сатана бачить, що слуги Божі обтяжені тягарем внаслідок духовної темряви, яка огортає народ. Він чує їхні щирі молитви про те, щоб божественна благодать і сила розвіяли дух байдужості, безпечності та недбалості. Тоді він з оновленою ревністю береться за своє ремесло. Сатана спокушує людей черевоугодництвом або якоюсь іншою формою самозадоволення, притуплюючи цим їхні почуття, і тоді вони не почують тих істин, в яких мають найбільшу потребу. ПБЛ 25.1

Сатана добре знає, що всі ті, кого йому вдасться схилити до занедбання молитви і дослідження Святого Письма, будуть переможені. Тому він вишукує будь-які можливі шляхи, аби опанувати розумом людей. Завжди були такі особи, які розуміли себе побожними, але замість того, щоб зростати в пізнанні істини, вони вважали своїм священним обов'язком вишукування помилок у характері або у вірі тих, з ким не погоджуються. Такі люди є правою рукою сатани. Оскаржувачів своїх братів чимало, і вони найбільш активні, коли Бог здійснює Свою волю, а щирі віруючі намагаються її виконувати. Вони надають фальшивого забарвлення словам і вчинкам тих, хто любить істину і живе за її принципами. Найбільш щирих, ревних і самовідданих слуг Христа вони виставляють як обманщиків або людей, що стали жертвою обману, їхня робота полягає в тому, щоб перекручувати мотиви і цілі всякого благородного й чесного вчинку, поширювати наклепи та сіяти сумніви в умах недосвідчених. Вони намагаються будь-яким чином представити все чисте й правильне брудним і оманливим. ПБЛ 25.2

Але ніхто не повинен дати себе ошукати щодо цих людей. Неважко зрозуміти, чиї вони діти, чий приклад наслідують і чию роботу виконують. “По їхніх плодах ви пізнаєте їх” (Матв.7:16). їхні діла нагадують діла сатани — лихого наклепника, “хто братів наших обмовляв” (Відкр.12:10). ПБЛ 25.3

У великого ошуканця є багато агентів, готових поширювати будь-яке заблудження, щоб занапастити душі; омана розрахована на будь-який смак і схильності тих, кого він бажає знищити. Його план полягає в тому, щоб залучати до церкви нещирих і невідроджених людей, котрі будуть сіяти насіння сумнівів і невіри, перешкоджати всім, хто бажає бачити успіх у справі Божій і працює для цього. Багато з тих, хто не має справжньої віри в Бога і Його Слово, погоджуються з деякими принципами істини, і на цій підставі їх вважають християнами. Потім вони починають запроваджувати свої помилкові погляди, видаючи їх за біблійні істини. ПБЛ 26.1

Однією з найбільших спокус сатани є твердження про те, що немає великого значення, в що люди вірять. Він знає, що прийнята з любов'ю істина освячує душу того, хто приймає її. Тому безперервно намагається підмінити її фальшивими теоріями, байками, своїм власним “євангелієм”. Від самого початку слуги Божі провадили непримиренну боротьбу з фальшивими вчителями, порочними людьми, що запроваджували згубні єресі. Ілля, Єремія, Павло рішуче й безстрашно протидіяли тим, хто відвертав людей від Слова Божого. Ці святі поборники Істини не схвалювали тієї широти поглядів, котра дозволяла дивитись на правдиву біблійну віру як на щось маловажливе. ПБЛ 26.2

Невиразні й химерні тлумачення Писань, численні суперечливі теорії щодо біблійної віри, які заполонили сьогодні весь християнський світ, — усе це робота нашого великого ворога; він намагається збити людей з пантелику, щоб вони не розпізнали Істину. Поділ і розбіжності, які існують між церквами християнського світу, значною мірою пояснюються звичкою перекручувати Писання, пристосовуючи його до своїх улюблених теорій. Замість того, щоб уважно і зі смиренним серцем досліджувати Слово Боже, аби отримати пізнання Його волі, багато хто намагається знайти в ньому щось незвичайне або оригінальне. ПБЛ 26.3

