Виховання та освіта

Випробування Йова

Для людей, котрі люблять Бога, котрі “покликані за Його передбаченням” (Римл. 8:28), біблійний життєпис містить ще більш високий урок служіння скорботи. “Ви ж свідки Мої, — говорить Господь, — а Я Бог!” (Ісаї 43:12) — свідки того, що Він добрий і що доброта Його перевищує все. “Ми стали видовищем для світу, і для ангелів, і для людей” (1 Кор. 4:9). ВО 153.3

Безкорисливість, принцип Божого Царства, — це принцип, який ненавидить сатана і заперечує вже саме його існування. Від початку великої боротьби він намагався довести, що Божі принципи діяльності егоїстичні, і в цьому ж він звинувачує всіх, хто служить Богові. Справа Христа й усіх, хто носить Його Ім'я, полягає в тому, аби спростувати твердження сатани. ВО 153.4

Ісус прийшов у людському тілі, щоб Своїм життям показати приклад безкорисливості. І всі, хто приймає цей принцип, повинні виявляти його в практичному житті, співпрацюючи з Господом. Обирати правду, тому що це правда, стояти за істину ціною страждання і жертви — “це спадщина Господніх рабів, а їхнє оправдання від Мене, говорить Господь” (Ісаї 54:17). ВО 154.1

Біблія містить життєпис людини, котра жила в ранній період історії світу і стосовно котрої точилася розв'язана сатаною суперечка. ВО 154.2

Ось яке свідчення про Йова, патріарха з країни Уц, дав Той, Хто досліджує серця: “Немає такого, як він, на землі: муж він невинний та праведний, що Бога боїться, а від злого втікає”. ВО 154.3

Проти цього мужа сатана висунув сповнене презирства звинувачення: “Чи ж Йов дармо боїться Бога? Чи ж Ти не забезпечив його, і дім його, і все, що його? Чин його рук Ти поблагословив... Але простягни тільки руку Свою, і доторкнися до всього, що його... доторкнись до костей його та до тіла його, — чи він не зневажить Тебе перед лицем Твоїм?” ВО 154.4

Господь промовив до сатани: “Ось усе, що його, — у твоїй руці”. “Ось він у руці твоїй, — тільки душу його бережи!” ВО 154.5

Отримавши такий дозвіл, сатана знищив усе, чим володів Йов: отари й стада, слуг і служниць, синів та дочок і “вдарив Йова злим гнояком від стопи ноги його аж до його черепа” (Йова 1:8-12; 2:5-7). ВО 154.6

До чаші Йова додалася ще одна гіркота. Його друзі, вбачаючи в нещасті тільки відплату за гріх, пригнічували його скрушений обтяжений дух своїми звинуваченнями в неправедних учинках. ВО 155.1

Хоч здавалося, що він залишений Небом і Землею, Йов зберігав тверду віру в Бога та свою непорочність. Переживаючи душевні муки і збентеження, він вигукував: ВО 155.2

“Життя моє стало бридке для моєї душі”. ВО 155.3

“О, якби Ти в шеолі мене заховав, коли б Ти мене приховав, аж поки минеться Твій гнів. Коли б час Ти призначив мені, — та про мене згадав!” (Йова 10:1; 14:13). ВО 155.4

“Ось ‘ґвалт!’ я кричу, та не відповідає ніхто, голошу, — та немає суду!.. Він стягнув з мене славу мою і вінця зняв мені з голови! ВО 155.5

Мої ближні відстали, і забули про мене знайомі мої... ВО 155.6

А кого я кохав — обернулись на мене... ВО 155.7

Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкнулась мене!”... ВО 155.8

“О, якби-то я знав, де Його я знайду, то прийшов би до місця Його пробування!.. ВО 155.9

Та піду я на схід — і немає Його, а на захід удамся — Його не побачу, на півночі шукаю Його — й не вхоплю, збочу на південь — і не добачаю. ВО 155.10

А Він знає дорогу, яка при мені, — хай би випробував Він мене, — мов те золото, вийду!” ВО 156.1

