Виховання та освіта

Віра і молитва

“Віра є підставою для надії” (Євр. 11:1). “Вірте, що одержите, і сповниться вам” (Марка 11:24).

Віра — це довіра Богові, переконаність у тому, що Він нас любить і краще знає, що слугує для нашого добра. Отже, замість вибору власного шляху, вона спонукує нас обирати Його шлях. Замість нашого неуцтва вона приймає Його мудрість, замість нашої слабкості — Його силу, замість нашої гріховності — Його праведність. Наше життя належить Йому, і ми самі належимо Йому. Віра визнає Його право власності та приймає благословення цього права. Істину, непорочність, чистоту вважають секретами успішного життя. Саме віра робить нас володарями цих принципів. ВО 259.4

Кожне добре спонукання і прагнення — це дар Божий; віра отримує від Бога життя, котре єдине може викликати справжнє зростання й ефективність. ВО 260.1

Необхідно дуже добре зрозуміти, як має виявлятися віра. Кожна обітниця Бога запропонована на умові. Якщо ми хочемо чинити Його волю, уся Його сила є нашою. Усякий обіцяний Ним дар міститься в самій обітниці. “Зерно — то Слово Боже” (Луки 8:11). Наскільки правильно, що життя дуба міститься в жолуді, настільки ж правильно, що дар Божий міститься в Його обітниці. Приймаючи обітницю, ми маємо дар. ВО 260.2

Віра, що дає нам змогу приймати Божі дари, сама є даром, яким певною мірою наділена кожна людина. Вона зростає, коли вправляється в прийнятті Слова Божого. Щоб зміцнити віру, ми повинні часто приводити її в контакт зі Словом. ВО 260.3

У дослідженні Біблії учня необхідно привести до усвідомлення сили Божого Слова. Під час творіння “сказав Він — і сталось, наказав — і з'явилось”. Він “називає те, що не існує, як існуюче” (Псал. 32:9; Римл. 4:17), бо коли Він називає його, воно з'являється. ВО 260.4

Як часто люди, котрі довіряли Слову Божому, хоч були вкрай безпомічними, могли встояти перед силами всього світу: Єнох, чистий серцем, святий у житті, міцно тримаючись своєї віри та перемагаючи зло праведністю, — перед зіпсованим поколінням глузіїв; Ной і його сім'я — перед людьми того часу, людьми велетенської фізичної і розумової сили та найнижчої моральності; сини Ізраїлю біля Червоного моря, безпорадна налякана юрба рабів, — перед наймогутнішим військом наймогутнішої держави на земній кулі; Давид, хлопчик-пастушок, якому належала обітниця Божа про престол, — перед Саулом, панівним монархом, налаштованим міцно втримувати свою владу; Шадрах та його друзі в полум'ї — перед Навуходоносором на престолі; Даниїл серед левів — перед ворогами, що посідали найвищі посади в царстві; Ісус на хресті — перед юдейськими священиками і старійшинами, котрі змусили навіть римського правителя виконувати їхню волю; Павло, закутий у кайдани, проваджений як злочинець на місце страти, — перед Нероном, деспотичним правителем світової імперії. ВО 260.5

Такі приклади містяться не тільки в Біблії. Ними рясніють усі літописи людської історії. Вальденці та гугеноти, Уїкліф і Гус, Ієронім і Лютер, Тіндаль і Нокс, Цинцендорф і Уеслі та багато інших свідчили про силу Божого Слова проти людської сили й політики, які підтримували зло. Це — справжня знать світу. Це — його царський родовід. Сьогоднішня молодь покликана зайняти свої місця в цьому родоводі. ВО 261.1

У малих життєвих справах віра не менш необхідна, ніж у великих. У всіх наших щоденних інтересах і заняттях підтримувальна Божа сила стає реальною для нас завдяки постійній довірі. ВО 262.1

