Виховання та освіта

Історія і пророцтво

“Хто розповів це віддавна?.. Чи ж не Я, ваш Господь? Бо ж немає вже Бога, крім Мене” (Ісаї 45:21).

Біблія — найстародавніший та найбільш обширний історичний документ, яким володіють люди. Вона вийшла безпосередньо із Джерела вічної Істини і впродовж віків Божественна рука зберігає її чистоту. Вона висвітлює далеке минуле, в яке марно намагається проникнути розум дослідника. Тільки в Божому Слові ми споглядаємо силу, яка заклала основи Землі та розпростерла небеса. Лише тут ми знаходимо достовірну розповідь про походження народів. Тільки в ній представлена історія людського роду, не заплямована людською гордістю й упередженістю. ВО 173.3

У літописах людської історії розвиток народів, становлення і падіння імперій постають як залежні від волі й доблесті людини. Видається, що хід подій великою мірою визначається її силою, честолюбством або примхою. Але в Слові Божому завіса відхиляється, і ми стаємо свідками дії та протидії людських інтересів, сил та пристрастей і бачимо, що в усьому, за всім і над усім сили багатомилостивого Бога мовчки й терпляче здійснюють рішення Його волі. ВО 174.1

Біблія відкриває нам правдиву філософію історії. У неперевершених за своєю красою і зворушливістю словах, сказаних апостолом Павлом афінським мудрецям, представлений Божий намір щодо створення та розселення рас і народів: “Створив Він з одного весь людський рід, щоб жив по всій поверхні землі, визначивши заздалегідь окреслені пори та межі їхнього проживання, щоб шукали Бога: може, відчують Його і знайдуть” (Дії 17:26, 27). Бог каже, що кожен бажаючий може ввійти у “зв'язок заповіту” (Єзек. 20:37). Він створив Землю з наміром, щоб її населяли істоти, життя котрих було б благословенням для них самих, для інших, а також славою для їхнього Творця. Усі бажаючі можуть сприяти виконанню цього задуму. Про таких сказано: “Цей народ Я Собі вформував, — він буде звіщати про славу Мою” (Ісаї 43:21). ВО 174.2

У Своєму Законі Бог відкрив принципи, які лежать в основі справжнього процвітання як цілих народів, так і окремих осіб. “Це мудрість ваша та ваш розум”, — проголосив Мойсей ізраїльтянам, говорячи про Закон Божий. “Бо це для вас не слово порожнє, — воно життя ваше” (П. Зак. 4:6; 32:47). Благословення, гарантовані таким чином Ізраїлеві, на тих же умовах і такою ж мірою гарантовані кожному народові й кожній особі під небесними просторами. ВО 175.1

Влада, котрою користується кожен правитель на Землі, дана йому Небом, і його успіх залежить від того, як він використовує цю даровану йому владу. Слова Божественного Стража стосуються кожного: “Я тебе підперізую, хоч ти не знаєш Мене” (Ісаї 45:5). Для кожної людини слова, сказані в давнину Навуходоносору, — це урок життя: “Зламай же свої гріхи справедливістю, а свої провини — милістю для вбогих, щоб твій мир був довготривалий” (Дан. 4:24). ВО 175.2

Розуміти ці речі — означає розуміти, що “праведність люд підіймає”, що “трон зміцнюється справедливістю” і “трона... підтримує” милість (Прип. 14:34; 16:12; 20:28). Бачити виконання цих принципів у прояві сили Того, Хто “скидає царів і настановляє царів” (Дан. 2:21), означає розуміти філософію історії. ВО 175.3

Усе це чітко представлено тільки в Слові Божому. Тут показано, що сила як народів, так і окремих осіб криється не в можливостях і засобах, які нібито роблять їх непереможними, і не в їхній чванливій величі. Вона вимірюється вірністю, з якою вони виконують Божий задум. ВО 175.4