Щоб обгрунтувати хибні вчення або нехристиянські звичаї, дехто вихоплює окремі місця Святого Письма, вириваючи їх з контексту, часто цитуючи лише половину вірша, тим часом, як друга частина повністю спростовує їхні твердження. З хитрістю змія вони таким чином шукають доказів у віршах, не пов'язаних один з одним, для виправдання своїх тілесних бажань. Отже, багато людей свідомо перекручує Слово Боже. Інші ж, маючи багату уяву, хапаються за прообрази й символи Святого Письма і пояснюють їх так, як це їм підказує власна фантазія. Незважаючи на те, що Біблія сама себе тлумачить, вони видають власні ідеї за біблійне вчення. ПБЛ 27.1

Якщо Святе Письмо досліджується без молитви, без смирення і без духа учнівства, тоді найясніші й найпростіші, як і найскладніші тексти будуть тлумачитися неправильно. Папські ієрархи вибирають зі Святого Письма тексти, які відповідають їхнім цілям, тлумачать їх на свій розсуд і в такому вигляді викладають людям, позбавляючи їх права самостійно досліджувати Біблію і розуміти її священні істини. Біблію потрібно дати народу повністю і такою, якою вона є. Краще зовсім не знати Біблії, ніж фальшиво тлумачити її вчення. ПБЛ 27.2

Біблія — дорога для тих, хто бажає пізнати волю Творця. Бог дав людям найпевніше пророче слово; ангели і навіть Сам Христос пояснювали Даниїлові та Йоанові передвіщення недалекого майбутнього. Найважливіші істини, які стосуються нашого спасіння, не залишились у таємниці. Вони не були відкриті в такому світлі, щоб викликати неправильне уявлення або збентеження щирого шукача істини. Господь сказав через пророка Авакума: “...Напиши це видіння... щоб читач його легко читав” (Авак.2:2). Слово Боже зрозуміле всім, хто досліджує його з щирою молитвою. І кожна насправді щира душа прийде до світла Істини. “Світло сяє для праведників” (Псал.96:11). І жодна церква не може зростати у святості, якщо її члени не шукають Істини як прихованого скарбу. ПБЛ 27.3

Заклик до широти поглядів послаблює пильність людей, і вони не помічають хитрощів ворога, котрий безупинно працює над досягненням своєї мети. Коли йому вдається замінити Біблію людськими теоріями, то Закон Божий відкидається, а церкви впадають у рабство гріха, хоч і вважають себе вільними. ПБЛ 27.4

Для багатьох людей прокляттям стали наукові дослідження. Бог дозволив, щоб на світ вилилися потоки світла у вигляді відкриттів у галузі науки й мистецтва, але навіть найвизначніші уми, намагаючись з'ясувати відношення між знаннями і відкриттями, потрапляють у безвихідь, якщо вони не керуються в своїх дослідженнях Словом Божим. ПБЛ 28.1

Людські знання як в матеріальній, так і в духовній сфері є неповними та поверховими, тому що чимало людей неспроможні узгодити свої наукові погляди з біблійними твердженнями. Декотрі приймають людські теорії та здогадки за наукові факти і думають, що Слово Боже слід випробовувати “фальшивим знанням” (1Тим.6:20), Творець і Його справи недоступні їхньому розумінню, і оскільки вони не можуть пояснити їх законами природи, то біблійна історія залишається для них недостовірною. Ті, що сумніваються в достовірності Старого й Нового Завітів, дуже часто йдуть ще далі і починають сумніватися в існуванні Бога, приписуючи Його безмежну силу природі. А знявшись з якоря віри, вони розбиваються об скелі невір'я. ПБЛ 28.2

Таким чином багато хто втрачає віру і стає полоненим сатани. Люди хочуть бути мудрішими за свого Творця; людська філософія намагається дослідити і пояснити таємниці, які не будуть відкриті навіть у вічності. Якби люди намагалися пізнати те, що Бог відкрив їм про Себе і Свої наміри, то отримали б таке пізнання про славу, велич і силу Єгови, що зрозуміли б власну нікчемність і були б задоволені тим, що відкрите їм і їхнім дітям. ПБЛ 28.3