З людської точки зору, життя є для всіх невипробуваним шляхом. Якщо взяти до уваги наші глибші досвіди, то це шлях, яким кожен із нас прямує сам. Жодна інша людина не може повністю проникнути в наш внутрішній світ. Коли мала дитина вирушає в цю подорож, в якій рано чи пізно їй доведеться обирати власний курс, самостійно приймаючи життєво важливі рішення, котрі вплинуть на її вічну долю, — наскільки серйозними повинні бути зусилля, аби спрямовувати її довір'я до надійного Керівника й Помічника! ВО 262.2

Як щит від спокуси та як натхнення до чистоти й істини, жодний інший чинник не може зрівнятися з усвідомленням Божої присутності. “Все оголене й відкрите перед Його очима, — Йому дамо звіт!” “Твої очі занадто пречисті, щоб міг Ти дивитись на зло, і на насильство дивитись не можеш” (Євр. 4:13; Авак. 1:13). Ця думка слугувала щитом для Йосипа серед розтління Єгипту. На принади спокуси в нього була тверда відповідь: “Як же я вчиню це велике зло, і згрішу перед Богом?” (Бут. 39:9). Якщо плекати віру, вона буде таким щитом для кожної душі. ВО 262.3

Тільки усвідомлення Божої присутності може прогнати страх, який для боязкої дитини здатний перетворити життя на тягар. Нехай в її пам'яті закарбується обітниця: “Ангол Господній табором стає кругом тих, хто боїться Його, — і визволяє їх” (Псал. 33:8). Нехай дитина прочитає чудову історію про Єлисея в гірському місті, котрого оточив загін могутніх небесних ангелів, ставши між ним та військом озброєних ворогів. Нехай вона прочитає, як засудженому на смерть Петрові з'явився у в'язниці Божий ангел, як він спокійно провів Божого слугу повз озброєних вартових, повз масивні двері й великі залізні ворота із засувами та замками. Нехай дитина прочитає про подію на морі, коли Павло-в'язень, пливучи на кораблі до місця свого суду і страти, промовив до воїнів та моряків, змучених працею, пильнуванням і тривалим постом під час шаленої бурі, величні слова мужності та надії: “Кріпіться, бо не загине душа жодного з вас... Тому що цієї ночі переді мною постав ангел Бога, Якому я належу та Якому служу, і сказав: Не бійся, Павле! Тобі треба стати перед кесарем, і ось подарував тобі Бог усіх, хто пливе з тобою!” З вірою в цю обітницю Павло запевнив своїх товаришів: “Жодному з вас і волосина з голови не впаде”. Так і сталося. Оскільки на цьому кораблі перебував один муж, через якого міг діяти Бог, усі язичеські воїни й моряки того корабля були врятовані. “Всі врятувалися на землю” (Дії 27:22-24, 34, 44). ВО 262.4

Усе це написано не для того лише, щоб ми могли читати й дивуватися, але щоб та сама віра, котра в давнину діяла в Божих слугах, діяла і в нас. Не менш дивовижним способом, ніж Він діяв тоді, діятиме Господь сьогодні там, де тільки є серця, сповнені вірою, аби бути руслами для Його сили. ВО 263.1

Людей, котрі сумніваються в собі, котрі через брак упевненості у своїх силах ухиляються від обов'язку й відповідальності, потрібно навчити покладатися на Бога. Таким чином, не один із тих, хто інакше міг би стати тільки “нулем” у світі, можливо, тільки безпорадним тягарем, зможе сказати разом з апостолом Павлом: “Усе можу в Тому, Хто мене зміцнює — в Ісусі Христі” (Филп. 4:13). ВО 264.1

Віра також має дорогоцінні уроки для дитини, котра швидко обурюється у відповідь на кривду. Схильність опиратися злу або помститися за кривду часто викликана гострим почуттям справедливості та активним, енергійним духом. Таку дитину потрібно навчати, що Бог — вічний Хоронитель правди і справедливості. Він з ніжністю піклується про істоти, яких полюбив настільки, що віддав Свого найдорожчого улюбленого Сина задля їхнього спасіння. Він матиме справу з кожним лиходієм. ВО 264.2