Ілюстрацією цієї істини є історія стародавнього Вавилону. Істинна мета правління державою була представлена цареві Навуходоносору в образі великого дерева, “вишина його сягала до неба, а його обвід — до кінця всієї землі. Віття його гарне, плід його великий, а в ньому пожива — для всіх”. У його тіні жили польові звірі, а на його галузках — птахи небесні. (Дан. 4:8, 9). Цей образ передає характер правління, яке відповідає Божому задумові, — правління, яке захищає і будує націю. ВО 176.1

Бог звеличив Вавилон, аби він міг виконати цю мету. Добробут супроводжував державу, доки вона не досягла такого рівня багатства і сили, який відтоді не має собі рівних і влучно представлений у Священному Писанні богонатхненним символом золотої голови (див. Дан. 2:38). ВО 176.2

Але цар не визнав сили, котра звеличила його. Зі сповненим гордощів серцем Навуходоносор сказав: “Чи ж це не величний Вавилон, що я збудував його на дім царства міццю потуги своєї та на славу моєї пишноти?” (Дан. 4:27). ВО 176.3

Замість того щоб бути захисником людей, Вавилон став гордим жорстоким гнобителем. Богонатхненні слова, що описують жорстокість і жадібність правителів Ізраїлю, відкривають причину падіння Вавилону та багатьох інших царств, які існували від початку світу: “Жир ви їсте, та вовну вдягаєте, ситу вівцю ріжете, але отари не пасете! Слабих не зміцняєте, а хворої не лікуєте, і пораненої не перев'язуєте, сполошеної не вертаєте, і загинулої не шукаєте, але пануєте над ними силою та жорстокістю!” (Єзек. 34:3, 4). ВО 176.4

Божий Сторож виніс вирок правителеві Вавилону: “Тобі говорять, царю... Оце царство відходить від тебе!” (Дан. 4:28). ВО 177.1

“Зійди й сядь у порох, о діво, дочко Вавилону! Сядь на землю, без трону... Сиди мовчки й ввійди до темноти, о дочко халдеїв, бо кликати більше не будуть тебе: Пані царств!” (Ісаї 47:1-5). ВО 177.2

“О ти, що живеш над великими водами, що маєш скарбів багатенно, — кінець твій прийшов, міра твоєї захланности!” ВО 177.3

“І стане тоді Вавилон, краса царств, пишнота халдейської гордости, таким, як Бог зруйнував був Содом та Гоморру!” ВО 177.4

“І вчиню Я його їжакові оселею та водним багном, і мітлою вигублення позамітаю його, говорить Господь Саваот!” (Єрем. 51:13; Ісаї 13:19; 14:23). ВО 177.5

Кожному народові, що з'являвся на світовій арені, було дозволено зайняти своє місце на Землі, аби показати, чи виконає він задум “Сторожа Божого та Святого”. Пророцтво наперед визначило піднесення і падіння великих світових імперій: Вавилону, Мідо-Персії, Греції та Риму. У випадку кожної з них, як і у випадку слабших держав, історія повторилася: кожна мала свій час випробування, кожна зазнала невдачі, слава її згасла, сила відійшла, а її місце зайняла інша держава. ВО 177.6

Попри те, що народи відкинули Божі принципи і цим погубили себе, усе ж було очевидно, що Божественний вищий задум звершується в усіх їхніх діях. ВО 178.1

Цей урок викладений у чудовому символічному видінні, даному пророкові Єзекіїлю під час його вигнання в халдейському краї. Видіння було дане тоді, коли Єзекіїля гнітили сумні спогади і непокоїли лихі передчуття. Земля його батьків була спустошена, Єрусалим — безлюдний. Та й сам пророк перебував чужинцем у краї, де верховне право мали честолюбство й жорстокість. Зауважуючи на кожному кроці тиранію та несправедливість, він страждав душею, сумуючи день і ніч. Однак представлені йому символи вказували на силу, яка перевищувала силу земних правителів. ВО 178.2