“Ось, Він убиває мене, проте я надіятимусь”. ВО 156.2

“Та я знаю, що мій Викупитель живий, і останнього дня Він підійме із пороху цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свого я Бога побачу, сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі” (Йова 19:7-21; 23:3-10; 13:15; 19:25-27). ВО 156.3

По вірі Йова так і сталося з ним. “Хай би випробував Він мене, — сказав він, — мов те золото вийду!” (Йова 23:10). Саме так відбулося. Своєю витривалістю й терпінням він виправдав свій власний характер і таким чином характер Того, представником Котрого він був. “І Господь привернув Йова до першого стану... І помножив Господь усе, що Йов мав, удвоє... А Господь поблагословив останок днів Йова більше від початку його” (Йова 42:10-12). ВО 156.4

В оповідях про тих, хто завдяки самозреченню став учасником Христових страждань, виділяються дві постаті — одна в Старому Завіті, а друга — в Новому, це Йонатан та Іван Хреститель. ВО 156.5

Народжений спадкоємцем престолу, однак, знаючи, що, згідно з Божественною постановою, він відсторонений від нього, Йонатан як найніжніший і найвірніший друг захищав життя Давида, свого суперника, наражаючи на небезпеку власне життя. Зберігаючи вірність батькові впродовж похмурих днів занепаду його влади, він врешті-решт загинув разом з ним. Ім'я високо цінує Небо, а на Землі воно свідчить про існування та силу безкорисливої любові. ВО 156.6

Іван Хреститель, з'явившись як вісник Месії, збудив народ. Усюди слідом за ним ішли величезні юрби людей різних категорій та суспільного становища. Але коли прийшов Той, про Кого він свідчив, усе змінилося. Натовп пішов за Ісусом, а справа Івана, здавалося, швидко наближалася до свого завершення. Проте його віра не захиталася. “Йому належить зростати, — сказав він, — а мені — меншати” (Івана 3:30). Час минав, а царство, якого з такою впевненістю чекав Іван, не було встановлене. Перебуваючи в підземній в'язниці Ірода, позбавлений життєдайного повітря і свободи пустелі, він чекав і спостерігав. ВО 157.1

Не було брязкання зброї та відчинення в'язниць, однак зцілення хворих, проповідування Євангелія, духовне піднесення людських душ свідчили про місію Христа. ВО 157.2

Перебуваючи самотньо у в'язниці, розуміючи, що його шлях подібний до шляху його Господа, Іван прийняв те, що було йому довірено, — стати причасником Христа в жертві. Небесні посланці супроводжували його до могили. Свідками його безкорисливого служіння стали розумні істоти Всесвіту, грішні та безгрішні. ВО 157.3

Відтоді свідчення Іванового життя було підтримкою для страждальців у всіх поколіннях. У підземеллі, на ешафоті, на вогнищі чоловіки й жінки впродовж століть темряви зміцнювалися, згадуючи того, про кого Христос сказав: “Не було між народженими від жінок більшого за Івана Хрестителя” (Матв. 11:11). ВО 157.4

“І що ще скажу? Адже мені забракне часу, як розповідатиму про Гедеона, Барака, Самсона, Єфтая... Самуїла та про інших пророків, які вірою перемогли царства, чинили справедливість, одержали обітниці, замкнули лев'ячі пащі, згасили силу вогню, втекли від вістря меча, одужали від недуги, були сильними у війні, обернули до втечі полки чужинців. ВО 158.1

Жінки одержували своїх померлих через воскресіння; інші були закатовані, не отримавши звільнення, щоб осягнути краще воскресіння. Ще інші зазнали знущань і побоїв, а також кайданів і ув'язнення. Їх каменували, перепилювали навпіл, вони вмирали, зарубані мечем, тинялися в овечих і козячих шкурах — збідовані, знедолені, покривджені. Ті, яких світ не був гідний, тинялися в пустинях, у горах, у печерах, в земних яругах. ВО 158.2

І всі вони, засвідчені вірою, не одержали обітниці, оскільки Бог передбачив для нас щось краще, щоб вони не без нас осягли завершення” (Євр. 11:32-40). ВО 158.3