“Бо хто вас доторкується, той доторкується до зірця Його ока” (Зах. 2:12). ВО 264.3

“На Господа здай дорогу свою, і на Нього надію клади, і Він зробить, і Він випровадить, немов світло, твою справедливість, а правду твою — немов південь” (Псал. 36:5, 6). ВО 264.4

“І твердинею буде Господь для пригніченого, в час недолі — притулком. І на Тебе надіятись будуть усі, що Ім'я Твоє знають, бо не кинув Ти, Господи, тих, хто шукає Тебе!” (Псал. 9:10, 11). ВО 264.5

Бог велить нам виявляти до людей таке ж співчуття, яке Він виявляє до нас. Нехай запальні, незалежні, мстиві натури спрямують свій погляд на Лагідного й Покірного, провадженого, як ягня на заколення, немстивого, як овечка, що перед стрижіями своїми мовчить. Нехай вони поглянуть на Того, Кого прокололи наші гріхи й обтяжили наші печалі, — і вони навчаться витривалості, стриманості, прощення. ВО 265.1

Завдяки вірі в Христа все, чого не вистачає характеру, може бути надбане, будь-яке забруднення очищене, кожна помилка виправлена, кожна чеснота розвинута. ВО 265.2

“Ви в Ньому маєте повноту” (Колос. 2:10). ВО 265.3

Молитва й віра тісно пов'язані, тому їх потрібно розглядати разом. У молитві віри міститься Божественна наука; це наука, котру необхідно засвоїти кожному, хто бажає зробити успішною справу свого життя. Христос каже: “Все, про що молитесь і просите, — вірте, що одержите, і сповниться вам” (Марка 11:24). Він дає зрозуміти, що наше прохання має узгоджуватися з волею Бога; ми повинні просити про обіцяне Ним, а отримане використовувати для виконання Його волі. Якщо умови додержані, виконання обітниці — незаперечне. ВО 265.4

Ми можемо просити прощення гріха, Святого Духа, христоподібного характеру, мудрості та сили виконувати Його справу, будь-якого дару, обіцяного Ним; а тоді повинні вірити, що отримаємо, і дякувати Богові, що отримали. ВО 265.5

Нам не потрібно шукати видимого доказу благословення. Дар міститься в обітниці, і ми можемо займатися своєю працею, маючи впевненість, що Бог спроможний виконати обіцяне і дар, яким ми вже володіємо, буде реалізований тоді, коли ми найбільш його потребуватимемо. ВО 266.1

Таким чином, жити Словом Бога означає підкоряти Йому все своє життя. Матиме місце постійне відчуття й усвідомлення потреби і залежності, потяг серця до Бога. Молитва тут необхідна, оскільки вона є життям для душі. Сімейна молитва, громадська молитва мають своє значення, але саме таємне спілкування з Богом підтримує життя душі. ВО 266.2

Саме під час перебування на горі з Богом Мойсей споглядав зразок чудової споруди, котра мала стати місцем перебування Його слави. На горі з Богом — у потаємному місці спілкування — ми повинні споглядати Його славний ідеал для людства. Тоді будемо спроможні так сформувати будівлю нашого характеру, що для нас зможе виконатися Його обітниця: “Оселюся в них і ходитиму, і буду їхнім Богом, а вони будуть Моїм народом!” (2 Кор. 6:16). ВО 266.3

Саме під час усамітненої молитви Ісус отримував мудрість і силу у Своєму земному житті. Нехай молоді люди наслідують Його приклад, знаходячи на світанку та з настанням сутінок спокійний час для спілкування зі своїм Небесним Отцем. А впродовж дня нехай вони підносять свої серця до Бога. На кожному кроці нашого шляху Він каже: “Бо Я — Господь, Бог твій, що держить тебе за правицю... Не бійся — Я тобі поможу!” (Ісаї 41:13). Якби наші діти могли засвоїти ці уроки у світанкову пору свого життя, які свіжість і сила, які радість і пахощі увійшли би в їхнє життя! ВО 266.4

