Виховання та освіта

Перетворювальна сила Христа

Четверо з дванадцятьох учнів мали відіграти провідну роль, кожен в окремій справі. Готуючи їх до цього, Христос навчав їх, передбачаючи все. Яків, котрому судилося незабаром зазнати смерті від меча; Іван, який найдовше з братів мав наслідувати свого Господа в праці й гоніннях; Петро, що став піонером у подоланні вікових бар'єрів та навчанні язичеського світу; Юда, котрий у служінні міг перевершити своїх братів, проте виношував у душі наміри, про наслідки яких навіть не підозрював, — усі вони були об'єктами найбільшої турботи Христа і тому найчастіше отримували Його дбайливі настанови. ВО 83.1

Петро, Яків та Іван використовували кожну нагоду, щоб перебувати в тісному спілкуванні зі своїм Учителем, і їхнє бажання було вдоволене. З усіх дванадцятьох учнів їхні взаємовідносини з Ним були найтіснішими. Івана могла задовольнити тільки ще більша близькість, і він досягнув її. Під час тієї першої розмови поблизу Йордану, коли Андрій, почувши Ісуса, поспішив покликати свого брата, Іван сидів мовчазний, поринувши в роздуми над чудесними темами. Він пішов за Спасителем, ставши палким глибокодумним слухачем. Однак характер Івана не був позбавлений вад. Він не був лагідним мрійливим ентузіастом. Івана та його брата називали “синами грому” (Марка 3:17). Іван був гордим, честолюбним, войовничим, але під усім цим Божественний Учитель розпізнав палке, щире, любляче серце. Ісус докорив йому за своєкорисливість, розчарував у його честолюбних планах, випробував його віру. Однак Він відкрив йому те, чого прагнула його душа, — красу святості, Свою перетворювальну любов. “Я виявив Твоє Ім'я людям, яких Ти Мені дав зі світу”, — сказав Він Отцеві (Івана 17:6). ВО 83.2

Іван за своєю натурою прагнув любові, співчуття і товариськості. Він горнувся до Ісуса, сидів поруч із Ним, схиляв голову Йому на груди. Як квітка вбирає в себе сонячне світло та росу, так і він увібрав Божественне світло й життя. Із благоговінням та любов'ю споглядав він Спасителя, доки єдиним його бажанням не стало уподібнитися до Христа і спілкуватися з Ним, доки в його характері не відобразився характер Учителя. ВО 84.1

“Подивіться, — закликає він, — яку любов дав нам Отець, щоб ми звалися Божими дітьми! І такими ми є. Світ нас не знає, тому що Його не пізнав. Улюблені! Тепер ми Божі діти, але ще не виявилося, що будемо. Знаємо, що коли Він з'явиться, ми будемо подібні до Нього, адже побачимо Його таким, який Він є. І кожний, хто має цю надію на Нього, очищає себе, як і Він чистий” (1 Івана 3:1-3). ВО 84.2