Вершиною сатанинського підступу є спроба постійно тримати людський розум у стані пошуків і гіпотез про те, що Бог не відкрив і чого Він не має наміру відкрити. Саме через це Люцифер утратив небо. Він був незадоволений тим, що від нього приховані таємниці планів Божих, знехтував тим знанням, яке було відкрите йому щодо його особистої діяльності на високій посаді. Викликавши таке саме незадоволення серед ангелів, які пішли за ним, він і призвів їх до падіння. Тепер сатана намагається прищепити людям того ж духа, щоб і вони знехтували заповідями Божими. ПБЛ 28.4

Хто не хоче прийняти ясної та чистої правди Біблії, той приречений весь час шукати приємні для слуху байки, які здатні заспокоювати людське сумління. І чим менше в таких ученнях духовності, самовідречення і смирення, тим прихильніше їх сприймають люди. Цим вони послаблюють свої розумові здібності, примушуючи служити їх тілесним бажанням. Вважаючи себе надто мудрими, щоб зі смиренним серцем і щирою молитвою про божественне керівництво досліджувати Писання, вони залишаються без всякого захисту проти заблудження. Сатана готовий задовольнити бажання їхнього серця і підсуває свою оману замість правди. Саме так папство опанувало свідомістю людей. Відкидаючи істину, оскільки вона вимагає від кожного нести свій хрест, протестанти пішли тим же шляхом. Усі, хто нехтує Словом Божим задля вигод життя і спокою, задля того, щоб нічим не відрізнятися від світу, будуть приречені прийняти най-жахливішу єресь за біблійну Істину. Хто Свідомо відкидає Істину, той прийме всяку форму заблудження. І той, хто з жахом дивиться на якусь одну оману, охоче приймає другу. Апостол Павло, згадуючи людей, котрі “не прийняли любові істини, щоб їм спастися” писав: “І за це Бог пошле їм дію омани, щоб повірили в неправду та щоб стали засуджені всі, які не повірили правді, але полюбили неправду” (2Сол.2:10—12). Маючи таке застереження, ми повинні бути дуже обережними, коли приймаємо те чи інше вчення. ПБЛ 29.1

Серед найуспішніших засобів великого обманщика є псевдовчення та облудні чудеса спіритизму. Приймаючи вигляд ангела світла, він розставляє свої пастки там, де цього найменше можна чекати. Якби люди досліджували Слово Боже з ревною молитвою і з бажанням зрозуміти його, то вони не були б залишені в темряві й не прийняли б фальшиві вчення. Але оскільки вони відкидають Істину, то стають жертвою омани. ПБЛ 29.2

Іншим небезпечним заблудженням є вчення, котре заперечує божественну природу Христа і твердить, що Він не існував до Свого приходу в цей світ. Цю теорію охоче приймає велика кількість віруючих, які заявляють, що вірять в Біблію; проте вона прямо суперечить ясним твердженням нашого Спасителя про Його зв'язок з Отцем, про Його божественний характер і вічне існування. Це вчення можуть приймати лише ті, котрі перекручують зміст Святого Письма. Воно не тільки обмежує уявлення людини про значення викуплення, а й підриває віру в Біблію як Боже відкриття. Це вчення особливо небезпечне, з ним нелегко боротися. Якщо люди відкидають свідоцтво натхненних Писань про божественну природу Христа, то марно намагатися довести їм це, адже жодний, навіть найсильніший, доказ не переконає їх. “Тілесна людина не сприймає того, що від Божого Духа, бо вона вважає це безумством, і вона зрозуміти їх не зможе, тому що про це треба судити духовно” (1Кор.2:14). Ніхто з тих, хто підтримує цю оманливу теорію, не може мати правильного уявлення про характер і місію Христа чи про великий Божий План спасіння людства. ПБЛ 30.1

Ще одним підступним і небезпечним заблудженням є теорія, яка заперечує існування сатани як реальної істоти. Згідно з цією теорією слово “сатана” вживається у Святому Письмі тоді, коли йдеться про лихі думки та бажання людини. ПБЛ 30.2