Це уроки, котрих може навчити лише той, хто сам засвоїв їх. Учення Біблії не справляє більшої дії на молодь через те, що багато батьків і вчителів, стверджуючи, що вірять у Боже Слово, своїм життям зрікаються його сили. Часом молоді люди відчувають силу Слова. Вони бачать, яка дорогоцінна любов Христа, бачать красу Його характеру та можливості життя, відданого на служіння Йому. Але на противагу цьому вони зауважують життя тих, хто стверджує, що шанує заповіді Божі. Як багато є людей, стосовно котрих справджуються слова, сказані пророкові Єзекіїлю: ВО 267.1

Люди “говорять один з одним, кожен зі своїм братом, кажучи: Увійдіть та послухайте, що це за слово, що виходить від Господа? І прийдуть до тебе, як приходить народ, і сядуть перед тобою як Мій народ, і послухають твоїх слів, але їх не виконають, бо що приємне в устах їхніх, те вони зроблять, а серце їхнє ходить за захланністю їхньою. І ось ти для них, як пісня кохання, красноголосий і добрий грач, і вони слухають слова твої, але їх не виконують!” (Єзек. 33:30-32). ВО 267.2

Одна річ — ставитися до Біблії як до книги, що містить хороше моральне повчання, до котрого можна прислухатися, доки воно узгоджується з духом часу і нашим становищем у світі; і зовсім інша річ — вважати її тим, чим вона насправді є, — Словом живого Бога, Словом, яке є нашим життям, Словом, яке має визначати наші дії, слова й думки. Розцінювати Слово Боже як щось менше за це — значить відкидати його. А таке відкинення людьми, котрі сповідують віру в нього, є основною причиною скептицизму та невір'я серед молоді. ВО 268.1

Світом оволодіває небачене досі напруження. У розвагах, зароблянні грошей, змаганні за владу, у самій боротьбі за існування міститься жахлива сила, що підкоряє тіло, розум і душу. Серед цієї шаленої гонитви промовляє Бог. Він велить нам відсторонитися від неї та спілкуватися з Ним. “Вгамуйтесь та знайте, що Бог Я” (Псал. 45:11). ВО 268.2

Багато людей навіть під час молитви й духовних роздумів не одержують благословення, котре приходить від справжнього спілкування з Богом. Вони надто поспішають. Квапливими кроками вони протискуються через коло присутності велелюбного Христа, зупиняючись, можливо, на мить на священній території, але не чекають поради. У них немає часу, аби побути з Божественним Учителем. Разом з власними тягарями вони повертаються до своєї роботи. ВО 268.3

Такі працівники не зможуть досягнути найвищого успіху, доки не пізнають секрету сили. Вони повинні виділяти час, щоб роздумувати, молитися, приходити до Бога для відновлення фізичної, розумової і духовної сили. Вони потребують впливу Святого Духа, що підносить душу. Отримуючи це, вони будуть оживлені свіжими силами. Утомлені тіло і мозок будуть відсвіжені, обтяжене серце відчує полегшення. ВО 268.4

Не зупинка на хвилину в Його присутності, а особистий контакт із Христом, тобто посидіти разом з Ним, — ось наша потреба. Яке це буде щастя для дітей у наших сім'ях та учнів у наших школах, коли батьки та вчителі матимуть у своєму власному житті дорогоцінний досвід, змальований у книзі Пісня над Піснями: ВО 269.1

“Як та яблуня між лісовими деревами, так мій коханий поміж юнаками, — його тіні жадала й сиділа я в ній, і його плід для мого піднебіння солодкий! ВО 269.2

Він впровадив мене до винярні, а прапор його надо мною — кохання!” (П. Пісень 2:3, 4). ВО 269.3