Наше найвище покликання

9 травня. Пам'ятні моменти

І взяв Самуїл одного каменя, і поклав між Міцпою та між Шенам, та й назвав ім'я йому: Евен-Єзер. І він сказав: “Аж доти допоміг нам Господь” (1 Сам. 7:12). ННП 154.4

Одне, нехай навіть найменше благословення, отримане нами особисто, здатне підбадьорити нас сильніше, ніж усі біографічні твори про віру і досвід відомих Божих мужів. Ми можемо зберігати у своїй пам'яті те, що особисто пережили внаслідок Божих благословень, дарованих за Його обітницями. Багаті чи бідні, освічені чи малограмотні — ми можемо бачити й обдумувати ці знаки Божої любові. Кожний знак турботи, доброти і милості Бога має залишатися вічним нагадуванням у нашій пам'яті. Бог бажає записати Свою любов та Свої обітниці на скрижалях пам'яті. Бережіть дорогоцінні Божі об'явлення, аби жодна літера не стерлася і не потьмяніла. ННП 154.5

Коли Ізраїль, покинувши Єгипет, здобував особливі перемоги, на честь цих перемог були встановлені пам'ятники. Бог наказав Мойсееві та Ісусові Навину споруджувати їх. Коли ізраїльтяни здобули особливу перемогу над филистимлянами, Самуїл установив пам'ятний камінь і назвав його Евен-Єзер, сказавши: “Аж доти допоміг нам Господь”... ННП 155.1

Чи не можемо ми, зважаючи на минуле, дивитися на нові апробування та зростаючі труднощі (навіть на смуток, нестатки, важкі втрати) і не жахатися, але споглядати минуле й говорити: “Аж доти допоміг нам Господь. Я доручаю Йому, як вірному Творцеві, охороняти мою душу. Він збереже те, що я довірив Йому, до того дня”?²¹ ННП 155.2

Будемо ж дивитися на пам'ятні стовпи, які слугують нагадуванням про те, що здійснив Господь заради нашої втіхи та спасіння від руки губителя. Будемо ж зберігати в пам'яті нею любов і милість, виявлені Богом до нас, — осушені Ним сльози, вгамований біль, заспокоєні тривоги, розвіяні страхи, задоволені потреби, подаровані благословення. Таким чином ми зміцнимося перед лицем того, що чекає нас на решті шляху нашої земної мандрівки.²² ННП 155.3