Виховання та освіта

Поезія та пісня

“Співи для мене — Твої постанови у домі моєї мандрівки” (Псал. 118:54).

У Біблії містяться найстародавніші та найбільш піднесені поетичні рядки, відомі людині. Перш ніж пролунала пісня найдавнішого поета світу, пастир з Мідіянського краю записав Божі слова, звернені до Йова, — незрівнянні за величчю, поряд з якими тьмяніють найталановитіші витвори людського генія. ВО 158.4

“Де ти був, коли землю основував Я?.. І хто море воротами загородив, як воно виступало... коли хмари поклав Я за одіж йому, а імлу — за його пелюшки, і призначив йому Я границю Свою та поставив засува й ворота, і сказав: ‘Аж досі ти дійдеш, не далі, і тут ось межа твоїх хвиль гордовитих?’ ВО 159.1

Чи за своїх днів ти наказував ранкові? Чи досвітній зорі показав її місце?.. Чи ти сходив коли аж до морських джерел, і чи ти переходжувався дном безодні? Чи для тебе відкриті були брами смерти, і чи бачив ти брами смертельної тіні? Чи широкість землі ти оглянув? Розкажи, якщо знаєш це все! Де та дорога, що світло на ній пробуває? А темрява — де її місце?.. ВО 159.2

Чи доходив коли ти до схованок снігу, і схованки граду ти бачив?.. ВО 159.3

Якою дорогою ділиться вітер, розпорошується по землі вітерець? ВО 159.4

Хто для зливи протоку провів, а для громовиці — дорогу, щоб дощити на землю безлюдну, на пустиню, в якій чоловіка нема, щоб пустиню та пущу насичувати, і щоб забезпечити вихід траві?” ВО 159.5

“Чи зв'яжеш ти зав'язки Волосожару, чи розв'яжеш віжки в Оріона? Чи виведеш часу свого Зодіяка, чи Воза з синами його попровадиш?” (Йова 38:4-27; 38:31, 32). ВО 159.6

Щоб відчути красу поетичних виразів, прочитайте також опис весни в книзі Пісня над піснями: ВО 160.1

“Бо оце проминула пора дощова, дощ ущух, перейшов собі він. Показались квітки на землі, пора соловейка настала, і голос горлиці в нашому краї лунає! Фіга випустила свої ранні плоди, і розцвілі виноградини пахощі видали. Уставай же, подруго моя, моя красна, й до мене ходи!” (П. Пісень 2:11-13). ВО 160.2

Цим рядкам не поступається своєю красою виголошене проти його волі пророцтво Валаама про благословення Ізраїлю: ВО 160.3

“Із Араму мене припровадив Балак, цар моавський, з гір сходу: Іди ж, прокляни мені Якова, а йди ж, скажи зло на Ізраїля! Що ж я буду того проклинати, що Бог не прокляв був його? І що ж буду казати зло на того, що гніву на нього не має Господь? Бо я бачу його з вершка скель, і з пагірків його оглядаю, — тож народ пробуває самітно, а серед людей не рахується”... ВО 160.4

“Оце — я одержав наказа — поблагословити, і поблагословив Він, і я того не відверну! Не видно страждання між Яковом, і не запримітно нещастя в Ізраїлі, — з ним Господь, його Бог, а між ним — голосний крик на славу Царя!.. Бо нема ворожби поміж Яковом, і чарів нема між Ізраїлем, — тепер буде сказане Якову та Ізраїлеві, що Бог учинив”. ВО 160.5

“Це мова того, хто слухається Божих слів, хто бачить видіння Всемогутнього... Які, Якове, гарні намети твої, місця перебування твойого, Ізраїлю! Вони розтяглися, немов ті долини, немов ті садки понад річкою, вони як дерева алойні, що Господь насадив, як кедри над водами!” ВО 160.6

“Мова того, хто слухається Божих слів і знає думку Всевишнього... Я бачу його, та не тепер, дивлюся на нього, та він не близький! Сходить зоря он від Якова, і підіймається берло з Ізраїля... І той запанує, хто з Якова” (Чис. 23:7-23; 24:4-6; 24:16-19). ВО 161.1

Мелодія хвали — це атмосфера Неба, і коли Небо торкається Землі, лунає музика і пісня — “хвала і пісноспіви” (Ісаї 51:3). ВО 161.2

Бог з усмішкою дивився на щойно створену Землю, прекрасну й бездоганну, коли над нею “разом співали всі зорі поранні та радісний окрик здіймали всі Божі сини” (Йова 38:7). Так і людські серця в злагоді з Небом відгукувалися на доброту Бога співом хвали. Багато подій в історії людства були пов'язані з піснею. ВО 161.3

Найдавнішою піснею, записаною в Біблії з людських уст, є чудовий потік подяки від воїнства Ізраїльського біля Червоного моря: ВО 161.4

