Наше найвище покликання

12 січня. “Кожний, хто вірить”, — це я

Бо так Бог полюбив світ, що дав Свого Єдинородного Сина, щоб кожний, хто вірить у Нього, не загинув, але мав життя вічне (Івана 3:16). ННП 19.1

Ми повинні роздумувати про любов Ісуса, Його місію та служіння кожному з нас індивідуально. Ми маємо говорити: Ісус так полюбив мене, що віддав Своє життя заради мого спасіння. Отець любить мене, “бо так Бог полюбив світ, що дав Свого Єдинородного Сина, щоб кожний, хто вірить у Нього, не загинув, але мав життя вічне”. Нам слід переконатися, на яких умовах Христос обіцяє нам дар вічного життя. Моя відповідь: на умові віри.²² ННП 19.2

Дар Божого дорогого Сина слугує для нас запорукою виконання Божих обітниць.²³ ННП 19.3

Чи багато хто може сказати: “Він спасає мене”? Я знаю, Він хоче, щоб я спаслася. Я — цінність у Його очах, тому знаю: Йому відкриті мої думки, мої слова й діла. Усе, придбане кров'ю Христа, цінне в Божих очах. Оскільки за наше викуплення була заплачена така висока ціна, наш обов'язок — присвятити всі свої почуття та думки Христу. Ми повинні віддати Богові все, що маємо; а віддаючи Богові все, чи повинні ми вважати, що зазнаємо великих збитків? — Ні, адже, віддаючи Богові свої таланти, ми подвоюємо їх. Кожний Його дар, повертаючись до Нього, отримує Його благословення, щоб зробити ще більший внесок у Божу справу. Де б ви не перебували, усюди маєте усвідомлювати, що належите Христу.²⁴ ННП 19.4

Дар Христа цьому світу незмірний; жодна сила не змогла б змагатися з Богом, запропонувавши дар, який би можна було порівняти з цінністю найкращого небесного скарбу. Велич цього дару стала для людей темою подяки та хвали, яка не вичерпається упродовж усієї вічності. Віддавши нам у Христі все, Бог претендує на серце, розум, душу та сили людини. Дивлячись на цей скарб — на досконалий дар, яким Бог наділив нас в особі Ісуса Христа, ми можемо вигукнути: “Ось у цьому любов!”.²⁵ ННП 20.1