На берегах річки Кевар Єзекіїль побачив “бурхливий вітер”, який ішов з півночі, “велику хмару та палючий вогонь; а навколо неї — сяйво, а з середини його — ніби блискуча мідь”. Чотири живі істоти приводили в рух перехресні колеса. Високо над ними “була подоба трону на вигляд каменя сапфіру; а на подобі трону була подоба на вигляд людини, на ньому згори”. “І показалася в Херувимів подоба людської руки під їхніми крилами” (Єзек. 1:4, 26; 10:8). Розташування коліс було настільки складним, що на перший погляд видавалося навіть безладним, проте вони рухалися в ідеальній злагодженості. Небесні істоти, підтримувані й керовані рукою з-під крил херувимів, приводили ці колеса в рух; над ними, на сапфіровому троні, був Вічний, а навколо трону сяяла веселка — символ Божественної милості. ВО 178.3

Подібно до того як ці складні колеса були керовані з-під крил херувима, так і складна послідовність подій людського життя перебуває під Божественним контролем. Серед боротьби і збентеження народів Той, Хто сидить над херувимами, продовжує керувати земними справами. ВО 179.1

Історія держав, які одна за одною займали відведений їм час і місце, мимоволі свідкуючи на користь істини, значення котрої було невідоме для них самих, промовляє до нас. Кожному сучасному народові та кожній сучасній людині Бог відводить місце у Своєму великому Плані. Нині люди й цілі народи зазнають перевірки за допомогою виска в руці Того, Хто не припускається жодної помилки. Кожна людина своїм вибором вирішує власну долю, а Бог управляє всім для здійснення Своїх намірів. ВО 179.2

Історія, котру великий Я Є визначив у Своєму Слові, з'єднуючи ланку за ланкою в пророчому ланцюгу подій від вічності в минулому до вічності в майбутньому, відкриває нам, де ми сьогодні перебуваємо в послідовності віків та чого можна очікувати в часі прийдешньому. Усе, що згідно з пророцтвами мало відбутися до наших днів, уже зазначено на сторінках історії, і ми можемо бути певні, що так само за визначеним порядком відбудуться і прийдешні події. ВО 179.3

Остаточне скинення всіх земних правлінь ясно передречене в Слові істини. У вироку, виголошеному Богом останньому цареві Ізраїлю, міститься пророцтво: “Так говорить Господь Бог: Зняти завоя й скинути корону... піднесеться низьке, а високе понизиться. Руїною, руїною, руїною покладу його! Та цього не станеться, аж поки не прийде Той, Хто має право, — і Я Йому дам!” (Єзек. 21:31, 32). ВО 180.1

Корона, знята з Ізраїлю, переходила послідовно до царств Вавилону, Мідо-Персії, Греції та Риму. Бог говорить: “Та цього не станеться, аж поки не прийде Той, Хто має право, — і Я Йому дам!” ВО 180.2

Цей час при дверях. Сьогодні ознаки часу звіщають, що ми стоїмо на порозі великих серйозних подій. Наш світ перебуває в збудженому стані. На наших очах виконується пророцтво Спасителя про події, які передують Його Приходу: “Ви почуєте про війни, і про воєнні чутки... повстане народ проти народу, і царство піде на царство, і буде голод, і пошесті, і землетруси в різних місцях” (Матв. 24:6, 7). ВО 180.3

Теперішній час викликає надзвичайну зацікавленість усіх мешканців Землі. Правителі й державні діячі, високопоставлені впливові люди, мислячі чоловіки й жінки всіх верств суспільства уважно спостерігають за подіями, що відбуваються навколо нас. Вони стежать за натягнутими, неспокійними відносинами між народами, зауважують, як зростає напруженість на Землі, та визнають, що незабаром має відбутися щось велике й вирішальне, що світ стоїть на порозі грандіозної кризи. ВО 180.4