Широко проповідується з-за кафедри вчення про те, що Другий прихід Христа є Його приходом для кожної людини в час її смерті, — це той засіб, який відвертає увагу людей від Його особистого приходу на хмарах небесних. Протягом багатьох років сатана говорив: “Ось Він у потаємних кімнатах” (Матв.24:23, 26), і багато душ загинуло, повіривши в цей обман. ПБЛ 30.3

Багато мудреців світу також вважають, що молитва не є необхідною. Вчені твердять, що на молитву неможливо отримати відповіді, що це було б порушенням законів природи — чудом, а чудес на світі не буває. Всесвіт, кажуть вони, керується твердо встановленими законами, і навіть Сам Бог не може нічого робити всупереч цим законам. Отже, вони вважають, що Бог зв'язаний Своїми ж законами, ніби дія божественних законів виключає можливість прояву божественної свободи. Таке вчення суперечить свідоцтву Писань. Хіба Христос і Його учні не творили чудес? Милосердний Спаситель живий і сьогодні, і Він так само готовий вислухати; молитву віри, як і тоді, коли жив серед людей на землі. Природне з'єднується з надприродним. Це частина плану Божого — давати у відповідь на наші молитви віри те, чого Він не зміг би дати, якби ми не звернулися до Нього. ПБЛ 30.4

Незліченні фальшиві вчення і оманливі теорії здобули визнання в християнських церквах. Неможливо уявити собі всі ті жахливі наслідки, які можуть виникнути від усунення хоча б одного з принципів, встановлених Словом Божим. Небагато є тих, хто наважується на такий крок, задовольняючись неприйняттям тільки однієї істини. Більшість, врешті-решт усуває один за одним принципи істини, перетворюючись на справжніх безбожників. ПБЛ 31.1

Хибні погляди сучасного богослів'я штовхнули багатьох на шлях скептицизму, хоча за інших обставин вони могли б повірити у Писання. Людині важко прийняти вчення, несумісне з притаманним їй розумінням справедливості, милосердя і доброти; а оскільки ці доктрини пропонуються як біблійні, то вона взагалі відмовляється прийняти Слово Боже. ПБЛ 31.2

Це і є та мета, якої хоче досягнути сатана. Він нічого не бажає більше, як того, щоб знищити в людині довіру до Бога і Його Слова. Сатана стоїть на чолі великої армії скептиків, що сумніваються, і докладає всіх зусиль, щоб обманом поповнити свої ряди. Стало модним сумніватися. Багато людей ставиться з недовір'ям до Слова. Божого й до Його Автора тому, що воно докоряє й осуджує гріх. Ті, хто не бажає коритися його вимогам, намагаються знищити його авторитет. Такі люди читають Біблію чи прислухаються до її вчення, яке викладається з-за кафедри тільки для того, щоб вишукувати недоліки в Писанні або в проповіді. Чимало людей стали безбожниками тільки тому, що намагались виправдати чи вибачити своє зневажливе ставлення до обов'язків. Інші переймають скептичні погляди внаслідок лінощів. Вони надто полюбляють легке життя, щоб відзначитися на ниві добрих, справ гідних поваги, але потребують певних зусиль і самозречення. Критикуючи Біблію, вони думають завоювати собі репутацію мудреців. Обмежений розум, не освічений божественною мудрістю, нездатний дечого зрозуміти, і це дає скептикам привід до критики. ПБЛ 31.3

Багато людей вважають за доброчесність перебувати на боці невір'я, скептицизму і сумніву. Але піц удаваним видом щирості ховається самовпевненість і гордість. Багато людей знаходять задоволення в тому, щоб вишукувати в Святому Писанні місця, які дивують та бентежать людей. Дехто перш за все критикує і помилково судить Біблію тому, що любить сперечатися. Такі люди не усвідомлюють того, що в такий спосіб вони, як птахи, потрапляють у тенета птахолова. Але висловивши відверто свою невіру, вони вважають, що не можуть змінити своєї позиції. Таким чином вони об'єднуються з безбожними і зачиняють перед собою ворота раю. ПБЛ 32.1

