Наше найвище покликання

17 серпня. Як бути з гнівом

Ліпший від силача, хто не скорий до гніву, хто панує над собою самим, ліпший від завойовника міста (Прип. 16:32). ННП 271.4

Як радіє й тішиться сатана, коли йому вдається довести людину до несамовитості! Погляд, жест, інтонація — усе це можна застосувати і використати як стрілу сатани, щоб поранити й отруїти відкрите для цього серце.³⁰ ННП 271.5

Коли людина дає місце духу гніву, вона п'яніє так само, як і той, хто пригубив склянку.³¹ ННП 271.6

Христос ставиться до гніву, як до вбивства... Слова, сказані в спалаху гніву, — це запах смерті — на смерть. Гнівлива людина не співпрацює з Богом у справі спасіння ближніх. На Небесах її лихослів'я записують у той самий перелік, що і звичайну лайку. В охопленій ненавистю душі немає ані на йоту Божої любові.³² ННП 271.7

Коли ви відчуваєте, як у вас закипає гнів, міцніше вхопіться вірою за Ісуса Христа. Не промовляйте жодного слова. Небезпечно сказати хоча б одне слово в гніві, бо за цим проллється потік гнівних висловлювань... Людина, яка дає волю глупству у виголошенні гнівних слів, висловлює фальшиве свідчення, бо вона завжди несправедлива. Вона перебільшує всі вади, які, на її думку, бачить. Така людина занадто сліпа й безрозсудна, щоб усвідомити своє безумство. Вона порушує Божі заповіді, а її уява спотворена за намовою сатани. Вона не відає, що чинить. Будучи сліпою і глухою, вона дозволяє сатані взяти налигача і вести її, куди заманеться сатані. Таким чином навстіж відчиняються двері для злоби, заздрості, лихих припущень і бідну жертву несе потоком в зазначеному напрямку... Але надія ще залишається, доки триває час випробування по благодаті Господа нашого Ісуса Христа... ННП 272.1

“Постарайтеся, щоб Він знайшов вас у мирі, чистими і незаплямованими” (2 Петра 3:14). Такий еталон, до якого має прагнути кожний християнин, покладаючись не на власні сили, а на благодать, даровану йому Ісусом Христом. Будемо ж намагатися панувати над кожним гріхом та контролювати кожне нетерпляче, дратівливе слово.³³ ННП 272.2