Ангели нині стримують вітри боротьби, щоб вони не віяли, доки світ не буде застережений щодо його майбутньої долі. Але буря збирається, вона готова знятися над Землею, і коли Бог звелить Своїм ангелам відпустити вітри, почнеться така боротьба, котру не здатне описати жодне перо. ВО 181.1

Біблія і тільки Біблія дає правильне уявлення про ці події. Вона відкриває великі заключні сцени історії нашого світу, події, які вже кидають свою тінь та від наближення яких тремтить Земля, а серця людей омлівають від страху. ВО 181.2

“Ось Господь нищить землю й пустошить її, й обертає поверхню її, а мешканців її розпорошує... бо переступили закони, постанову порушили, зламали вони заповіта відвічного... Тому землю прокляття поїло, й одержали кару мешканці її... Спинилися радощі бубнів, галас веселунів перестав, затихла потіха від гусел!” (Ісаї 24:1-8). ВО 181.3

“Горе дневі тому! Бо близько день Господній; і прийде він від Всемогутнього, немов спустошення!.. Зерно зітліло під своїми скидами, спорожніли комори, поруйновані клуні, бо зів'яло збіжжя. Ой, як реве худоба! Стада волів, стривожені, блукають, бо немає їм паші, отари спустошені”. “Усохла виноградна лоза, смоківниця зів'яла; гранатове дерево й пальма і яблуня — усі дерева у полі повсихали, бо навіть радість зникла з-посеред людських синів” (Йоіла 1:15-18, 12). ВО 181.4

“Біль серце стискає мені... не можу мовчати, бо вчула душа моя голос сурми, гук війни. Біда на біду прикликається, вся-бо земля поруйнована буде... ВО 182.1

Дивлюся на землю, аж ось порожнеча та пустка, і на небо — й нема його світла! Дивлюся на гори, аж ось вони трусяться, і всі згір'я хитаються! Дивлюся, аж ось вже немає людини, і порозліталось все птаство небесне. Дивлюся, аж ось край родючий пустинею став, а міста його знищені всі” (Єрем. 4:19, 20, 23-26). ВО 182.2

“Ой горе, бо це день великий, — немає такого, як він! А це час недолі для Якова, та з нього він буде врятований!” (Єрем. 30:7). ВО 182.3

“Іди, Мій народе, ввійди до покоїв своїх, і свої двері замкни за собою, сховайся на хвилю малу, поки лютість перейде!” (Ісаї 26:20). ВО 182.4

“Бо Господа, охорону мою, Всевишнього ти учинив за своє пристановище! Тебе зло не спіткає, і до намету твого вдар не наблизиться” (Псал. 90:9, 10). ВО 182.5

“Прорік Бог над богами — Господь, і землю покликав від схід сонця і аж до заходу його. Із Сіону, корони краси, Бог з'явився в промінні! ВО 182.6

Приходить наш Бог, — і не буде мовчати. ВО 182.7

Він покличе згори небеса, і землю — народ Свій судити... ВО 182.8

І небеса звістять правду Його, що Бог — Він суддя!” (Псал. 49:1-6). ВО 183.1

“О дочко Сіону... Господь тебе викупить з рук твоїх ворогів! А зараз зібрались на тебе численні народи, говорячи: Нехай він зневажений буде, і нехай наше око побачить нещастя Сіону! Та не знають вони Господніх думок, і не розуміють поради Його”. “Бо вирощу шкурку на рані тобі, і з пораз тебе вилікую, — говорить Господь, — бо ‘відкинута’ звано тебе, ти, Сіонська дочка, ‘якої ніхто не шукає’. Так говорить Господь: Ось Я поверну з полону шатра Яковові, і змилуюся над місцями його пробування” (Михея 4:10-12; Єрем. 30:17, 18). ВО 183.2

“І скажуть в той день: Це наш Бог, що на Нього ми мали надію — і Він спас нас! Це Господь, що на Нього ми мали надію, — тішмося ж ми та радіймо спасінням Його!” ВО 183.3

