Виховання та освіта

Даниїл — посол Неба

До Даниїла та його товаришів у Вавилоні в їхні юнацькі роки доля явно була більш ласкавою, ніж до Йосипа в перші роки його життя в Єгипті; проте і вони зазнали навряд чи менш суворої перевірки характеру. З порівняно простих єврейських домівок ці юнаки, що походили з царського роду, були забрані до величного міста, до царського двору найвеличнішого монарха й обрані для підготовки до виконання особливої царської служби. Спокуси, що оточували їх у цьому розтлінному розкішному царському дворі, були сильні. Той факт, що ці мужі, поклонники Єгови, були невільниками Вавилону, що посуд з Божого дому був узятий до храму вавилонських богів, що сам ізраїльський цар став в'язнем вавилонян, хвалькувато використовувався переможцями як доказ того, що їхні релігія та звичаї мали перевагу над релігією і звичаями євреїв. За таких обставин, через приниження, котре Ізраїль стягнув на себе внаслідок свого відступництва від Його Заповідей, Бог дав Вавилонові доказ Своєї верховної влади, святості Своїх вимог та неодмінних результатів послуху. Таке свідчення Він міг дати тільки через тих, хто продовжував зберігати вірність. ВО 47.3

Уже на самому початку своєї кар'єри Даниїл і його товариші зазнали вирішального випробування. Вказівка про забезпечення їх їжею з царського столу була виявом як царської прихильності, так і його турботи про них. Однак частину цих страв приносили в жертву ідолам, їжа з царського столу була посвячена бовванам, тому вживання юнаками царських страв розцінювалося б як знак того, що вони поділяють його шанобливе ставлення до фальшивих богів. Вірність Богові не дозволяла їм брати участь у такому вшануванні. Юнаки також не бажали піддавати себе згубному впливові розкоші та легковажних розваг на фізичний, розумовий і духовний розвиток. ВО 48.1

Даниїл та його товариші були з вірністю навчені принципів Слова Божого. Вони навчилися жертвувати земним задля духовного, прагнути найвищого добра. І вони здобули нагороду. Їхнє стримання і почуття відповідальності, покладеної на них як представників Божих, сприяли найшляхетнішому розвиткові тілесних, розумових і душевних сил. Наприкінці їхнього навчання, коли юнаки складали іспит разом з іншими претендентами на почесті царства, “жоден не був знайдений таким, як Даниїл, Ананія, Мисаїл та Азарія” (Дан. 1:19). ВО 48.2

При вавилонському дворі були зібрані представники всіх країн, мужі рідкісних талантів, щедро обдаровані природними здібностями люди, котрі володіли найвищою культурою, на яку був спроможний цей світ, однак серед усіх них єврейські юнаки не мали собі рівних. Вони були неперевершеними у фізичній силі і вроді, розумових здібностях та знанні літератури. “А всяку справу мудрости та розуму, що шукав від них цар, то він знайшов їх удесятеро мудрішими від усіх чарівників та заклиначів, що були в усьому його царстві” (Дан. 1:20). ВО 49.1

Непохитний у вірності Богові, незламний у самовладанні, сповнений шляхетної гідності, люб'язності та шанобливості в ставленні до інших, Даниїл у свої юні роки здобув “ласку та милість” язичеського сановника, під опікою котрого перебував. Такими ж чеснотами позначилося все його життя. Він швидко піднявся до посади прем'єр-міністра царства. Упродовж царювання наступних монархів, падіння держави та встановлення царства-суперника, Даниїл виявив стільки мудрості й уміння управляти державою, стільки тактовності й люб'язності, а також справжньої доброти серця в поєднанні з вірністю принципам, що навіть його вороги змушені були визнати: “Жодної причини чи вади знайти не могли, бо той був вірний” (Дан. 6:5). ВО 49.2

З непохитним довір'ям Даниїл горнувся до Бога, і на нього зійшов пророчий дух. Шанований людьми як той, хто відав справами царського двору і таємницями царства, він був ушанований Богом як Його посол та навчений відкривати таємниці майбутніх віків. Язичеські монархи, спілкуючись із представником Неба, змушені були визнати Даниїлового Бога. “Направду, — проголосив Навуходоносор, — ваш Бог — це Бог над богами та Пан над царями, і Він відкриває таємниці”. А Дарій у своєму зверненні до “всіх народів, племен та язиків, що мешкали по всій землі”, звеличив “Данилового Бога” як “Бога живого, Який існує повіки, і Царство Його не буде зруйноване... Він рятує та визволяє, і чинить знаки та чуда на небі та на землі” (Дан. 2:47; 6:27, 28). ВО 49.3