У Своєму Слові Бог дав достатньо доказів Свого божественного характеру. Великі істини щодо нашого спасіння тут викладені дуже чітко. За допомогою Святого Духа, обіцяного всім, хто щиро шукає Його, кожна людина може самостійно зрозуміти ці істини. Бог дав людям тверду основу, на якій вони можуть будувати свою віру. ПБЛ 32.2

Однак обмежений людський розум не в змозі повністю зрозуміти плани й наміри Безмежного. Ми ніколи не зможемо знайти Бога дослідженням. Не намагайтеся самовпевненою рукою відкрити завісу, за якою Він приховує Свою велич. Апостол говорить: “Які невідомі присуди Його і недосліджені дороги Його!” (Римл.11:33). Ми настільки спроможні зрозуміти Його відносини з нами і мотиви Його вчинків, наскільки здатні бачити Його безмежну любов і милість у поєднанні з безмежною Божою силою. Наш небесний Отець керує всім мудро й справедливо, і в нас нема підстав бути незадоволеними і недовірливими; ми повинні шанобливо схилитися перед Ним у покорі. Він відкриє нам Свої плани настільки, наскільки це буде корисно для нас, а що “більше того”, ми повинні віддати в Його всемогутню руку і сповнене любові серце. ПБЛ 32.3

Хоч Бог дав достатньо підстав для віри, Він ніколи не усуне всіх причин для невір'я. Хто шукає гачків, щоб чіпляти на них свої сумніви, неминуче знайде їх. І ті, хто відмовляється прийняти Слово Боже і підкоритися йому доти, поки не будуть усунені всі перешкоди і сама можливість для сумніву, ніколи не прийдуть до світла. ПБЛ 33.1

Недовіра до Бога — це природний наслідок невідро-дженого серця, яке ворогує з Ним. А віра надихається Духом Святим: вона розквітатиме, якщо ми будемо плекати її. Ніхто не може бути сильним у вірі без рішучих зусиль. Невіра посилюється, коли її заохочують. Коли люди замість того, щоб замислюватися над доказами, які Бог дав їм для зміцнення віри, дозволяють собі сумніватися або критикувати їх, тоді сумніви будуть ставати дедалі сильнішими. ПБЛ 33.2

А хто сумнівається в обітницях Божих і не довіряє запевненням Його благодаті, той безчестить Його і зменшує їх вплив. Замість того, щоб навертати людей до Христа, скептики відштовхують їх від Нього. Вони подібні до безплідного дерева, яке далеко простягає своє похмуре віття, позбавляючи інші рослини сонячного проміння і життя. Все життя таких людей буде повсякчасним свідченням проти них самих. Вони сіють насіння сумніву і скептицизму, котре принесе відповідний врожай. ПБЛ 33.3

Для тих, хто щиро бажає звільнитися від сумніву, є тільки один шлях. Замість того, щоб сумніватися й критикувати те, чого вони не розуміють, необхідно прийняти світло, яке вже зійшло на них, і тоді вони отримають ще більше світла. Виконуючи обов'язки, зрозумілі для них, вони можуть збагнути і виконати те, що викликає у них зараз сумнів. ПБЛ 33.4

Сатана здатний підкинути таку правдоподібну підробку, котрою зможе обдурити тих, хто бажає бути обдуреним, хто бажає уникнути самовідречення і жертви, чого вимагає істина. Але він не зможе втримати під своєю владою жодної душі, яка щиро бажає будь-якою ціною пізнати істину. Христос — це Істина і Світло, що “просвічує кожну людину, що приходить на світ” (Йоан 1:9). Дух правди був посланий на землю, щоб попровадити людей до повної правди. Син Божий авторитетно заявив: “...Шукайте — і знайдете”. “Коли хто хоче чинити Його волю, той довідається про це вчення” (Матв.7:7; Йоан 7:17). ПБЛ 33.5

