Наше найвище покликання

11 січня. Діти Небесного Царя

Подивіться, яку любов дав нам Отець, щоб ми звалися Божими дітьми! І такими ми є. Світ нас не знає, тому що Його не пізнав (1 Івана 3:1). ННП 18.2

Хай ніхто не вважає, що, стаючи Божою дитиною, робить крок донизу. Єдинородний Син Божий — ось Хто ступив донизу... Залишивши сяйво Своєї слави, Свою велич, високе становище та зодягнувши Свою Божественність у людське тіло, аби Людське могло сполучитися з людством, а Божественне — триматися за Бога, Він прийшов на Землю і заради нас зазнав хресної смерті... ННП 18.3

Христос приніс безмірну жертву. Заради нас Він віддав Своє життя. Він узяв на Свою Божественну душу наслідки порушення Божого Закону. Знявши із Себе Свій царський вінець, Він крок за кроком опустився до рівня загиблих людей. Спаситель висів на Голгофському хресті, помираючи заради нас, щоб ми мали життя вічне... Хіба мало Він зазнав заради того, щоб ми могли називатися Божими дітьми? Хіба це мало для вас — стати членами царської сім'ї, дітьми Небесного Царя, учасниками нетлінної спадщини?²⁰ ННП 18.4

Доброта Бога настільки безмежна, що через заслуги Ісуса Христа Він не тільки звільняє нас, а й прощає, виправдовує, зараховує нам праведність Христа, підносить і дарує велику честь, приймаючи нас як Своїх дітей. Ми стаємо членами царської сім'ї, дітьми Небесного Царя. Він піднімає людей зі стану деградації та підносить їх у праведності... Він називає їх Своїми дорогоцінними каменями, Своїм власним скарбом. Вони — трофеї Його благодаті й сили, Його величі та багатства в славі. Тому вони не свої, а викуплені дорогою ціною; завдяки дивовижному служінню викуплення Христового вони стали близькими Богові й увійшли в найбільш священні взаємовідносини з Ісусом Христом. Вони названі Його спадщиною, Його дітьми, членами тіла Христового, від тіла Його і костей Його. Так, вони з'єднані з Господом найтіснішими взаємовідносинами.²¹ ННП 18.5