“Я буду співати Господеві, бо дійсно звеличився Він — коня й верхівця його кинув до моря! Моя сила та пісня — Господь, і Він став на спасіння мені! Це мій Бог, — і прославлю Його, Він Бог батька мого, — і звеличу Його!... ВО 161.5

Права рука Твоя, Господи, вславлена силою, правиця Твоя трощить ворога, Господи!.. Хто подібний Тобі серед богів, о Господи? Хто подібний Тобі, Препрославлений святістю? Ти в славі грізний, Чудотворче!.. ВО 161.6

Господь зацарює навіки-віків!.. Співайте для Господа, бо дійсно звеличився Він” (Вих. 15:1, 2, 6-11, 18-21). ВО 162.1

Великі благословення були отримані у відповідь на спів хвали. Наведений нижче небагатослівний опис досвіду Ізраїлю під час його мандрувань пустелею містить урок, гідний наших роздумів. ВО 162.2

“А звідти до Бееру. Це той Беер, що про нього сказав Господь до Мойсея: ‘Збери народ, і нехай Я дам їм воду’” (Чис. 21:16). “Тоді заспівав був Ізраїлю цю пісню: ВО 162.3

‘Піднесися, кринице, співайте про неї. Криниця, — вельможі копали її, її викопали народні достойники берлом, жезлами своїми’” (Чис. 21:17, 18). ВО 162.4

Як часто в духовному житті повторюється ця історія! Як часто слова святої пісні розпечатують у душі джерела каяття, віри, надії, любові, радості! ВО 162.5

З похвальними піснями військо Ізраїлю вирушило назустріч великому визволенню під керівництвом Йосафата. Йосафат отримав повідомлення про воєнну загрозу. “Прийшла на тебе сила-силенна, — говорилося в донесенні, — моавітяни та аммонітяни, а з ними деякі”. “І злякався Йосафат, і постановив звернутися до Господа. І він проголосив піст на всю Юдею. І зібралися юдеяни просити допомоги від Господа, також поприходили зо всіх Юдиних міст просити Господа!” А Йосафат, ставши у дворі храму перед своїм народом, виливав душу в молитві, благаючи про Божу обітницю та визнаючи безпорадність Ізраїлю. “Нема-бо в нас сили перед цією силою-силенною, що приходить на нас, — сказав він, — і ми не знаємо, що зробимо, бо наші очі — на Тебе!” (2 Хронік 20:2, 1, 3, 4, 12). ВО 162.6

Тоді на Яхазіїла, левита, зійшов Дух Господній і він сказав: “Послухайте, ввесь Юдо й мешканці Єрусалиму та царю Йосафате! Так говорить до вас Господь: Не бійтеся та не жахайтеся перед цією силенною силою, бо не ваша ця війна, але Божа!.. Не вам воювати в цьому, — поставтеся й станьте, і побачите, що Господнє спасіння з вами... Не бійтеся й не жахайтеся, — узавтра виходьте перед них, а Господь буде з вами!” (2 Хронік 20:14-17). ВО 163.1

“І повставали вони рано-вранці, і вийшли до пустині Текоя” (2 Хронік 20:20). Попереду війська йшли співаки, підносячи свої голоси у хвалі Богові — виславляючи Його за обіцяну перемогу. ВО 163.2

Четвертого дня військо повернулося до Єрусалима з вантажем здобичі від своїх ворогів, підносячи в піснях хвалу за отриману перемогу. ВО 163.3

З допомогою пісні Давид серед злигоднів свого мінливого життя підтримував зв'язок із Небом. З якою милозвучністю змальовують наступні слова пережиті ним в юності досвіди пастиря: ВО 163.4

“Господь — то мій Пастир, тому в недостатку не буду, — на пасовиськах зелених оселить мене, на тихую воду мене запровадить!.. Коли я піду хоча б навіть долиною смертної темряви, то не буду боятися злого, бо Ти при мені, — Твоє жезло й Твій посох — вони мене втішать!” (Псал. 22:1-4). ВО 163.5

У зрілому віці Давид, переслідуваний утікач, який знаходив притулок серед скель та пустельних печер, писав: ВО 164.1

“Боже — Ти Бог мій, я шукаю від рання Тебе, душа моя прагне до Тебе, тужить тіло моє за Тобою в країні пустельній і вимученій без води... Став Ти на поміч для мене, в тіні ж Твоїх крил я співатиму!” ВО 164.2

“Чого, душе моя, ти сумуєш, і чого ти в мені непокоїшся? Май надію на Бога, бо я Йому буду ще дякувати за спасіння Його, мого Бога!” ВО 164.3

“Господь моє світло й спасіння моє, — кого буду боятись? Господь — то твердиня мого життя, — кого буду лякатись?” (Псал. 62:2-8; 41:12; 26:1). ВО 164.4

