Український переклад І. Огієнка
Марка 11
1 І коли вони наблизились до Єрусалиму, до Вітфагії й Віфанії, на Оливній горі, тоді Він посилає двох учнів Своїх,
2 і каже до них: “Ідіть у село, яке перед вами, і, входячи в нього, ви знайдете зараз прив'язане осля, що на нього ніхто ще з людей не сідав. Відв'яжіть його, і приведіть.
3 Коли ж скаже хто вам: ‘Що це ви робите?’ — відкажіть: ‘Господь потребує його, — і відішле його сюди зараз’”.
4 І вони відійшли, і знайшли те осля, що прив'язане коло воріт ізнадвору було при дорозі, — і відв'язали його.
5 А деякі з тих, що стояли там, сказали до них: “Що ви робите? Пощо осля ви відв'язуєте?”
6 Вони ж їм відказали, як звелів їм Ісус, — і відпущено їх.
7 І вони привели до Ісуса осля, і поклали на нього плащі свої, а Він сів на нього.
8 Багато ж народу стелили одежу свою по дорозі, а інші стелили дорогою зелень, натяту в полях.
9 А ті, що йшли перед Ним і позаду, викрикували: “Осанна! Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я!
10 Благословенне Царство, що надходить, Отця нашого Давида! Осанна на висоті!”
11 Потому ввійшов Він до Єрусалиму, і в храм. А оглянувши все, як година вже пізня була, Він пішов у Віфанію з Дванадцятьма.
12 А назавтра, коли вони вийшли з Віфанії, Він зголоднів був.
13 І, побачивши здалека фіґове дерево, вкрите листями, Він підійшов, чи не знайде на ньому чого. І, прийшовши до нього, не знайшов нічого, крім листя самого, — не пора-бо на фіґи була.
14 І озвався Ісус і промовив до нього: “Щоб більше ніхто твого плоду не з'їв аж повіки!” А учні Його все те чули.
15 І прийшли вони в Єрусалим. А як Він у храм увійшов, то став виганяти продавців і покупців у храмі, і поперевертав столи грошомінам та ослони — продавцям голубів.
16 І Він не дозволяв, щоб хто річ яку носив через храм.
17 І Він їх навчав і казав їм: “Хіба не написано: ‘Дім Мій — буде домом молитви в народів усіх’, ви ж із нього зробили ‘печеру розбійників!’”
18 І почули це первосвященики й книжники, і шукали, як Його погубити, бо боялись Його, — увесь-бо народ дивувався науці Його.
19 А як пізно ставало, вони поза місто виходили.
20 А проходячи вранці, побачили фіґове дерево, усохле від кореня.
21 І, згадавши Петро, говорить Йому: “Учителю, глянь — фіґове дерево, що прокляв Ти, усохло!”
22 А Ісус їм у відповідь каже: “Майте віру Божу!
23 Поправді кажу вам: Як хто скаже горі цій: ‘Порушся та й кинься до моря’, і не матиме сумніву в серці своїм, але матиме віру, що станеться так, як говорить, — то буде йому!
24 Через це говорю вам: Усе, чого ви в молитві попросите, вірте, що одержите, і сповниться вам.
25 І коли стоїте на молитві, то прощайте, як маєте що проти кого, щоб і Отець ваш Небесний пробачив вам прогріхи ваші.
26 Коли ж не прощаєте ви, то й Отець ваш Небесний не простить вам прогріхів ваших”.
27 І знову прийшли вони в Єрусалим. Коли ж Він у храмі ходив, поприходили первосвященики й книжники, і старшини до Нього,
28 і сказали Йому: “Якою Ти владою все оце чиниш? І хто Тобі владу цю дав, щоб Ти це робив?”
29 А Ісус відказав їм: “Запитаю й Я вас одне слово, і відповідайте Мені, то й Я відкажу вам, якою Я владою це все чиню.
30 Іванове хрищення з неба було, чи від людей? Відповідайте Мені!”
31 Вони ж міркували собі й говорили: Коли скажемо: “Із неба”, відкаже: “Чого ж ви йому не повірили?”
32 А як скажемо: “Від людей”, — то боялись народу, бо всі вважали, що Іван був поправді пророк.
33 І сказали Ісусові в відповідь: “Не знаємо”… А Ісус їм відказує: “То й Я не скажу вам, якою Я владою це все чиню”.