Послідовники Христа мало знають про інтриги сатани і його воїнства, які вони плетуть проти них. Але Той, Хто панує на небесах, подбає про те, щоб усе сприяло виконанню Його найглибших намірів. Господь дозволяє, щоб Його народ зазнав вогняних випробувань не тому, що Йому подобається бачити страждання і горе, а тому, що це необхідно для його остаточної перемоги. Своєю славою Він не може уберегти народ від спокуси, бо справжня мета випробування полягає в тому, щоб приготуватись до боротьби з усіма спокусами сатани. ПБЛ 34.1

Ні беззаконні люди, ні злі духи не можуть перешкодити справі Божій чи позбавити Його народ Господньої присутності, якщо він зі смиренним і щирим серцем побажає визнати і позбутися гріхів і у вірі поклада-тиметься на Його обітниці. Кожній спокусі, кожному ворожому впливу, таємному чи явному, можна успішно опиратися “не силою й не міццю, але тільки Моїм Духом, говорить Господь Саваот” (Зах.4:6). ПБЛ 34.2

“Бо очі Господні — до праведних, а вуха Його до їхніх прохань... І хто заподіє вам зле, коли ви будете оборонцями доброго?” (1Петр.3:12—13). Коли Валаам, спокушуваний обіцянкою багатої нагороди, використовував ворожбитство проти Ізраїлю і через принесені жертви для Господа намагався стягнути прокляття на Його народ, Дух Господній заборонив йому говорити лихе, хоч Валаам бажав цього, і він був змушений вигукнути: “Що ж я буду проклинати того, Кого Бог не прокляв? І що ж буду казати лихе на того, на кого гніву не має Господь?”. “Хай душа моя вмре смертю праведних, і кінець мій хай буде такий, як його!” Коли були принесені нові жертви, нечестивий пророк звістив: “Оце я одержав веління: Він благословив, і я того не відкличу! Не видно страждання в Якова, і чарів нема в Ізраїлі, — тепер буде сказане Якову та Ізраїлеві, що Бог творитиме”. Однак і втретє були споруджені жертовники, і Валаам знову намагався виголосити прокляття, але неохочими вустами пророка Дух Божий проголосив розквіт Свого улюбленого народу і докорив його ворогам за безумство і злобу; “...Хто благословляє тебе — той благословенний, а хто проклинає тебе — той проклятий!” (Числ.23:8, 10, 20, 21, 23; 24:9 С.П.). ПБЛ 34.3

У той час ізраїльський народ був вірний Богові, і доти, доки він корився Його Закону, жодна земна або пекельна сила не могла перемогти його. Але прокляття, яке Валаамові не було дозволено накликати на Ізраїль, він пізніше зумів стягнути на Божий народ, спокусивши його до гріха. Порушивши Божі заповіді, ізраїльтяни відділилися від Нього і залишилися під владою губителя. ПБЛ 35.1

Сатана добре розуміє, що найслабша душа, перебуваючи у Христі, сильніша за воїнства темряви, і якби навіть він сам насмілився вступити у двобій, то й тоді зазнав би поразки. Тому Люцифер намагається всіма можливими методами виманити воїнів Христа з їхньої сильної твердині, а сам, сидячи в засідці зі своєю армією, готовий знищити всіх, хто насмілюється вступити на його територію. Ми можемо бути в повній безпеці тільки тоді, коли смиренно покладаємося на Бога, дотримуючись Його заповідей. ПБЛ 35.2

Жодна людина ні дня, ні навіть години не може бути в безпеці без молитви. Ми особливо повинні благати Господа про мудрість, щоб розуміти Його Слово. Воно відкриває всі лукаві задуми сатани і ті засоби, за допомогою яких ми можемо успішно протистояти йому. Сатана — знавець Писання, і в нього є своє тлумачення тих текстів, на яких він сподівається змусити нас спіткнутися. Досліджуйте Біблію зі смиренним серцем, ніколи не забуваючи про залежність від Бога. Ми постійно повинні бути на сторожі проти спокус сатани і молитися з вірою: “Не введи нас у спокусу”. ПБЛ 35.3