“Смерть знищена буде назавжди... і ганьбу народу Свого він усуне з усієї землі, бо Господь це сказав” (Ісаї 25:9, 8). ВО 183.4

“Подивись на Сіон, на місто наших святкових зібрань, — очі твої вгледять Єрусалим, мешкання спокійне, скинію ту непорушну... Бо Господь — наш суддя, Господь законодавець для нас, Господь то наш цар” (Ісаї 33:20-22). ВО 183.5

“Буде судити убогих за правдою, і правосуддя чинитиме слушно сумирним землі” (Ісаї 11:4). ВО 183.6

Тоді виконається задум Бога, принципи Його Царства будуть ушановані всіма, хто живе під сонцем. ВО 183.7

“У твоєму краї не буде вже чуте насилля, руїна й спустошення в межах твоїх, і назвеш свої мури спасінням, а брами свої — похвалою!”. ВО 184.1

“Будеш міцно поставлена правдою, стань далеко від утиску, бо не боятимешся, і від страху, бо до тебе не зблизиться він” (Ісаї 60:18; 54:14). ВО 184.2

Пророки, котрим були відкриті ці величні сцени, прагнули зрозуміти їхнє значення. Вони “розвідували та допитувалися... досліджували, на що або на який час у них вказував Дух Христа... Їм було відкрито, що не для них самих, а й для нас служило те, що нині сповіщено... що бажають побачити ангели” (1 Петра 1:10-12). ВО 184.3

Для нас, що стоїмо на самій межі здійснення цих пророцтв, наскільки глибокими, сповненими живого зацікавлення є ці описи прийдешнього — подій, котрих, відколи наші прабатьки залишили Едем, Божі діти чекали, прагнули і про котрі молилися! ВО 184.4

У цей час, перед великою останньою кризою, як і перед першим знищенням світу, люди поринули в задоволення й пошуки чуттєвих насолод. Захоплені видимим і минущим, вони випустили з уваги невидиме й вічне. Задля речей, які гинуть у міру їхнього використання, вони жертвують нетлінними багатствами. Люди потребують більш піднесених думок, більш широких поглядів на життя. Їм потрібно прокинутися від летаргії світських мрій. ВО 184.5

З історії постання й падіння держав, ясно викладеної на сторінках Святого Письма, люди повинні засвоїти істину про те, наскільки марною є уявна світська слава. Вавилон з його силою і величчю, котрих відтоді ніколи не бачив світ та котрі видавалися його сучасникам такими стабільними й вічними, — як дощенту він проминув! Загинув, як “той цвіт рослин”. Так гине все, що немає основи в Богові. Залишається тільки те, що відповідає Його намірам та відображає Його характер. Божественні принципи залишаються єдиними відомими нашому світові непорушними основами. ВО 184.6

Саме цих великих істин повинні навчитися і старші, і молоді люди. Нам необхідно дослідити здійснення Божих намірів в історії народів та в одкровенні прийдешніх подій, щоб ми могли дати правильну оцінку речам видимим і невидимим, пізнати, у чому полягає істинна мета життя. Розглядаючи всі тимчасові речі у світлі вічності, ми зможемо використовувати їх найкращим і найшляхетнішим чином. Отже, навчаючись у цьому житті принципів Божого Царства, стаючи його підданими і громадянами, ми зможемо приготуватися, аби в день Приходу Христа ввійти разом з Ним до Його володінь. ВО 185.1

Цей день близький. Ще залишається час для засвоєння уроків, звершення справи, перетворення характеру, однак він дуже короткий. ВО 185.2

“Ось говорить Ізраїлів дім: Те видіння, яке він бачить, воно про далекі дні, і про далекі часи він пророкує. Тому їм скажи: Так говорить Господь Бог: Не відтягнуться вже всі слова Мої, — яке слово говоритиму, те буде виконане, говорить Господь Бог!” (Єзек. 12:27, 28). ВО 185.3