Цією ж довірою дихають слова, написані тоді, коли Давид, скинутий з престолу, позбавлений корони цар, утікав з Єрусалима під час повстання Авесалома. Знесилений горем і втомою, він разом зі своїми людьми затримався біля Йордану, щоб перепочити кілька годин. Його розбудили, повідомивши про необхідність негайно тікати. Увесь той гурт чоловіків, жінок і малих дітей повинен був перейти в темряві через глибокий швидкий потік, бо слідом за ними рухалося військо сина-зрадника. ВО 164.5

Тієї найпохмурішої години випробування Давид співав: ВО 164.6

“Своїм голосом кличу до Господа, — і Він озветься зі святої Своєї гори. Я лягаю і сплю, і пробуджуюся, бо Господь підпирає мене, — і я не побоюсь десяти тисяч люду, які проти мене навколо отаборились!” (Псал. 3:5-7). ВО 164.7

Після свого тяжкого гріха, переживаючи муки каяття й огиди до самого себе, він продовжував звертатися до Бога як до свого найкращого Друга: ВО 165.1

“Помилуй мене, Боже, з великої милости Твоєї, і з великого милосердя Свого загладь беззаконня мої!.. Очисти ісопом мене, — і буду я чистий, обмий Ти мене — і я стану біліший від снігу” (Псал. 50:3-9). ВО 165.2

За своє довге життя Давид не знайшов на Землі місця спокою. “Бо ми приходьки перед лицем Твоїм та чужинці, — говорив він, — як усі наші батьки! Наші дні на землі — мов та тінь і немає тривалого!” (1 Хронік 29:15). ВО 165.3

“Бог для нас — охорона та сила, допомога в недолях, що часто трапляються, тому не лякаємось ми, як трясеться земля, і коли гори зсуваються в серце морів! ВО 165.4

Річка, — відноги її веселять місто Боже, найсвятіше із місць пробування Всевишнього. Бог серед нього, — нехай не хитається, Бог поможе йому, коли ранок настане... З нами Господь Саваот, наша твердиня — Бог Яковів. ВО 165.5

Бо Цей Бог — то наш Бог на вічні віки, Він буде провадити нас аж до смерти!” (Псал. 45:2, 3-8; 47:15). ВО 165.6

Ісус із піснею зустрічав спокуси у Своєму житті. Часто, коли лунали гострі, дошкульні слова, коли атмосфера навколо Нього ставала важкою і похмурою від незадоволення, недовір'я або гнітючого страху, тоді лунала Його пісня віри і святого підбадьорення. ВО 165.7

Тієї останньої сумної ночі на Пасхальній вечері, коли Ісус мав вирушити назустріч зраді і смерті, Він підніс Свій голос у псалмі: ВО 166.1

“Нехай буде благословенне Господнє Ім'я відтепер і навіки! Від сходу сонця аж до заходу його — прославляйте Господнє Ім'я!” ВО 166.2

“Люблю я Господа, бо Він почув голос мій у благаннях моїх, бо Він нахилив Своє ухо до мене, і я кликатиму в свої дні! Болі смерти мене оточили і знайшли мене муки шеолу, нещастя та смуток знайшов я! А я в Ім'я Господа кличу: ‘О Господи, визволи ж душу мою!’ Господь милостивий та справедливий, і наш Бог милосердний! Пильнує Господь недосвідчених, — став я нужденний, та Він допоможе мені! Вернися, о душе моя, до свого відпочинку, бо Господь робить добре тобі, бо від смерти Ти визволив душу мою, від сльози — моє око, ногу мою від спотикання” (Псал. 112:2, 3; 115:1-8). ВО 166.3

У час останньої великої кризи Землі, коли пітьма дедалі буде густішати, світло Боже яскраво сяятиме і пісня надії та віри лунатиме в найчистіших піднесених тонах. ВО 166.4

“Того дня заспівають у Юдинім краї пісню таку: У нас сильне місто! Він чинить спасіння за мури й примурки. Відчиняйте ворота, і хай ввійде люд праведний, хто вірність хоронить! Думку, оперту на Тебе, збережеш Ти у повнім спокої, бо на Тебе надію вона покладає. Надійтеся завжди на Господа, бо в Господі, в Господі вічна твердиня!” (Ісаї 26:1-4). ВО 166.5

“І Господні викупленці вернуться та до Сіону зі співом увійдуть, і радість довічна на їхній голові! Веселість та радість осягнуть вони, а журба та зідхання втечуть!” (Ісаї 35:10). ВО 167.1

“І вони поприходять, і будуть співати на вершині Сіону, і до добра до Господнього будуть горнутись, — до збіжжя, і до виноградного соку, і до оливи, і до молодої дрібної худоби та до товару великого! І стане душа їхня, немов той напоєний сад, і не відчують уже більше стомлення!” (Єрем. 31:12). ВО 167.2